2. Класифікація фразеологізмів.

Існують різні класифікації фразеологізмів. Найвідомішою є семантична класифікація фразеологізмів, яку розробив французький мовознавець Шарль Баллі і доповнив мовознавець Володимир Вікторович Виноградов, в основу якої покладено принцип нерозкладності семантики фразеологічних одиниць.

За цією класифікацією виділяють три типи фразеологізмів – фразеологічні зрощення, фразеологічні єдності і фразеологічні сполучення.

Фразеологічні зрощення – це такі семантично неподільні сполучення слів, цілісне значення яких не пов'язане зі значенням тих слів, що входять до їх складу (ТОБТО: значення фразеологізму не пов’язане зі значенням тих слів, що входять до його складу).

Наприклад: вираження «комар носа не підточить» – означає «бездоганно виконана робота», але дане значення не виводиться зі слів «комар», «ніс» і «точити».

Ще приклади: Підсунути свиню – означає підступно завдати прикрощів комусь; Збити з пантелику – означає викликати розгубленість у кого-небудь, дезорієнтувати; Ляси точити – означає вести пусту розмову; Байдики бити (ледарювати), Березової каші всипати (побити), Скакати в гречку (порушувати шлюбну вірність), Ряст топтати (жити, ходити), Розбити горщик (глек) (посваритися), Кури не клюють (багато), як кіт наплакав (мало), Облизня піймати (зазнати поразки, невдачі), Замилювати очі (обдурювати), Перемивати (перетирати) кістки (судити когось, розносити плітки про когось), Півня пускати (вчинити пожежу), Рукою подати (близько, поруч), Свиню підкласти кому (завдати прикрощів комусь, діяти підступно), На ладан дихати (бути на грані смерті, загибелі), у сорочці родитися (бути щасливою людиною, мати в усьому удачу) і т. ін.

Фразеологічні зрощення називають ще ідіомами (від гр. idioma "самобутній зворот"), під якими розуміють фразеологізми з повною втратою внутрішньої форми. Ідіоми неможливо дослівно перекласти на іншу мову. До ідіоми в іншій мові можна лише відшукати ідіому-відповідник, якщо така є, або перекласти її одним словом чи вільним словосполученням.

Наприклад: бити байдики "нічого не робити, байдикувати" – відповідник в російській мові рос. бить баклуши; в українській мові – замилювати очі , що означає обдурювати кого-небудь, хитрувати – у російській мові йому відповідає фразеологізм – пускать пыль в глаза.

Фразеологічна єдність – стійкі словосполучення, зміст яких певною мірою зумовлений значеннями слів-компонентів: Вітер в кишенях гуде (немає грошей), Крутити носом (упиратися), Не вішати голови (не втрачати надії), Ні пари з уст (мовчати), Вивести на чисту воду (викрити), Прикусити язика (замовкнути), Кров з молоком (здоровий, вродливий), Переливати з пустого в порожнє (вести безпредметні, беззмістовні розмови), Ні світ ні зоря (рано), П’ятами накивати (тікати), Молоти (чесати) язиком (вести пусту розмову), Морський вовк (старий, досвідчений моряк), Без ножа різати Кого (ставити кого-небудь у скрутне становище), Сім п’ятниць на тиждень (про нестійку людину, що міняє свої погляди), Виносити сміття з хати (робити розголос про щось), Чужими руками жар загрібати (непорядно користуватися результатами чужої праці)та ін.

Це переважно ідіоми, що утворилися з вільних синтаксичних словосполучень унаслідок образного переосмислення: Дати перцю (лаяти, сварити кого-небудь); Дати гарбуза (відмовити) тому, хто сватається); Море по коліна (нічого, не страшно, все не варто нічого); Розводити руками (рухом рук у сторони вказувати на важке або безвихідне становище, виражати здивування, розгубленість) і та ін.

Фразеологічне сполучення – це такі фразеологізми, складові частини яких мають певну самостійність: одне з слів може бути замінене іншим: ставати (АБО: зіп'ятися) на ноги (набиратися сил), чиста совість (АБО: чиста душа), відвести очі (АБО: відвести погляд).

Фразеологічні сполучення становлять тип фраз, створюваних реалізацією зв’язаних значень слів, наприклад: Справа честі, людина великого серця, скатертю дорога, розбити вщент, шкірити зуби, покласти голову, (не) спускати з очей, звільнити з роботи, храм науки, добитися перемоги, добрі наміри, закінчити вчасно, було не було, брати верх, впадати в око, точка зору, бути не в дусі, наша (їхня) взяла (бере), наш брат, не сходити з язика (з вуст), очей не показувати, очі залити.

ПРИКЛАДИ Фразеологізмів

Перевернути душу (фразеологічна єдність) – викликати у когось якесь особливе почуття занепокоєння, хвилювання , тривоги чи радості, захоплення.

На край світу (фразеологічне сполучення) – дуже далеко.

Підбирати ключі до душ (фразеологічна єдність) – знаходити підхід до кого-небудь.

Клятва Гіппократа (фразеологічна єдність) – клятва, яку дають лікарі: допомагати усім хворим.

Баки забивати (фразеологічне зрощення (ідіома)) – заморочувати голову кому-небудь, відвертати увагу від чогось.

Микола Максимович Шанський виділив четвертий тип – фразеологічні вирази, які складаються цілком із слів із вільним значенням:

Фразеологічні вирази відрізняються від фразеологічних сполучень тим, що в них немає слів із фразеологічне зв’язаним значенням, але і від вільних словосполучень фразеологічні вирази відрізняються своєю відтворюваністю в готовому вигляді. НАПРИКЛАД: людина – це звучить гордо; трудові успіхи; вищий навчальний заклад тощо.

Фразеологічні вислови — це стійкі звороти мови, які семантично не діляться і складаються зі слів із вільним значенням, але в процесі мовлення відтворюються як сталі мовні одиниці. До них належать фразеологічні вислови комунікативного типу (речення). Це прислів'я, приказки, крилаті вислови, народні порівняння тощо: дівка не без щастя, козак не без долі; на словах медок, а на серці льодок; величається, як заєць хвостом; бідний, як церковна миша; мовчання — знак згоди; шукайте — і знайдете! Не все золото, що блищить; Крапля камінь точить; Сім раз відмір, один відріж; І чужому научайтесь, й свого не цурайтесь (Т. Шевченко); Караюсь, мучусь, але не каюсь (Т. Шевченко); Борітеся - поборете (Т. Шевченко); Лиш боротись - значить жить (І. Франко); Та є печальна втіха далебі; комусь на світі гірше, ніж тобі (Ліна Костенко); Любви все возрасты покорны (О. Пушкін); Перейти рубікон (Цезар); У здоровому тілі здоровити дух (Ювенал); Гроші не пахнуть (Веспасіан); Добрим і намірами вимощене пекло (С. Джонсон); Блажен муж, що не йде на раду нечестивих (Біблія).

Прислів’я – короткий народний вислів з повчальним змістом, наприклад: Не копай іншому ями, бо сам упадеш; Брехнею світ пройдеш, а назад не вернешся.

У прислів’ї, що складається всього з одного речення, звучить і повчання, і підказка, і порада, що дозволяє прийняти правильне рішення. Прислів’я не мають автора, це народна мудрість.

Приклади прислів’їв: «Вік живи, вік учись», «Готуй воза взимку, а сани – влітку», «немає науки без муки», «згаяного часу і конем не доженеш», «мир та лад – великий клад».

При́казка — вислів констатуючого характеру, близький до прислів’я, але без притаманного прислів’ю повчального змісту, наприклад: Шукай вітра в полі; Часом з квасом, а порою з водою; Де не ступить, там золоті верби ростуть.

Приказки є всього лише частиною пропозиції, вони роблять більш багатою і емоційної нашу повсякденну мову, є її прикрасою. По суті, приказка – частина фрази, словосполучення. Приклади приказок: “Як з гуся вода”, “Не в брову, а в око”.

 Прислів’я завжди має повчальний сенс, дає короткий, ясний рада. Приказка тільки надає сказаному емоційне забарвлення.

 Прислів’я – логічно завершене вислів, а приказка – тільки частина фрази, словосполучення.

 Прислів’я мають складну смислове навантаження, для їх побудови використовуються різні структурні прийоми (паралелізми, рими). У них часто присутня ритм. Приказки більш короткі, часто є частиною прислів’їв або можуть бути підставою для їх виникнення.

Крилаті вислови (слова) – стійкі образні вислови, засвоєні з фольклорних або наукових джерел, вислови видатних осіб. Основною їх ознакою є зв'язок з літературним джерелом, стійкість і популярність завдяки їх влучності: Мертві сраму не бояться; Слово, чому ти не твердая криця (Леся Українка); Караюсь, мучусь, але не каюсь (Т. Шевченко).

Афоризм — узагальнена, закінчена і глибока думка певного автора, висловлена у відточеній, відшліфованій формі. Характерними рисами афоризму є влучність, виразність, несподіваність  судження, здатність до самостійного існування

Літературна цитата — цитата в художньому творі, що  використовується для надання експресії, як засіб створення образності.

Фразеологічні вислови номінативного типу — це мовні кліше, виражені переважно простим словосполученням: пленарне засідання, ринкові відносини, охорона здоров'я, золоті руки, трудові успіхи, чорне золото, ядерна безпека, охорона навколишнього середовища та ін.

Розрізняють і частиномовну класифікацію фразеологізмів (співвіднесеності фразеологічних одиниць із певними частинами мови). Наприклад, О.І. Молотков виділяє за цим принципом такі лексико-граматичні розряди фразеологічних одиниць:

1) іменникові (іменні) фразеологізми це такі, тлумачення яких передається окремим словом-іменником або з пояснювальними словами. Іменникові фразеологізми використовують для образного позначення осіб (істот), предметів із конкретним чи узагальненим абстрактним значенням. До іменникових фразеологічних одиниць зараховують також фразеологізми, у структурі яких наявні займенники, співвідносні з іменниками на позначення осіб і які виконують функцію стрижневих слів: Ахіллесова п’ята, авгієві стайні, стріляний горобець, китайський мур, нуль без палички, п’яте колесо до воза, золоті руки, мокра курка, казанська сирота, притча во язицех, лебедина пісня, валаамова ослиця, блакитна кров, крокодилячі сльози, відрізана скибка, сіль землі, птах високого польоту , адамове реберце «жінка», тридцять срібників «ціна зради», золотий дощ «несподівані прибутки», жодна душа «ніхто», якась мара «хтось» і т. д.;

2) прикметникові (ад’єктивні) фразеологізми характеризують особливості людини (поведінку, вдачу, інтелектуальні здібності, фізичний, психологічний, соціальний стан, моральні якості), рідше позначають властивості й ознаки предметів:

темне діло «щось незрозуміле, заплутане»; твердої кості «рішучий, непохитний духом», мов у воду опущений «засмучений, похмурий», приший кобилі хвіст «зайвий, непотрібний», зайці в голові «легковажний, безтурботний».

кров з молоком, не ликом шитий, Ні риба ні м’ясо, під мухою, гострий на язик, собаку з’їв, тугий на Вухо, каші мало з’їв, не чистий на руку, зірок з неба не знімає, собі на умі, водою не розіллєш, два чоботи пара, одним миром мазані і т. п.;

2) дієслівні фразеологізми позначають дії, стани, процеси, пов’язані з буттям людини (взаємини, поведінкою, способом життя, характером, моральними якостями, фізичним і психічним станом тощо). Стрижневим словом виступає дієслово у формі інфінітива: ляси точити, намилити шию, відкинути копита, обвести навколо пальця кого, ребра полічити, гайки прикрутити кому, накласти руки на себе, співати лазаря, яму копати, кривити душею, виходити сухим із води, поминай як ввали, носитися як дурень із торбою, калачем не заманиш кого, підвести риску, очі на мокрому місці тримати, пройшов крізь огонь і воду (і мідні труби), пекти раки , співати з чужого голосу «бути залежним, несамостійним», ударити лихом об землю «не втрачати надії на краще», в шию і на всі чотири «когось грубо випроводжати, виганяти» і т. д.;

4) прислівникові (адвербіальні) фразеологізми позначають різні обставини і способи протікання дій, станів, процесів, виконуваних людиною чи предметами. У їхньому складі засвідчено прислівники, прийменниково-відмінкові форми іменників, поєднання дієслівних форм, описові конструкції з обставинним значенням: ні холодно ні жарко (байдуже), не з руки (невигідно, незручно), всім по сім (однаково, порівну), за одним рипом (одночасно, заразом);

по зав’язку, до лампочки, склавши руки, через пень колоду, на кожному кроці, за тридев’ять земель, куди Макар телят не ганяв, ні. світ ні зоря, курям на сміх, рукою подати;

5) вигукові фразеологізми виражають різноманітні почуття, волевиявлення, емоції людини (здивування, досаду, осуд, обурення, ствердження, заперечення, захоплення, радість, жартівливі побажання з позитивним і негативним змістом тощо): от тобі й на, он воно що! ну й ну, чорт візьми, хоч кулю в лоб, ради бога, слава богу, в добрий час, от так штука і т. ін.