3.Спектральний метод.

Дослідження лінійчатих спектрів речовини дозволяють визначити, з яких хімічних елементів вона складається, і в якій кількості міститься кожного елементу у даній речовині.

У кожного хімічного елемента лінійчатий спектр свій, він не співпадає зі спектром іншого елементу, тому що кожний атом має свій набір енергетичних рівнів. Це дає можливість визначення хімічного складу речовини.

Спектральний аналіз – це фізичний метод кількісного і якісного визначення складу речовини, оснований на отриманні і дослідженні його спектрів електромагнітного випромінювання.

При якісному спектральному аналізі порівнюють спектри досліджуваного зразка зі спектрами індивідуальних сполук; при кількісному аналізі – інтенсивність спектральних ліній визначеного компоненту в досліджуваному і стандартному зразку.

Перевагами спектрального аналізу є висока чутливість і швидкість отримання результатів. Визначення марки сталі методом спектрального аналізу може бути виконано за декілька десятків секунд.

4.Радіоактиваційний метод.

Цей метод виник в останні роки у зв’язку з відкриттям атомної енергії і конструюванням діючих атомних реакторів. Суть методу полягає в тому, що досліджуваний матеріал піддають дії нейтронного випромінювання в атомному реакторі. При взаємодії нейтронів з ядрами елементів відбуваються ядерні переводять у розчин і відділяють хімічними методами один елемент від іншого. Завершальним етапом визначення є вимірювання інтенсивності радіоактивного випромінювання кожного елементу проби. Паралельно з цим аналізують еталонну пробу з точно відомим вмістом окремих елементів: еталон теж піддають дії нейтронного випромінювання в реакторі і обробляють хімічними методами так само, як і досліджуваний матеріал. Порівнюючи інтенсивність радіоактивного випромінювання окремих фракцій еталонної проби і досліджуваного матеріалу, роблять висновок про кількісний вміст окремих елементів. 5.Рефрактометричний метод

Рефрактометрію використовується для ідентифікації речовини; для кількісного визначення одно-, дво- та багатокомпонентних сумішей; для визначення якості розчинів речовин та термінів їх зберігання. Прилади, що використовують для визначення показника заломлення, називають рефрактометрами.  Це оптичний метод дослідження речовин, що ґрунтується на явищі заломлення світла границею розподілу двох сере­довищ і вимірюванні показника заломлення речовини, який є його специфічною характеристикою. Метод використовується для визначення складу і контролю якості речовини, для визначення невідомої концен­трації речовини у розчині, встановлення а­утентичності та чистоти лікарських речовин. [9]

6. Фотоелектроколориметричний метод дослідження.

Заснований на вибірковому поглинанні світла досліджуваною речовиною. Між світло поглинанням і концентрацією речовини, що поглинає світло, існує залежність, яка виражається законом Бугера-Ламберта-Бера:

I=I_0e^-ax

де I — інтенсивність світла на глибині x матеріалу, I₀ — інтенсивність світла на поверхні, α — коефіцієнт поглинання.

Графічно залежність оптичної густини від концентрації виражається прямою, яка проходить через початок координат. Тому найчастіше в фотоелектроколометрії застосовується метод калібрувального графіка, побудованого для серії стандартниї розчинів. Молярний коефіцієнт поглинання характеризує інтенсивність забарвлення даної речовини в розчині та чутливість фотометричної реакції. Визначення заліза в мінеральній питній воді.

Метод заснований на утворенні забарвленої комплексної сполуки ферум(III)сульфосаліцилату кислоти. Залежно від рН утворюються комплекси різного забарвлення: червоно-фіолетовий ( при рН 1.8 – 2.5), червоний ( при рН 4-6), жовтий ( при рН 8-11). Порядок роботи 1. Ми приготували вихідний стандартний розчин залізо-амонійних галогенів. Наважку 0.086 г солі розчинили у колбі на 1000мл, підкислили сульфатною кислотою до рН 1.8-2.5 ( за рН-метром), об`єм розчину довели водою до позначки і перемішали( розчин А). Він містить 0.01 мг/мл заліза(III). 2. Розбавили розчин А і підготували стандартні розчини феруму(III) для фотоколориметрування . Для цього в 6 мірних колбах місткістю 50мл помістили послідовно 0,2,4,6,8,10мл розчину А. В кожну колбу + 3мл розчину сульфосаліцилової к-ти та 1 мл сульфатної к-ти. Об`єм розчину в колбах довели до позначки та перемішали. Одержані забарвлені в червоно-фіолетовий колір розчини містять відповідно 0; 0.02; 0.04; 0.06; 0.08; 0.1мл феруму(III). 3. Виміряли оптичну густину одержаної серії розчинів в один см кювети при довжині хвилі 510 нм відносно розчину, що не містить йонів феруму:А1=0

А2=0.015 А3=0.027 А4=0.043 А5=0.056 А6=0.071

5. Привотували розчин для фотоколориметрування, який містить досліджувану мінеральну воду. У мірну колбу місткістю 50мл помістили 25 мл досліджуваної води, додали 3мл розчину сульфосаліцилатної к-ти та 1 мл сульфатної к-ти, V розчину довели до позначки та перемішали і виміряли оптичну густину одержаного розчину, які дорівнюють для першого зразка – 0.003, для другого – 0.004, для третього – 0.003 Виконавши дослід, ми побачили, що у данних зразках води заліза міститься приблизно однаково та набагато менше ніж у розчині А1. Це є хорошими показниками. [12]

Розділ 2 Хімічні властивості та методи дослідження води