9.4. Маслоприймач штанги валу

Ш танга валу у поворотнолопатевих турбінах служать для підведення масла до серводвигуна робочого колеса. Їх виконують у вигляді двох концентричних труб, один кінець яких приєднується до штока, а другоіі входить у маслоприймач, розташований над генератором. На рис. 9.5 представлена типова конструкція цього вузла.

Рис. 9.5. Маслоприймач і штанги валу

Внутрішня труба 5 (порожнина с) подає масло під поршень серводвигуна робочого колеса, у проміжках між нею і зовнішньою трубою 4 штанг (порожнина b) масло подається у порожнину серводвигуна, розташовану над поршнем. До кінців труб приварені фланці 8, що приєднують за допомогою шпильок 9 ланки штанг одну до одної і до штока серводвигуна 2. У фланцях висвердлені отвори 13, що сполучають штанги між собою. Для більшої жорсткості труби розтискають нарізними штифтами 10, що приварюють до зовнішньої штанги. У фланці, що кріпиться до штока, є радіальні отвори 3, через які порожнина а між валом і штангами, через центральну трубку 1 з'єднується із порожниною в корпусі робочого колеса. Завдяки цьому проникаюче із серводвигуна через порожнину а корпусу масло, омиваючи маслоскидний козирок 25, надходить у маслозбірник, і по трубі 24 зливається у бак МНУ.

У отворі валу встановлюються спеціальні опори 12 із запресованими у них втулками 11 із високоякісної бронзи БрОФ10-1, у яких штанги направляються доточуваннями 6. Для полегшення складання, у кожній частині валу встановлюють одну ланку штанг.

На кінці останньої ланки 17 штанг, що проходить через корпус 16 маслоприймача, встановлена на опорах кочення (див. вузол І) що переміщаються разом з штангами, муфта, що не обертається, 18, яка сполучена із валом вимикача комбінатора через ролики тросом зворотного зв'язку 22. Таким чином, золотник робочого колеса, що знаходиться у комбінаторі, виявляється пов'язаним із переміщеннями поршня серводвигуна робочого колеса. Закінчуються штанги шліцовим валиком 21, який може поздовжньо переміщатися у шліцовому отворі ротора тахогенератора 19 і приводити його в обертання.

Маслоприймач встановлюється на перекриттях генератора і завершує конструкцію агрегату. Зазвичай він закінчується світильником 20. Зовнішнє оформлення маслоприймача повинне гармоніювати із архітектурою машинного залу. У багатьох сучасних агрегатах маслоприймач закривають кожухом, якому надають потрібної форми.

Підведення масла до штанг, що обертаються разом із валом і що переміщається уздовж осі агрегату разом із поршнем серводвигуна, здійснюється через відкритий торець зовнішньої штанги 26. Ця штанга постійно з’єднується у корпусі 15 маслоприймача із порожниною b, що підводить масло на закриття лопатей, і через бічні отвори 14 внутрішньої штанги, що також постійно сполучається із порожниною с, утвореною циліндричною вставкою 16.

У корпусі 15 маслоприймача штанги направляються і ущільнюються у втулках 27, виконаних з бронзи БрОФ10-1. Масло під тиском підводиться до порожнин b і с від золотника робочого колеса по двох трубах 23. Кріплення маслоприймача показане на вузлі II. Основу маслоприймача, або маслозбірника завжди встановлюють на ізолюючих прокладках 28 і закріплюють шпильками 29, також ізольованих втулками 30. Це захищає маслоприймач і турбіну від блукаючих струмів генератора, що викликають корозію металу. Для цієї ж мети у лабіринтовому ущільненні маслоскидного козирка, що зберігає генератор від попадання у нього масла, зазори залишають досить великими, гарантуючи відсутність дотикання. У нових гідроагрегатах корпус маслоприймача вбудовують у генератор, що дозволяє зменшити висоти гідроагрегату і будівлі ГЕС. На рис. 9.6 показано маслоприймач такої зниженої конструкції, частково розташованої усередині генератора.

Рис. 9.6. Маслоприймач зменшених розмірів

Він подібний маслоприймачу, показаному на рис. 9.5, і складається із аналогічних деталей. Масло тут також поступає в порожнини b і с по трубах 9 і далі через відкритий торець труби 1 або отвори 13 у трубі 5 надставки 14 штанг і штанги 15 потрапляє, відповідно у верхню або нижню порожнини серводвигуна робочого колеса. Торець труби 5 заглушений, і до нього за допомогою шарніра 7 приєднаний трос 6 зворотного зв'язку. У корпусі 3 труби надставки ущільнені бронзовими втулками 2 і 8, причому втулки 8 установлені у вставній трубі 12. Це дозволяє підвести масло до труб надставки на одному рівні, і тим самим зменшити висоту маслоприймача. З порожнини а валу масло зливається через козирок 11 у маслозбірник 4 і відводиться по трубі 10.

У маслоприймачах корпуси, маслозбірники, маслоскидні козирки виконуються із чавуну СЧ 28-48, ВП 48-10 або із сталі 30Л, штанги і вставки у корпусі - із безшовних труб, а фланці - із листової вуглецевої сталі. Штанги і відповідні порожнини корпусу розраховують на внутрішній тиск. Штанги, крім того, перевіряють на поперечні коливання аналогічно валу.

У горизонтальних гідротурбінах застосовуються маслоприймачі, аналогічні зниженому маслоприймачу. У гідроагрегатах, де застосовується водяне охолодження генератора, маслоприймач об'єднують із водоприймачем.