2.2. Методика формування громадянської культури молодших школярів

Метою другого етапу експерименту було обґрунтування, упровадження експериментальної методики формування громадянської свідомості учнів і перевірка її ефективності в умовах формувального експерименту.

Експериментом було охоплено 20 молодших школярів 2-А класу експериментальної групи. Натомість учні контрольної групи працювали за традиційною методикою.

Громадянська вихованість школяра – це перспективний результат громадянського виховання, показниками якого є розвиток понятійного компонента громадянськості, спрямованості особистості, вищих особистісних почуттів: патріотичних, гуманних, правових, екологічних; ставлення особистості до суспільно корисної діяльності, до учнівського колективу.

У розробці експериментальних матеріалів увага акцентувалася на значущості для громадянського виховання педагогічного досвіду українського народу, його історично-культурних традицій, духовності, моральних норм, адже процес формування громадянських рис особистості здійснюється під час вивчення і використання елементів народознавства, традицій, звичаїв та обрядів; використання народної творчості, що нерозривно пов’язане з сучасним життям – традиціями минулого, теперішнього і майбутнього; духовним пошуком та елементами історизму.

З цією метою ми радили вчителям використовувати в своїй роботі пробні підручники “Горішок”, “Дивосвіт”, “Золоте джерельце”, “Катруся”, а також українські народні пісні, приказки, віршовані лічилки. Так, діти пізнають світ, виходячи, насамперед із свого родоводу, зі своєї сімейної історії – невід’ємної частини історії народу, нашої землі, всього того, що слід берегти, примножувати, а якщо доведеться – захищати.

Дитина семирічного віку ще не розуміє, в чому полягає любов до Батьківщини, рідної землі, мови. Як засвідчили наші дослідження, вона знає, зокрема, що означає любити маму, тата, бабусю, дідуся, братів, сестер. У зв’язку з цим вчителям було запропоновано починати виховну роботу з громадянського виховання у співпраці із сім’єю, знаходити різні форми виховної роботи, що дають змогу охопити більшість школярів, залучити батьків до забутих звичаїв. З цією метою за участю батьків проводили уроки-конкурси, уроки-вікторини, уроки-мандрівки, що розвивали творчість дітей, виховували любов до свого народу, краю, Батьківщини.

Ця робота мала певні позитивні результати, вона сприяла формуванню в учнів таких громадянських рис, переконань та почуттів, як: совість, честь, обов’язок, гідність, благородство, людяність, милосердя, доброта, мужність, а також моральних ідеалів – патріотизму, терпимості.

Особливу увагу ми надавали урокам рідної мови, які мають суттєве значення для фор­мування культури особистості та громадянського виховання молодших школярів. На уроках є багато можливостей реалізувати культурологічний підхід до мовної освіти, побачити багатство рідного слова, відчути йо­го неповторну красу, пізнати з його допомогою без­межний прекрасний навколишній світ.

Значний виховний потенціал у громадянському вихованні молодших школярів на уроках рідної мови мають завдання словесної творчості. У зв’язку з цим вчителі пропонували дітям гру “Інтерв’ю”, мета якої полягала у розвитку змістовного розуміння слів, умінні зіставляти слова з метою дій. Діти придумували запитання для своїх однокласників на зразок “Як тебе звати?”, “Скільки тобі років?”, “Яка твоя улюблена українська пісня?”, “Якби ти був Президентом України, що б ти зробив в першу чергу для країни?” тощо.

З метою поглиблення учнів знань про Конституцію України, права і обов’язки громадянина України, на уроках рідної мови вчителі запроваджували модифіковану нами програму “Сторінками Конституції України”, розроблену Н.Попович [195]. Мета цієї програми полягає не лише в розширенні знань учнів з фонетики, синтаксису та морфології, а й у формуванні у дітей поняття про Конституцію України, права і обов’язки громадянина України, поваги до народних символів і національної символіки, державних Герба, Прапора, Гімну; формуванні розуміння учнями моральної суті основних громадянських прав і обов’язків, гарантованих Конституцією України; вихованні поваги до захисників Батьківщини, до людей праці; прагнення готувати себе до захисту Батьківщини. Наприклад

СТАТТЯ 11

Держава сприяє консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій і культури, а також розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх корінних народів і національних меншин України.

Козаки

Ці люди називалися козаками. А що козаки жили за порогами Дніпра, то їх названо також запорожцями.

Важко жилося українському народові. Селяни працювали на панській землі. Вони не мали ніякої свободи. Деякі свободолюбиві люди не могли стерпіти такої неволі. Вони кидали все й утікали в степи за дніпрові пороги.

Там люди гуртувалися, добували собі зброю, полювали на звіра. На ті степи не раз нападали татари. Люди оборо­нялися від татар. Часто перемагали і верталися з багатою здобиччю.

1. Списати, переставляючи абзаци, щоб вийшов текст.

2. Визначити час дієслів.

3. Дібрати спільнокореневі слова до слова “гуртувалися”.

Словник: гурт – об’єднання людей для спільної діяльності.

Як засвідчили результати наших досліджень, значна кількість педагогів (78,0%) вважають, що сучасна школа може досягти певних успіхів у громадянському вихованні учнів, але при цьому основний акцент робився на уроки з відповідних навчальних предметів, програми яких передбачають висвітлення означених питань – “Я і Україна”, “Читання”, “Рідна мова”. Хоча в деяких випадках (22,0%) зазначалося, що для досягнення успіху в громадянському вихованні молодших школярів елементи громадянської освіти потрібно запроваджувати під час вивчення інших дисциплін шкільного освітнього компоненту, зокрема, під час вивчення уроків математики. За нашим висновком, ці уроки володіють значним виховним потенціалом у формуванні громадянськості молодших школярів [166]. Наприклад, на уроках математики школярі залюбки відгадують загадки, ребуси, заучують віршовані лічилки, прислів’я, розв’язують задачі, що побудовані на народознавчому матеріалі (Додаток Ф.1). Саме завдання такого спрямування вчителі використовували під час ознайомлення з нумерацією, при вивченні дій додавання та віднімання в межах 10, 20, 100, збільшенні та зменшенні числа на кілька одиниць, для закріплення табличного і позатабличного множення та ділення. Дані завдання, на думку вчителів, слугують вихованню в учнів почуття ритму, любові до рідної мови, розширенню їх уявлень про навколишній світ.

Крім вищевказаних завдань, елементи громадянського виховання запроваджувалися і під час дидактичних ігор, які застосовуються для навчання і виховання молодших школярів і дошкільників з метою розвитку сенсорних і чуттєвих орієнтацій дітей (на форму, розміри, колір, розташування предметів у просторі тощо), спостережливості, уваги, пам’яті, мислення, мови, вміння рахувати.

Наведемо для прикладу дидактичні ігри, які з метою громадянського виховання молодших школярів вчителі експериментальних класів запроваджували на уроках у вигляді хвилинок цікавої математики:

1. Учитель вивішує на аркуші паперу один із записів і пропонує розставити букви за висотою та прочитати слово. Перемагає той учень, який прочитає слово першим: Ндриао (родина).

2. На дошці записано приклади. Діти повинні знайти правильний дільник чи ділене, щоб розв’язати приклади на ділення. Шукані дільник і ділене знаходяться на картках.

1) 24 : 4 = 6 2) 9 : 3 = 3 3) 18 : 3 = 6 4) 12 : 6 = 2

5) 16 : 4 = 4 6) 15 : 5 = 3 7) 21 : 7=3 8) 8 : 2 = 4

3 – Т; 4 – В; 5 – З; 6 – Ч; 7 – Н; 8 – А; 9 – І; 16 – И (ВІТЧИЗНА).

Вчителі експериментальних класів відмічали, що цінність даних вправ полягає, з одного боку, у сприянні формуванню у школярів математичних знань, з іншого – у реалізації принципу міжпредметних зв’язків в поєднанні з логічними операціями аналізу, синтезу, узагальнення, класифікації. Крім того, за оцінкою вчителів, такі вправи сприяють розвитку понятійного компонента громадянськості молодших школярів, дозволяючи учням пригадати такі поняття, як Вітчизна, родина, Україна тощо.

Отже, на уроках математики з метою громадянського виховання молодших школярів використання загадок, ребусів, віршованих лічилок, прислів’їв, текстових задач, дидактичних ігор, нестандартних уроків на народознавчій основі дає позитивні результати. Кожна із зазначених форм об’єднана спільною метою виховання громадянських якостей дитини, формування колективізму, практичних організаторських навичок та умінь, формування активної громадянської позиції.

Одним з ефективних засобів у виховному процесі є музичне мистецтво. Кожне звернення до музичної спадщини як частини культури свого наро­ду сприяє культурному піднесенню держави і нації, тому громадянське виховання вчителі експериментальних класів здійснювали і на уроках музики.

Як свідчать результати нашого дослідження, звернення до національної культури, народної творчості в музичному вихованні багато хто розуміє занадто вузько. Спостереження за вчителями на уроках музики в початкових класах дало змогу констатувати, що переважно у початкову школу вчителі переносять репертуар для дорослих, незрозумілий і нецікавий учням, впроваджують окремі народні традиції (сватання, вечорниці), що суперечать принципу природовідповідності, доступності. У процесі дослідження було враховано положення про важливість грамотного застосування музики як засобу громадянського виховання, базуючись на відповідних методиках, на використанні у практиці громадянського виховання народних традицій, звичаїв, обрядів, які є своєрідними духовни­ми надбаннями національного розвитку, найкращи­ми досягненнями народу в ідейному, моральному, трудовому й естетичному житті. Важливо розуміти і враховувати вікові й психо­логічні особливості молодших школярів, брати до уваги і те, що сучасні діти стали більш вдумливими, мають доступ до різноманітної інформації. Через музичне мистецтво діти 6 – 10 років з великим інтересом пізнають славне минуле й сучасне Батьківщини.

Як свідчать результати нашого дослідження, ефективною у громадянському вихо­ванні молодшого школяра є позакласна робота з му­зики, зокрема, музичні ранки, народні свята. Кожен учень тут може стати якщо не безпосереднім учасником, то спостерігачем, співучасником цього дійства; окрім того, у святі беруть участь не тільки діти, а й дорослі – батьки, бабусі, дідусі. Спільність переживання дійства сприяє духовному єднанню людей, взаємовпливу, загострює відчуття і сприймання, ак­тивізує мислення, вольові процеси.

Так, готуючись до свят “З бабусиної скрині”, “Дже­рело мого роду”, молодші школярі глибше пізнають ду­ховність попередніх поколінь, дізнаються про їхній по­бут, дозвілля, працю тощо. До того ж система символів, атрибутів народних свят не тільки посилює переживання, спричинені реальною подією, а й відображає тісний взаємозв’язок між світоглядом, національною свідомістю молодшого шко­ляра та його безпосередніми діями, правилами, норма­ми співжиття, поведінки в сім’ї, колективі, суспільстві.

Доцільними у громадянському вихо­ванні молодших школярів, за нашим висновком, є музичні ігри, конкурси щедрівників, колядників, виконавців стрілецької, ко­зацької, повстанської пісні. Як показало наше дослідження, це викликає неабиякий інтерес до історії рідного краю, формує відданого патріота. У дітей розвиваються почуття гордості, від­повідальності, відбувається активне збагачення учнів необхідною інформацією в галузі музичного мис­тецтва, що допомагає виховати справжнього громадянина своєї Батьківщини.

Як показала практика, надзвичайно цікавим для учнів експериментальних класів виявилось таке творче музичне завдання – укладання власних аль­бомів “Пісні моєї родини”. Саме з такого альбому, з розповіді батьків і дідів прищеплюється інтерес до минулого, до історії.

Таким чином, урочна і позакласна виховна робота з музики у по­чатковій школі сприяє громадянському вихованню на більш дієвій, соціально значущій основі. Головною метою громадянського виховання на уроках музики, на нашу думку, є сприй­мання учнів себе українцями, розуміння своїх віковічних коренів, наповнення гордістю за свій народ, що, врешті, й становить основу складного і багатого по­чуття, яким є справжній патріотизм.

Актуальним в контексті нашого дослідження є висновки П.Ігнатенка, В.Поплужного, Н.Косарєвої, Л.Крицької про те, що свідомий громадянин – це і фізично вдосконалена особистість, що досягається завдяки участі учнів у тій же продуктивній праці, котра, як відомо, найбільше сприяє загартуванню організму, повнішому і пропорційнішому розвитку всіх його органів і функцій, а передусім – включення школярів у систему фізичного виховання .

З метою визначення преференцій молодших школярів щодо фізичних вправ і часу для перегляду спортивних телепрограм і фільмів уп­родовж тижня, нами проведено опитування другокласників та їхніх батьків у Рівненській ЗОШ № 18 м. Рівного. Результати опитування засвідчили, що діти понад 10 годин на тиждень дивляться улюблені передачі: “Поклик джунглів”, “Хто в домі хазяїн”, “Ключі від форту Буайяр”, футбол, хокей, “Веселі старти”, “Ігри патріотів”. Отже, інтерес дітей до фізичних вправ, різних видів спорту природний і достатньо значний. Проте попит на народні засоби фізичної культури в практиці фізичного виховання та інформаційному просторі відсутній.

З метою підсилення режимних заходів школи з фізично­го виховання учнів молодших класів ми запропонува­ли, щоб після закінчення останнього уроку діти разом з вчителем у відведеному місці спортивно­го майданчика (для кожного класу визначено своє місце) протягом 10-15 хв. грали в ігри, які тісно пов’язані з національними традиціями, обрядами, звичаями. Цю форму занять нами охарактеризовано як “Ігранка”.

“Ігранка” за своєю сутністю – це 10-15 хв. щоден­них позитивних емоцій дітей. Опановувати зміст на­родних ігор за відповідної інтеграції предметів діти можуть на уроках української мови, читання, мате­матики та фізкультури.

За свідченням вчителів початкових класів, “проведення після занять ігор під керівництвом учителя – це також шлях до гальмування особистих негативних емоцій учнів, сприяння встановленню дружніх стосунків між однокласниками” (вчитель В.Пожарська, Грабівська ЗОШ І ступеня Рівненського району).

Очевидно, що інтегрування елементів громадянського виховання в зміст уроків рідної мови, читання, математики, фізичного виховання і музики сприяє підвищенню громадянської вихованості учнів, однак, як свідчить педагогічний досвід, всебічний підхід до реалізації системи громадянського виховання молодших школярів не може бути досягнутий виключно засобами шкільних предметів чи навчального курсу. Ефективнішим є наповнення громадянським змістом тематики позакласних заходів, а також відповідна організація укладу шкільного життя.

Удосконалення змісту громадянського виховання учнів початкової школи у процесі позакласної діяльності мало на меті розв’язання виховних завдань, які передбачали:

• систематичне інформування учнів про факти громадянської поведінки на прикладах вчинків літературних героїв, з фактів оточуючої дійсності;

• виховання громадянської активності як провідного чинника громадянськості;

• формування патріотичних, гуманних, правових і екологічних почуттів;

• моделювання виховних заходів за допомогою традиційних й інтерактивних форм і методів громадянського виховання;

• спрямування усієї системи позакласної виховної роботи на підвищення рівня громадянської вихованості молодших школярів.

Як свідчать результати нашого опитування, вихователі групи продовженого дня і вчителі початкової школи у позакласній роботі віддають перевагу пасивно-ознайомлюваним формам діяльності: прогулянкам, екскурсіям, відвідуванням музеїв, виставок тощо. За формою – це масові заходи, в яких втрачається індивідуальна позиція окремого учня, оскільки за таких умов молодший школяр залучається до позакласної роботи як об’єкт педагогічного впливу, а не як суб’єкт особистісної взаємодії. Тому такі заходи, хоч і мають значний пізнавальний вплив на молодших школярів, не сприяють їх самовизначенню, не забезпечують суспільно корисного спрямування вільного часу.

Враховуючи це, при впровадженні дослідно-експериментальної технології нами застосовувалися такі форми громадянського виховання, як масові, групові та індивідуальні, що залежало від змісту запланованого заходу, його спрямованості, рівня сформованості громадянської вихованості молодших школярів, їх активності і вміння застосовувати наявні знання на практиці. Моделюючи виховний захід, педагоги експериментальних класів добирали інте­рактивні техніки за такою схемою: колективні (мозкова ата­ка, диспут у великій групі, розминки та ігри, що знімають напруження), групові (обговорення малою групою) колективно-групові (керовані фантазії, дослідження випад­ків, рольові ігри), індивідуальні (коло, анкетування, творча праця, закінчення речень). Такий підхід, на думку вчителів, допомагав їм залучити до творчої співпраці навіть найменш впевнених у собі дітей, керувати колективною думкою вихованців так, щоб за нею не втратилась особиста думка кожного, а головне – спонукати всіх учасників заходу до конкретних дій. На завершення виховного заходу вчителі давали корисні поради або разом із колективом визначали “дум­ку дня”, тобто моральний орієнтир в життєдіяльності дитини.