2. Організаційно-технічні заходи із безпечної експлуатації вантажопідйомних механізмів

До організаційно-технічних заходів із безпечної експлуатації вантажопідйомних механізмів відносять:

• технічне опосвідчення і перевірка стійкості вантажопідйомних механізмів;

• виділення і позначення небезпечних зон на будівельному майданчику;

• встановлення автоматичних пристроїв безпеки;

• навчання і видача допусків робітникам.

З метою профілактики травматизму та виключення аварій усі вантажопідйомні механізми до початку роботи повинні пройти технічне опосвідчення.

Механізми, що експлуатуються, підлягають періодичному технічному освідченню: один раз на 12 місяців – частковому і один раз на 3 роки – повному.

Позачергове технічне опосвідчення проводять після монтажу на новому місці, реконструкції, ремонту металоконструкцій з заміною розрахункових елементів або вузлів, встановлення нового стрілового обладнання, капітального ремонту або заміни механізму підйому, заміни крюкової підвіски.

Технічне опосвідчення вантажопідйомних машин проводить інженер із нагляду за вантажопідйомними машинами при участі особи, яка відповідає за їх стан, а початкове технічне опосвідчення кранів, які випускаються або ремонтуються заводом, перевозяться на місце експлуатації у збірному вигляді, а також стрілових кранів – відділ технічного контролю заводу-виробника або ремонтного заводу. Дату і результати технічного опосвідчення заносять у паспорт вантажопідйомної машини.

Мета технічного опосвідчення – встановити відповідність крану і його монтажу діючим правилам і представленій при реєстрації документації, що кран знаходиться у справному стані, який забезпечує безпечну роботу.

У процесі технічного опосвідчення встановлюють відповідність марки крана і методів його встановлення проектній документації і діючим нормам, справність крана і правильність його експлуатації.

При повному технічному опосвідченні проводять огляд, статичне і динамічне випробовування вантажопідйомної машини, перевіряють у роботі усі механізми, електрообладнання, прилади і пристрої безпеки, гальма, апарати управління, освітлення, сигналізацію, стан металоконструкцій, стан крюкової підвіски, стальних канатів і їх кріплень, блоків і їх деталей, стан рейкового шляху і його заземлення.

При частковому технічному опосвідченні вантажопідйомної машини статичне і динамічне випробовування не проводять.

Статичне випробовування полягає у перевірці міцності крана і його елементів (для стрілових кранів – вантажна стійкість) навантаженням, що на 25% перевищує номінальну вантажопідйомність. При цьому стрілу крана встановлюють відносно ходової платформи у положення, яке відповідає найменшій стійкості крана, вантаж підіймають на висоту 200...300 мм і витримують протягом 10 хв. Якщо вантаж самовільно не опускається на землю і не помічено тріщин, деформацій і інших пошкоджень, то кран пройшов статичне випробовування.

Динамічне випробовування проводять після статичного навантаженням, що на 10% перевищує вантажопідйомність крана. При цьому перевіряють дію всіх механізмів крана (підіймання, опускання та ін.) і їх гальмівних пристроїв. Допускається динамічне випробовування проводити робочим навантаженням.

Результати технічного опосвідчення записують у паспорт вантажопідйомної машини з вказівкою терміну наступного опосвідчення. Запис у паспорті діючого крану, який пройшов періодичне технічне опосвідчення, повинен підтверджувати, що кран відповідає вимогам Правил по кранам, знаходиться у справному стані та пройшов випробовування. Дозвіл на подальшу експлуатацію у цьому випадку видає інженерно-технічний робітник із нагляду за вантажопідйомними машинами.

Реєстрацію вантажопідйомних машин проводять у місцевих органах технічного нагляду за письмовою заявою підприємства-власника або орендатора крана і паспорту вантажопідйомної машини.

Перереєстрацію виконують після реконструкції або ремонту крана, при якому виникла необхідність складання нового паспорту, передачі іншому власнику і переустановлення козлового або мостового крана на нове місце. Перереєстрації за місцем виконання робіт підлягають також вантажопідйомні крани, які були направлені будівельними організаціями в інші області на термін більше трьох місяців.

Стрілові крани, направлені в інші області на термін менше 3 місяців, перед одержанням дозволу на експлуатацію на новому місці повинні бути обстежені працівниками технагляду організації-власника крану. Дозвіл на роботу цих кранів одержують в органі технагляду, на території якого будуть виконуватися роботи, а органу, в якому зареєстрований цей кран, направляють повідомлення, куди направлені крани, на який термін і їх реєстраційні номери.

Вантажопідйомним машинам, які не підлягають реєстрації в органах технагляду, а також змінним вантажозахоплюючим пристроям, присвоюють інвентарні номери, які записують у журнал обліку вантажопідйомних машин та змінних пристроїв.

Для одержання дозволу на пуск вантажопідйомної машини, зареєстрованої в органах технагляду, власник крану повинен повідомити органи технагляду не менше ніж за 5 днів до передбачуваного пуску машини. Дозвіл на експлуатацію крана, який не підлягає реєстрації в органах технагляду, видає інженер із технічного нагляду за вантажопідйомними машинами організації на основі документації заводу-виробника та задовільних результатів технічного опосвідчення.

На начальника і головного інженера організації покладається забезпечення утримання вантажопідйомних машин, змінних вантажозахватних пристроїв і тари у справному стані, а також створення безпечних умов для їх експлуатації шляхом організації обслуговування, огляду, ремонту, технічного опосвідчення, призначення відповідальних осіб, навчання і періодичної перевірки знань інженерно-технічних працівників і персоналу, що обслуговує крани.

Періодичний огляд вантажопідйомної машини, а також їх ремонт, рихтування і ремонт кранового шляху проводять у терміни, які встановлені системою планово-попереджувальних ремонтів.

Для виконання будівельно – монтажних робіт вантажопідйомні машини встановлюють у проектне положення згідно ПВР, який повинен передбачати:

1. відповідність кранів умовам будівельно-монтажних робіт із вантажопідйомності, висоти підйому крюка та вильоту стріли;

2. забезпечення безпечних відстаней від електричних мереж та ЛЕП, місць руху містського тарнспорту та пішоходів;

3. умов встановлення та роботи кранів біля відкосів котлованів;

4. перелік використовуваних вантажозахватних пристосувань та графічне зображення схем строповки вантажів із зазначенням їх маси;

5. місця складування вантажів та їх габаритні розміри, наявність підїздних шляхів і тд.;

6. заходи із безпечного виконання робіт на дільниці, де встановлений кран.

При підніманні та переміщенні вантажів кранами повинні забезпечуватися наступні вимоги:

1. Відстань по горизонталі між виступаючими частинами крана, що пересувається наземним рейковим шляхам і будівлями, штабелями вантажів і іншими предметами, які знаходяться на висоті до 2 м від землі або робочих площадок повинна бути не менше ніж 700 мм, а на висоті більше 2 м – не менше ніж 400 мм;

2. Відстань між поворотною частиною стрілових самохідних кранів у бідь-якому їх положенні і будівлями, штабелями вантажів ті іншими предметами має бути не менше ніж 1 м.

3. для стропування вантажів потрібно використовувати стропи, що відповідають вазі підіймаємого вантажу з урахуванням числа їх гілок та кута нахилу;

4. стропи загального призначення підбирають так, щоб кут між гілками не перевищував 90;

5. транспортування дрібних вантажів виконується у спеціальній тарі;

6. при підйомі вантажу його попередньо підіймають на висоту 200…300 мм для перевірки правильності та надійності стропування і надійності дії гальмівних пристосувань;

7. під час підйому та опускання вантажу стропальник може знаходитися біля нього якщо той піднятий на висоту не більше ніж 1 м від площадки;

8. Вантаж, що переміщується горизонтально, має бути попередньо піднятий на 0,5 м вище предметів, що зустрічаються на шляху переміщення та мінімум на 1,0 м від конструкцій будівлі у горизонтальному напрямку.

Забороняється подавати вантажі баштовими кранами у віконні прорізи і на встановленні балконні плити.

Робота крану при вітрі силою більше ніж 6 балів (швидкість 10...12 м/с) повинна бути припинена, а кран закріплений протиугонними пристроями. При сильному вітрі (більше 15 м/с) необхідно прийняти додаткові заходи щодо закріплення крана, які передбачені інструкцією із експлуатації.