1.2. Державне забезпечення безпечності та якості харчових продуктів

У відповідності до Закону України «Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини» (771/97-ВР) держава забезпечує безпечність та якість харчових продуктів з метою захисту життя і здоров’я населення від шкідливих факторів, які можуть бути присутніми у харчових продуктах, шляхом:

– встановлення обов’язкових параметрів безпечності для харчових продуктів;

– встановлення мінімальних специфікацій якості харчових продуктів у технічних регламентах;

– встановлення санітарних заходів і ветеринарно-санітарних вимог для потужностей (об’єктів) та осіб, які зайняті у процесі виробництва, продажу (постачання), зберігання (експонування) харчових продуктів;

– забезпечення безпечності нових харчових продуктів для споживання людьми до початку їх обігу в Україні;

– встановлення стандартів для харчових продуктів з метою їх ідентифікації;

– забезпечення наявності у харчових продуктах для спеціального дієтичного споживання, функціональних харчових продуктах і дієтичних добавках заявлених особливих характеристик та їх безпечності для споживання людьми, зокрема особами, які мають особливі дієтичні потреби;

– інформування та підвищення обізнаності виробників, продавців (постачальників) і споживачів стосовно безпечності харчових продуктів та належної виробничої практики;

– встановлення вимог щодо знань та умінь відповідального персоналу виробників, продавців (постачальників);

– встановлення вимог щодо стану здоров’я відповідального персоналу виробників, продавців (постачальників);

– участі у роботі відповідних міжнародних організацій, які встановлюють санітарні заходи та стандарти харчових продуктів на регіональному і світовому рівнях;

– здійснення державного контролю на потужностях (об’єктах), де виробляються та переробляються продукти, що становлять значний ризик для здоров’я і життя людей;

– здійснення державного нагляду з метою перевірки виконання виробниками та продавцями (постачальниками) об’єктів санітарних заходів вимог цього Закону;

виявлення порушень цього Закону та здійснення необхідних заходів щодо притягнення до відповідальності осіб, які не виконують положення цього Закону.

1.3. Державні органи, що забезпечують розробку, затвердження та впровадження санітарних заходів щодо безпечності та якості харчових продуктів

До системи державних органів, які в межах їх компетенції забезпечують розробку, затвердження та впровадження санітарних заходів, а також державний контроль та нагляд за їх виконанням входять:

– Кабінет Міністрів України;

– центральний орган виконавчої влади з питань охорони здоров’я;

– Державна санітарно-епідеміологічна служба України (далі – Санітарна служба);

– Державна служба ветеринарної медицини України (далі – Ветеринарна служба);

– центральний орган виконавчої влади з питань аграрної політики;

– центральний орган виконавчої влади з питань технічного регулювання та споживчої політики.

Центральний орган виконавчої влади у сфері охорони здоров’я є органом, який затверджує належний рівень захисту здоров’я людей, обов’язкові параметри безпечності та мінімальні специфікації якості харчових продуктів, звід правил і належну практику виробництва харчових продуктів та координує діяльність органів виконавчої влади з питань безпечності та якості харчових продуктів.

Форми державного санітарного нагляду. Запобіжний санітарний нагляд передбачає контроль за додержанням діючих гігієнічних норм і санітарних правил під час:

– перспективного планування розвитку агропромислового комплексу, харчової промисловості, громадського харчування і торгівлі;

– розробки норм проектування харчових підприємств;

– надання земельних ділянок під будівництво підприємств харчової індустрії;

– узгодження технологічних проектів і робочих креслень на будівництво і реконструкцію усіх видів підприємств харчової індустрії;

– пристосування існуючих будівель для розміщення в них харчових підприємств або окремих цехів;

– зміни профілю роботи діючих підприємств, упровадження нової технології або зміни існуючої;

– зміни асортименту продуктів, що випускаються, і виробів з них, використання нових нетрадиційних видів сировини, харчових добавок або зміни рецептури виробів;

– уведення в експлуатацію знову побудованих, реконструйованих і капітально переобладнаних підприємств;

– конструювання і введення в експлуатацію нових технологічних ліній, агрегатів, машин, обладнання для виробництва, зберігання і реалізації продуктів;

– розробки стандартів і технічних умов на нові види харчових продуктів, тари і пакувальних матеріалів для них;

– випуску нових видів харчових продуктів, посуду, тари, інвентарю, пакувальних матеріалів, покрить для технологічного, холодильного і торговельного обладнання харчового призначення;

– використання нових видів пестицидів, миючих і дезінфікуючих засобів тощо.

Методи здійснення запобіжного санітарного нагляду:

– читання топографічних карт місцевості, ситуаційних планів, генеральних планів будівельного майданчика, архітектурно-будівельних, планувальних, сані-тарно-технічних і технологічних креслень;

– кількісна та якісна оцінка повноти переданих на експертизу матеріалів;

– санітарне обстеження територій, що відводяться під забудову об’єктів харчового призначення на стадіях будівництва та приймання на експлуатацію;

– гігієнічна експертиза проектів та технологічних процесів;

– санітарний опис (заповнення актів санітарного обстеження та інших звітних форм запобіжного санітарного нагляду);

– системний аналіз для визначення потреб населення обслуговування території в основних продуктах харчування, прогнозування розвитку агропромислового комплексу та підприємств харчової індустрії; рівнів споживання основних продуктів харчування;

– лабораторні дослідження експериментальних зразків продовольчої сировини та продуктів харчування, що були вироблені під час пробного пуску в експлуатацію;

– притягнення юридичних та фізичних осіб, які винні у порушенні санітарного законодавства, до дисциплінарної, адміністративної та карної відповідальності.

Поточний санітарний нагляд. Лікарі з гігієни харчування контролюють:

– відповідність обладнання харчових підприємств, підприємств громадського харчування і торгівлі діючим санітарно-гігієнічним і санітарно-протиепідемічним правилам і нормам;

– додержання гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил і норм під час виготовлення і випуску, зберігання, транспортування і реалізації продуктів харчування;

– відповідність діючим санітарно-гігієнічним і санітарно-протиепідемічним правилам і нормам устаткування, інвентарю, тари, пакувальних матеріалів, посуду, призначених для контакту з харчовими продуктами;

– додержання гігієнічних вимог у разі використання харчових, кормових і технологічних добавок у виробництві продовольчої сировини і продуктів харчування;

– виконання термінів і умов обробки пестицидами продовольчих сільськогосподарських культур, а також додержання нормативів допустимих залишкових кількостей пестицидів у харчових продуктах;

– рівень вмісту у продовольчій сировині і продуктах харчування пріоритетних контамінантів;

– проведення заходів з попередження харчових отруєнь, гострих кишкових інфекцій і аліментарних захворювань;

– забезпечення організованих колективів раціональним, дієтичним і лікувально-профілактичним харчуванням;

– додержання установленого порядку вітамінізації готових страв і їх масового споживання;

– проведення заходів з пропаганди гігієнічних знань у галузі харчування серед населення і проходження працівниками харчових підприємств установленого гігієнічного навчання;

– додержання установленого порядку медичних обстежень працівників харчових підприємств і проведення профілактичних щеплень.

Методи здійснення поточного санітарного нагляду:

– санітарне обстеження об’єктів, що функціонують;

– санітарний опис (заповнення усіх звітних форм поточного санітарного нагляду і доповнення санітарного паспорта об’єкта);

– лабораторні дослідження з метою одержання об’єктивних даних та відповідність якості продовольчої сировини чи продуктів харчування медико-біологічним вимогам;

– створення та використання даних моніторингу рівня пріоритетних контамінантів у продовольчій сировині та продуктах харчування для розробки профілактичних заходів;

– вивчення харчування населення та організованих колективів;

– вивчення поширення серед населення аліментарних та аліментарнозумовлених захворювань;

– облік виробництва та споживання дієтичних, лікувально-профілактичних та функціональних продуктів харчування;

• притягнення юридичних та фізичних осіб, які винні у порушенні санітарного законодавства, до дисциплінарної, адміністративної та карної відповідальності.