57. Поняття “контрольного пакету акцій”

Світова економічна наука вважає класичним контрольним пакетом акцій 50% + 1 акція. Водночас існує багато прикладів, коли контрольний пакет становив значно меншу частку (іноді навіть 7-9%) за умов широкої "дифузії" власності на акції. Така ситуація складалась, коли існувала велика кількість дрібних акціонерів, які не могли реально здійснити свої управлінські функції.

Сьогодні основні підходи до проблеми власності і відповідно контролю над корпоративним утворенням можна розглядати так. Якщо йти від інтересів меншості, то "10% + 1 акція" забезпечують право вимоги скликання позачергових зборів або їх самостійне скликання та обов'язкового внесення у порядок денний питань власників такого пакета.

Блокуючий пакет "25% + 1 акція" дає можливість заблокувати на зборах прийняття рішень, що вимагають трьох четвертей голосів. Це такі важливі рішення, як зміни до статуту, створення і ліквідація дочірніх підприємств, ліквідація акціонерного товариства.

Пакет "50% акцій + 1 акція" дає змогу приймати рішення на зборах за умови присутності більше ніж 60% голосів акціонерів. Наявність такого пакета залежить від співвідношення власності і від розкладу сил на зборах, вміння вести їх роботу.

Самостійне проведення зборів забезпечує пакет "60% + 1 акція". Дієвість прийняття рішень, які вимагають трьох четвертей голосів, залежить від розкладу сил на зборах.

Повний контроль над акціонерним товариством можливий при наявності пакета "75% + 1 акція". Інші акціонери можуть лише вимагати позачергового скликання загальних зборів та мати інші права, які дає володіння більше ніж 10% акцій. При правильному підході меншість може впливати на деякі рішення власника такого пакета, але це залежить від її згуртованості, знань, цілеспрямованості.

58. Основні форми отримання у власність пакетів акцій

Для набуття прав власності і, отже, контролю над уже діючим АТ, як правило, застосовуються три основні форми: зміна статутного фонду, закупівля акцій первинного випуску у акціонерів, зміни власності внаслідок реального або фіктивного банкрутства підприємства. Практика свідчить, що в Україні широко використовуються комбіновано перші два шляхи. За умов приватизації при первісному розміщенні акцій використовувались різні способи їх закупівлі з використанням приватизаційних майнових сертифікатів, але в основі були два перші шляхи.

Для підвищення або зниження частки акціонера у статутному фонді і відповідно рівня контролю використовується зміна статутного фонду. Хоча, статутний фонд є величиною фіксованою, він може збільшуватись або зменшуватись лише офіційно, що передбачає відповідні процедури.

Другою формою формування пакетів акцій є закупівля акцій первинного випуску (або права на їх отримання – при сертифікатній приватизації) у акціонерів. Така форма поширена у світовій практиці, особливо там, де ефективно функціонують вторинні ринки цінних паперів. В Україні він також використовується, але має певні недоліки. Так, закупівля акцій є досить розтягнутим у часі процесом. Крім того, така купівля потребує додаткових витрат за послуги реєстратора, торгівця цінними паперами, послуг банку тощо.

Третьою формою формування контрольних пакетів акцій є зміна власності внаслідок реального або фіктивного банкрутства. Це як правило, відбувається шляхом надавання кредитів власним акціонером (іноді стороннім), які потім через складні господарські операції оголошувались безповоротними. Кредитор виступав ініціатором банкрутства, і процедура його проведення, за якої він міг виступити санатором, давала і дає можливість зміни власності в АТ на його користь.