- •«Психологія і педагогіка» опорний конспект лекцій
- •6.030503 «Міжнародна економіка»,
- •6.030505 «Управління персоналом та економіка праці»
- •Лекція 1 Тема 1. Вступ до курсу. Цілі та завдання психолого-педагогічної підготовки.
- •Тема 2. Психологія та педагогіка як науки
- •Зміст лекції
- •Історичні аспекти формування психолого-педагогічної думки
- •Етапи розвитку психологічних знань
- •Сутність і зміст психології як науки, галузі психологічної науки
- •Педагогіка як наука, предмет педагогіки, її місце в системі сучасних наук
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література:
- •Лекція 2
- •Тема 3. Психіка та її розвиток
- •Зміст лекції
- •Дії, які контролюються мозком
- •Функціональна асиметрія головного мозку
- •Природа психічних явищ
- •Питання для самоконтролю
- •Лекція 3
- •Тема 4. Форма вияву психіки: психічні процеси, стани і властивості
- •Тема 5. Рівні вияву психіки: свідомий та несвідомий
- •Зміст лекції
- •Психічні стани людини
- •Екстраверсія та інтроверсія
- •Типи нервової системи та темпераментів за і.П. Павловим
- •Співвідношення властивостей і типів нервової системи
- •Структура свідомості:
- •Функції свідомості
- •Рівні свідомості
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Лекція 4
- •Тема 6. Особистість. Структура особистості
- •Зміст лекції
- •Компоненти особистості
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована літратура
- •Лекція 5
- •Тема 7. Розвиток особистості та «я-концепція».
- •Тема 8. Діяльність як форма активності особистості
- •Зміст лекції
- •Функції свідомості
- •Самосвідомість – це здатність людини усвідомити саму себе, своє «я», свої потреби, інтереси, цінності, своє буття і його сенс, власну поведінку й переживання тощо.
- •Структура самосвідомості
- •Фактори, що впливають на я-концепцію
- •Структура діяльності людини:
- •Періодизація видів основної діяльності
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована літратура
- •Лекція 6
- •Тема 9. Спілкування та міжособистісні стосунки. Педагогічне спілкування
- •Зміст лекції
- •Види спілкування
- •Рівні спілкування:
- •Спілкування як взаємодія
- •Види міжособистісної взаємодії:
- •Види спілкування:
- •Функції педагогічного спілкування:
- •Типи (суб’єкт-суб’єктного та суб’єкт-об’єктного) педагогічного спілкування:
- •Структура педагогічного спілкування
- •Стиль педагогічного спілкування – це усталена система способів та прийомів, які використовує вчитель під час взаємодії з учнями, їх батьками, колегами по роботі.
- •Стиль спілкування визначає три типи вчителів: «проактивний», «реактивний» і «надактивний».
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Лекція 7
- •Тема 10. Освіта в культурі людства. Система управління освітою в Україні.
- •Тема 11. Сучасні освітні тенденції
- •Зміст лекції
- •Соціальні функції освіти:
- •Структура освіти в Україні
- •Відповідні освітні рівні в Україні:
- •Співставлення ступенів освіти за мско 1997 року (isced-97) з навчальними закладами України, які забезпечують отримання відповідного ступеня освіти
- •Тенденції у системі освіти XXI століття:
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Лекція 8
- •Тема 12. Навчання та виховання – шляхи розвитку особистості
- •Зміст лекції
- •Предметом дидактики є:
- •Види навчання
- •2. Програмоване навчання. Основним його принципом е передавання змісту навчального матеріалу невеликими логічно завершеними частинами.
- •Етапи розвитку педагогічних технологій
- •Головні ознаки педагогічної технології:
- •Види педагогічних технологій:
- •Сучасні педагогічні технології:
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Лекція 9
- •Тема 13. Виховання – підготовка до дорослого життя.
- •Тема 14. Управління та самоуправління навчальною діяльністю
- •Зміст лекції
- •Особливості процесу виховання:
- •Принципи виховання
- •Види виховання за принципом змістового різноманіття виховних цілей і способів їх досягнення:
- •Види, форми й методи контролю
- •Види контролю за рівнем засвоєння учнями певної сукупності знань:
- •Форми перевірки знань:
- •Критерії якості освіти, що запропоновані Болонськими угодами:
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
Дії, які контролюються мозком
|
ВНД (вища нервова діяльність) – діяльність вищих відділів центральної нервової системи (кори великих півкуль головного мозку і підкоркових центрів), що забезпечує найбільш досконале пристосування людей до навколишнього світу. |
Основний інструмент психіки – головний мозок
Функціональна асиметрія головного мозку
Відповідає за:
В основі ВНД лежать умовні та складні безумовні рефлекси. Для ВНД людини характерна не тільки наявність 1-ї сигнальної системи, а й 2-ї, пов'язаної з мовою. Вчення про ВНД розробив Іван Петрович Павлов (1849-1936).
Природа психічних явищ
ОНТОГЕНЕЗ ТА ФІЛОГЕНЕЗ. РОЗВИТОК ПСИХІКИ У ФІЛОГЕНЕЗІ.
Філогенез (від грец. «філе» – плем'я, рід; «генезис» – походження) розвиток психіки у хребетних, що мають кору головного мозку, яка ускладнюється (від риб до людини).
Рефлекс – закономірний зв'язок зовнішнього або внутрішнього подразника за допомогою нервової системи з тією чи іншою діяльністю. Психіка виникає і розвивається у тварин саме тому, що інакше вони не могли б орієнтуватися в середовищі й існувати.
У процесі історичного розвитку суспільства людина змінює способи і прийоми своєї поведінки, трансформує природні задатки та функції в «вищі психічні функції» – специфічні і людські, суспільно історично зумовлені форми пам'яті, мислення, сприйняття ( логічна пам'ять, абстрактно-логічне мислення), опосередковані застосуванням допоміжних засобів, мовних знаків, створених у процесі історичного розвитку. Єдність вищих психічних функцій утворює свідомість людини.
Відмінні особливості психіки людини ще більшою мірою проявляються в онтогенезі.
Онтогенез (від грец. «онтос» – суще ; «генезис» – походження ) – розвиток психіки індивіда, починаючи з внутрішньоутробної стадії до смерті від старості. Індивідуальний розвиток, так само як і розвиток людства, має свої закономірності, свої періоди, стадії і кризи.
Вікові щаблі розвитку можна було б порівнювати з історичними ступенями у розвитку органічного життя і геологічними епохами в історії розвитку Землі. Віковому розвитку притаманні дві властивості – метричний і топологічний. . Метрична властивість означає тривалість протікання тих чи інших психологічних процесів і станів у психіці, які відбуваються протягом життя людини. Метричні властивості вимірюються часовими інтервалами (дні, місяці, роки).
Не менш важливим, ніж метричний, є топологічна властивість вікового розвитку. Воно означає визначеність того чи іншого стану, фазу або період становлення індивіда. Кожен період онтогенетичного розвитку характеризується певними віковими особливостями. Вікові особливості – це специфічні властивості психіки індивіда, що закономірно змінюються в процесі зміни вікових стадій. Вікові особливості утворюють певний комплекс різноманітних властивостей, включаючи перцептивні, пізнавальні, мотиваційні, емоційні та інші характеристики індивіда.
ОСОБЛИВОСТІ Й ФОРМИ ПРОЯВУ ПСИХІКИ В ПОВЕДІНЦІ: ІНСТИНКТИ, НАВИЧКИ, ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ПОВЕДІНКА.
Можна визначити чотири типи поведінки живої істоти: інстинкти, навички, простіші форми розумної поведінки та свідома поведінка. Чим вищий рівень розвитку нервової системи живої істоти, тим більша кількість типів поведінки для неї є характерною.
Інстинкт (від лат. «інстинктус» – спонукання) – сукупність природжених компонентів поведінки і психіки тварин та людини. В основі інстинктів знаходяться безумовні рефлекси, тобто природжені форми реагування організму, що виникають у процесі природного добору як результат нагромадження і закріплення в ньому тих властивостей, які допомагають йому пристосуватися до певних умов навколишнього середовища.
Навички – це дії тварин, що фундуються на умовних зв'язках, які функціонують автоматично. Таку форму поведінки тварини засвоюють в індивідуальному досвіді за умови неодноразового повторення змінених явищ природи. Навички виробляються в основному у тварин, які вже мають кору великого мозку. Прикладом навичок є пристосування тварин до місцевості.
Уже на стадії тваринного світу виникають задатки складнішої поведінки – інтелектуальної.
Проста форма розумової поведінки (інтелектуальна поведінка) полягає у здатності тварини відображати складні зв'язки між окремими предметами або їх властивостями. Вона характеризується тим, що тварина може "знаходити" нові способи розв'язання завдань, що виникають перед нею, використовуючи при цьому зовнішні предмети як знаряддя.
Свідомість (свідома поведінка) – найвищий рівень психічного відображення дійсності та взаємодії людини з навколишнім світом, що характеризує її духовну активність у конкретних історичних умовах. Свідомість пов'язана, передусім, із знанням людини про світ. Свідомість має суспільну природу, оскільки виникає і розвивається (як у філогенезі, так і в онтогенезі) лише в людському суспільстві.
