Дії, які контролюються мозком
|
ВНД (вища нервова діяльність) – діяльність вищих відділів центральної нервової системи (кори великих півкуль головного мозку і підкоркових центрів), що забезпечує найбільш досконале пристосування людей до навколишнього світу. |
Основний інструмент психіки – головний мозок
Функціональна асиметрія головного мозку
Відповідає за:
В основі ВНД лежать умовні та складні безумовні рефлекси. Для ВНД людини характерна не тільки наявність 1-ї сигнальної системи, а й 2-ї, пов'язаної з мовою. Вчення про ВНД розробив Іван Петрович Павлов (1849-1936).
Природа психічних явищ
ОНТОГЕНЕЗ ТА ФІЛОГЕНЕЗ. РОЗВИТОК ПСИХІКИ У ФІЛОГЕНЕЗІ.
Філогенез (від грец. «філе» – плем'я, рід; «генезис» – походження) розвиток психіки у хребетних, що мають кору головного мозку, яка ускладнюється (від риб до людини).
Рефлекс – закономірний зв'язок зовнішнього або внутрішнього подразника за допомогою нервової системи з тією чи іншою діяльністю. Психіка виникає і розвивається у тварин саме тому, що інакше вони не могли б орієнтуватися в середовищі й існувати.
У процесі історичного розвитку суспільства людина змінює способи і прийоми своєї поведінки, трансформує природні задатки та функції в «вищі психічні функції» – специфічні і людські, суспільно історично зумовлені форми пам'яті, мислення, сприйняття ( логічна пам'ять, абстрактно-логічне мислення), опосередковані застосуванням допоміжних засобів, мовних знаків, створених у процесі історичного розвитку. Єдність вищих психічних функцій утворює свідомість людини.
Відмінні особливості психіки людини ще більшою мірою проявляються в онтогенезі.
Онтогенез (від грец. «онтос» – суще ; «генезис» – походження ) – розвиток психіки індивіда, починаючи з внутрішньоутробної стадії до смерті від старості. Індивідуальний розвиток, так само як і розвиток людства, має свої закономірності, свої періоди, стадії і кризи.
Вікові щаблі розвитку можна було б порівнювати з історичними ступенями у розвитку органічного життя і геологічними епохами в історії розвитку Землі. Віковому розвитку притаманні дві властивості – метричний і топологічний. . Метрична властивість означає тривалість протікання тих чи інших психологічних процесів і станів у психіці, які відбуваються протягом життя людини. Метричні властивості вимірюються часовими інтервалами (дні, місяці, роки).
Не менш важливим, ніж метричний, є топологічна властивість вікового розвитку. Воно означає визначеність того чи іншого стану, фазу або період становлення індивіда. Кожен період онтогенетичного розвитку характеризується певними віковими особливостями. Вікові особливості – це специфічні властивості психіки індивіда, що закономірно змінюються в процесі зміни вікових стадій. Вікові особливості утворюють певний комплекс різноманітних властивостей, включаючи перцептивні, пізнавальні, мотиваційні, емоційні та інші характеристики індивіда.
ОСОБЛИВОСТІ Й ФОРМИ ПРОЯВУ ПСИХІКИ В ПОВЕДІНЦІ: ІНСТИНКТИ, НАВИЧКИ, ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ПОВЕДІНКА.
Можна визначити чотири типи поведінки живої істоти: інстинкти, навички, простіші форми розумної поведінки та свідома поведінка. Чим вищий рівень розвитку нервової системи живої істоти, тим більша кількість типів поведінки для неї є характерною.
Інстинкт (від лат. «інстинктус» – спонукання) – сукупність природжених компонентів поведінки і психіки тварин та людини. В основі інстинктів знаходяться безумовні рефлекси, тобто природжені форми реагування організму, що виникають у процесі природного добору як результат нагромадження і закріплення в ньому тих властивостей, які допомагають йому пристосуватися до певних умов навколишнього середовища.
Навички – це дії тварин, що фундуються на умовних зв'язках, які функціонують автоматично. Таку форму поведінки тварини засвоюють в індивідуальному досвіді за умови неодноразового повторення змінених явищ природи. Навички виробляються в основному у тварин, які вже мають кору великого мозку. Прикладом навичок є пристосування тварин до місцевості.
Уже на стадії тваринного світу виникають задатки складнішої поведінки – інтелектуальної.
Проста форма розумової поведінки (інтелектуальна поведінка) полягає у здатності тварини відображати складні зв'язки між окремими предметами або їх властивостями. Вона характеризується тим, що тварина може "знаходити" нові способи розв'язання завдань, що виникають перед нею, використовуючи при цьому зовнішні предмети як знаряддя.
Свідомість (свідома поведінка) – найвищий рівень психічного відображення дійсності та взаємодії людини з навколишнім світом, що характеризує її духовну активність у конкретних історичних умовах. Свідомість пов'язана, передусім, із знанням людини про світ. Свідомість має суспільну природу, оскільки виникає і розвивається (як у філогенезі, так і в онтогенезі) лише в людському суспільстві.