Види виховання за принципом змістового різноманіття виховних цілей і способів їх досягнення:

• сімейне,

• шкільне,

• позашкільне

• конфесійне (релігійне),

• виховання за місцем проживання (общинне),

• виховання в дитячих, юнацьких організаціях і в спеціалізованих освітніх установах (дитячих будинках, школах-інтернатах).

3. ПОНЯТТЯ ПРИНЦИПІВ ТА ФУНКЦІЇ УПРАВЛІННЯ ОСВІТНІМИ СИСТЕМАМИ

Принцип – це основне, вихідне положення будь-якої теорії, вчення, науки ідеології тощо.

Загальні принципи управління освітніми системами:

• демократизації і гуманізації управління;

• системності і цілісності в управлінні;

• раціональне поєднання централізації і децентралізації;

• науковості;

• цілеспрямованості;

• оптимізації;

• об’єктивності;

• єдності колегіальності з персональною відповідальністю;

• оперативності, конкретності і діловитості;

• ініціативності й активності.

Під функціями управління розуміють певний розподіл праці, спеціалізацію в сфері управління.

Виділяють такі функції управління:

за належністю до сфер діяльності - спеціальні, а за етапами управління – загальні. Загальні функції управління властиві будь-якому об’єкту управління, а спеціальні – це посадові функціональні обов’язки педагогічних працівників (директора, його заступників, класного керівника, педагога-організатора і ін.)

Виділяють такі загальні функції управління: планування, організація, координування, контроль, регулювання, облік, аналіз.

4. ОЗНАКИ ЯКОСТІ ЗНАНЬ, УМІНЬ І НАВИЧОК ТА ЇХ ДІАГНОСТИКА.

Контроль знань у педагогічній літературі називають своєрідним методом навчання, що виконує різноманітні функції, серед яких:

1. Навчальна функція полягає, у забезпеченні зворотного зв'язку як передумови підтримання дієвості й ефективності процесу навчання.

2. Діагностuчна функція аналізу й оцінки знань, умінь та навичок передбачає виявлення прогалин у знаннях учнів, процес учіння має форму концентричної спіралі.

3.Стимулююча функція аналізу й оцінки навчальної діяльності учнів зумовлюється психологічними особливостями людини, що проявляється у бажанні кожної особистості отримати оцінку результатів певної діяльності, зокрема навчальної.

5. Контролююча (учитель отримує зворотній зв'язок, визначає, як узагалі засвоюється навчальний матеріал,чи оптимально підібрані форми, методи й прийоми навчання).

6. Розвиваюча – в процесі навчання в учнів розвивається логічне мислення, зокрема вміння аналізу і синтезу, порівняння І узагальнення, абстрагування і конкретизації, класифікації та систематизації, мислительна діяльність, мовлення, пам'ять, уява, увага;

7. Оцінювальна – об'єктивна оцінка знань, умінь і навичок учнів сприяє кращому навчанню;

8. Управлінська – на основі контролю визначається стан успішності учнів, що дає змогу запобігти неуспішності або подолати її.

А.М. Алексюк і Ю.К. Бабанський пропонують дотримуватися таких принципів контролю:

• індивідуальності (за стилем і формами ) перевірки й оцінки знань, навичок і вмінь;

• систематичності і регулярності перевірок і оцінювання навчально-пізнавальних дій;

• урізноманітнення видів і форм контролю;

• всеосяжності, що передбачає всебічність, тематичність і повноту контролю та оцінювання;

• об'єктивності перевірок та оцінювання;

• диференційованості контролю та оцінювання;

• єдності вимого до контролю;

• гуманності контролю.