Структура діяльності людини:

1. загальна мета діяльності. Мета – це уявний результат діяльності (тобто те, заради чого діє людина).

2. мотиви (як спонукання),

3. окремі дії, навички (способи досягнення спільної мети), психічні акти,

4. результати діяльності.

Дія – це відносно завершений елемент діяльності, в процесі якої досягається конкретна, усвідомлена мета. Дія має подібну діяльності психологічну структуру: мета – мотив – спосіб – результат. У залежності від психічних актів, що домінують у способах дій, розрізняють дії: сенсорні, моторні, вольові, розумові. Останні два об'єднують терміном «розумові дії». Сенсорні дії – це дії щодо сприйняття об'єкта, наприклад, визначення розміру предмета, його розташування і переміщення в просторі, його стану. До сенсорних дій належить і оцінка настрою людини за його мімікою.

Моторні дії – це дії, спрямовані на зміну положення об'єкта в просторі шляхом його безпосереднього переміщення (руками, ногами) або безпосередньо з використанням знарядь праці (перемикання швидкості при управлінні автомобілем). Важливу роль виконують два види процесів: інтеріоризації та екстеріоризації.

Інтеріоризація – процес переходу від зовнішнього, матеріального дії до внутрішнього, ідеальному дії. Завдяки інтеріоризації, психіка людини набуває здатність оперувати образами предметів, які в даний момент відсутні в його полі зору. Важливим знаряддям цього переходу служить слово, а засобом переходу –дія. Слово виділяє та закріплює в собі суттєві властивості речей і способи оперування інформацією, вироблені практикою людства.

Екстеріоризація – процес перетворення внутрішнього психічного дії у зовнішню дію. Процеси інтеріоризації та екстеріоризації нерозривно пов'язані в діяльності, оскільки взаємопов'язані зовнішня (фізична) і внутрішня (психічна) сторони її. Аналіз цих процесів має виняткове значення в ході професійного навчання, а також, при розвитку конструктивно-технічної творчої діяльності. Етапи діяльності:

• постановка мети;

• планування робіт;

• виконання, здійснення діяльності, що супроводжується поточним контролем і перебудовою діяльності у разі необхідності;

• перевірка результатів діяльності, виправлення помилок, якщо вони були, зіставлення отриманих результатів із запланованими, підведення підсумків роботи та її оцінка.

4. ОСНОВНІ ВИДИ ДІЯЛЬНОСТІ (ПРАЦЯ, НАВЧАННЯ, ГРА) ТА ЇХ ПСИХОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА

Основні види діяльності властиві усім людям. Це – спілкування, гра, навчання та праця.

Спілкування – вид діяльності, спрямований на обмін інформацією між людьми, що спілкуються, а також на встановлення взаєморозуміння, ділових і особистих взаємин, надання взаємодопомоги і впливу людей один на одного.

Гра – це такий вид діяльності, результатом якого не є виробництво чого-небудь; метою її є сама здійснювана діяльність, відпочинок, зняття напруги, а у дитини ще й реалізація його активності. Засоби цього виду діяльності являються іграшки, як предмет – знаряддя, слово, тіло тощо.

Типи ігор:

1. Індивідуальні і групові.

2. Предметні, тобто що включають в ігрову діяльність які-небудь предмети.

3. Сюжетні – розгортаються за певним сценарієм.

4. Ролеві – де поведінка людини обмежена певною роллю, яку він грає.

5. Ігри за правилами – такі, що регулюються певною системою правил.

6. Змішані типи ігор: предметно-ролеві, сюжетні ігри за правилами та ін.

Навчання– вид діяльності, метою якого є набуття людиною знань, умінь і навичок.

Головною особливістю навчання є те, що воно служить засобом психологічного розвитку індивіда. Воно може бути організованим і неорганізованим.

Праця посідає особливе місце в системі людської діяльності. Це створення і вдосконалення знарядь праці, виробництво визначених суспільно корисних продуктів – матеріальних або ідеальних (духовних).

Таблиця