4. Державне управління в галузі охорони навколишнього природного середовища

До системи органів управління в галузі охорони навколиш­нього середовища належать:

І. Органи загального державного управління

1. Органи центральної державної виконавчої влади:

• Кабінет Міністрів України;

• Постійна урядова комісія з питань техногенної екологіч­ної безпеки і надзвичайних ситуацій;

• Рада національної безпеки України.

2. Органи державної виконавчої влади Автономної Республіки Крим:

— уряд Автономної Республіки Крим.

3. Органи місцевої виконавчої влади:

• обласні державні адміністрації;

• Київська міська державна адміністрація;

• Севастопольська міська державна адміністрація;

• районні державні адміністрації;

• районні в м. Києві державні адміністрації;

• районні в м. Севастополі державні адміністрації.

II. Органи спеціального державного управління

1. Органи надвідомчого управління і контролю в галузі екології:

• Міністерство охорони навколишнього природного середо­вища України;

• Міністерство охорони здоров'я України.

2. Органи спеціального поресурсного управління:

— Державний комітет природних ресурсів України;

• Державний комітет України по земельних ресурсах;

• Державний комітет України по водному господарству;

• Міністерство праці та соціальної політики України;

• Державний комітет лісового господарства України.

3. Органи спеціалізованого функціонального управління:

• Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катас­трофи;

• Міністерство внутрішніх справ України;

• Державний комітет України з питань технічного регулю­вання та споживчої політики.

4. Органи спеціалізованого галузевого управління:

— Міністерство палива та енергетики України.

III. Органи місцевого самоврядування

міські Ради народних обласні Ради народних

депутатів; депутатів;

селищні Ради народних районні Ради народних

депутатів; депутатів;

сільські Ради народних районні в містах Ради

депутатів; народних депутатів.

IV. Органи громадського управління

1. Українське товариство охорони природи;

2. Українське екологічна академія наук;

3. Українська екологічна асоціація «Зелений світ»;

4. Національний екологічний центр;

5. Український екологічний фонд.

Головним органом виконавчої влади України з питань раціо­нального використання природних ресурсів є Міністерство охо­рони навколишнього природного середовища України (МОНПС).

5. Економічний механізм забезпечення природоохоронної діяльності

Економічні заходи для забезпечення охорони навколиш­нього природного середовища, які передбачають:

• У взаємозв'язок усієї управлінської, науково-технічної та гос­подарської діяльності підприємств, установ та організацій з раціо­нальним використанням природних ресурсів та ефективною охо­роною природного середовища;

• визначення джерел фінансування заходів з охорони навко­лишнього природного середовища;

• установлення лімітів використання природних ресурсів, ви­кидів і скидів забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище та захоронення (складування) відходів;

• установлення порядку оплати та нормативів і розмірів пла­тежів за використання природних ресурсів, викиди та скиди за­бруднюючих речовин у навколишнє природне середовище, захо­ронення (складування) відходів та інші види шкідливого впливу;

• надання підприємствам, установам та організаціям, а також громадянам податкових, кредитних та інших пільг за впрова­дження ними маловідходних енерго- і ресурсозберігаючих технологій та нетрадиційних видів енергії, здійснення інших ефективних заходів з охорони навколишнього природного се­редовища;

• відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природ­ного середовища.

Основним джерелом надходжень до бюджетів є плата за вико­ристання природних ресурсів. Плата за спеціальне використання природних ресурсів установлюється на основі нормативів плати і лімітів використання ресурсів. Нормативи плати за використання природних ресурсів визначаються з урахуванням їх поширення, якості, можливості відтворення, доступності, комплексності, проду­ктивності, місцезнаходження, можливості переробки та утилізації відходів та інших факторів.

Плата за забруднення навколишнього природного середовища встановлюється на основі лімітів викидів і скидів забруднених речовин у навколишнє природне середовище, захоронення (скла­дування) відходів промислового, сільськогосподарського, будівель­ного та іншого виробництв.

Платежі за погіршання характеристик природних ресурсів (зниження родючості ґрунту, продуктивності лісів, продуктивності водойм) у результаті володіння і користування ними встановлю­ються також на основі відповідних нормативів.

Платежі за використання природних ресурсів надходять до дер­жавного та місцевих бюджетів і спрямовуються на виконання робіт з відтворення цих ресурсів, підтримання їх у належному стані. Пла­тежі за забруднення навколишнього природного середовища надхо­дять до місцевих, обласних і державного фонду охорони навколиш­нього природного середовища у співвідношенні: 70, 20 і 10 %.

Кошти місцевих і державного позабюджетного фондів охоро­ни навколишнього природного середовища мають використовуватися тільки для цільового фінансування природоохоронних і ресурсозберігаючих заходів. Розподіл коштів за використання природних ресурсів, що над­ходять до державного бюджету України, здійснює Верховна Рада України.

Для фінансування заходів з охорони навколишнього природ­ного середовища утворюються державний та місцеві фонди охо­рони навколишнього природного середовища. Вони формуються за рахунок:

• платежів за забруднення навколишнього природного се­редовища;

• грошових стягнень за порушення норм і правил охорони навколишнього природного середовища, санітарних норм і пра­вил і за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охо­рону навколишнього природного середовища в результаті гос­подарської та іншої діяльності, чи понадлімітне використання природних ресурсів;

• цільових та інших добровільних внесків підприємств, уста­нов, організацій і громадян;

• находжень від реалізації конфіскованого відповідно до за­конодавства майна, яке було предметом екологічного правопо­рушення.

Розподіл платежів, що надходять до місцевих фондів охорони навколишнього природного середовища, здійснюється відповідно обласними, міськими Радами народних депутатів та за поданням органів Міністерства охорони навколишнього природного середо­вища України.

Стимулювання в системі охорони навколишнього природного середовища здійснюється:

• наданням пільг в оподаткуванні підприємствам, установам, організаціям і громадянам у разі реалізації ними заходів з раціо­нального використання природних ресурсів та охорони навколиш­нього природного середовища;

• наданням на пільгових умовах короткострокових і довго­строкових позичок для реалізації заходів із забезпечення раціона­льного використання природних ресурсів та охорони навколиш­нього природного середовища;

• установленням підвищених норм амортизації основних ви­робничих природоохоронних фондів;

• звільненням від оподаткування фондів охорони навколиш­нього природного середовища;

• передачею частини коштів позабюджетних фондів охорони навколишнього природного середовища на договірних умовах підприємствам, установам, організаціям і громадянам на здійс­нення заходів для гарантованого зниження викидів і скидів за­бруднюючих речовин; зменшення шкідливих фізичних, хімічних та біологічних впливів на стан навколишнього природного середо­вища; розвиток екологічно безпечних технологій та виробництв;

• надання можливості отримання природних ресурсів під заставу.