7. Характерні риси адміністративно-юрисдикційної діяльності.

Адміністративній юрисдикції притаманні такі риси.

1.  Наявність правопорушення. Розгляд та вирішення юридичних справ, обумовлених позитивними обставинами, не охоплюються юрис- дикційною діяльністю. Юрисдикція виникає лише тоді, коли необхідно вирішити питання про застосування заходів адміністративного примусу (адміністративної відповідальності зокрема) чи спір про право, порушення встановлених правових норм. Стосовно адміністративної юрисдикції такого роду спори виникають між сторонами суспільних відносин, що регулюються адміністративно-правовими нормами, набуваючи характеру адміністративно-правових спорів.

2.  Адміністративно-юрисдикційна діяльність через свою особливу соціальну гостроту потребує належного процесуального регулювання. Встановлення та доказ подій і фактів, їх юридичне оцінювання здійснюються в рамках особливої процесуальної форми, яка є важливою, обов'язковою для юрисдикції.

Слід відмітити, що адміністративна юрисдикція значною мірою відрізняється від інших видів юрисдикції. Вона є менш деталізованою і всеохоплюючою процесуальною формою.

Адміністративно-процесуальна форма, як й інші види юрисдикцій- ної діяльності, передбачає змагальність процедури вирішення справи. Це означає, що сторони у спорі або винні у вчиненні правопорушення не є пасивними спостерігачами вирішення справи юрисдикційним органом. Вони наділені достатньо широким арсеналом процесуальних прав, що дозволяє їм активно захищати свої інтереси, надавати докази, висувати клопотання, оспорювати пред'явлені докази у вчиненні адміністративного правопорушення. При цьому адміністративно-юрис- дикційні органи, їх посадові особи зобов'язані сприяти у здійсненні цих процесуальних прав.

8. Різноманітність суб’єктів адміністративної юрисдикції.

Різноманітність суб'єктів адміністративної юрисдикції. Це зумовлено насамперед наданням можливості інстанційного оскарження дій та рішень органів і посадових осіб, якими порушуються права громадян. Тобто будь-який вищий щодо них орган зобов'язаний розглянути таке звернення й ухвалити щодо нього відповідне рішення. Водночас особливості правопорушень в різних галузях управління зумовлюють наявність значної кількості органів (посадових осіб), уповноважених розглядати їх і розв'язувати по суті. У переважній більшості випадків розгляд справ про адміністративні правопорушення покладено на органи, головним завданням яких, поряд із виконанням юрисдикційних функцій, є здійснення виконавчо-розпорядчих повноважень у різних галузях державного управління. Адміністративно-юрисдикційні функції здійснюються також органами, спеціально створеними для розгляду справ про адміністративні правопорушення. Це адміністративні комісії при виконкомах районних, міських, районних у містах рад

9. Характерні риси неюрисдикційних проваджень.

Адмін. неюрисдикційне провадження – це вид адміністративного процесу, який об’єднує послідовні процесуальні дії уповноваженого суб’єкта щодо розгляду та вирішення індивідуально-конкретних справ безспірного (неконфліктного) характеру з метою задоволення законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб.

Приклади: нормотворче, реєстраційне, атестаційне провадження.

Загальні риси:

а) передбачає здійснення операцій з нормами права;

б) стосується вирішення певної юридичної справи;

в) процесуальні дії оформлюються конкретними індивідуальними юридично значимими актами;

г) здійснюється лише уповноваженими особами в межах реалізації повноважень, визначених законодавчо;

д) регулюється процесуально-процедурними нормами;

е) є стадійним: процесуальні дії здійснюються у певній послідовності, при цьому жодна наступна дія не може розпочатися раніше, ніж завершиться попередня;

ж) регламентується процесуальними строковими рамками.

Спеціальні риси:

1. це однорідна група організаційно-розпорядчих процедурно-процесуальних дій;

2. реалізуються в межах владної діяльності органів публічної адміністрації та посадових осіб, агентів публічної адміністрації;

3. спрямовані на вирішення справ позитивного характеру (які не містять конфліктної складової);

4. не пов'язані із застосуванням адміністративного примусу;

5. є стадійними, тобто процесуальні дії здійснюються у певній послідовності;

6. частіше ініціюються громадянами чи організаціями;

7. завершуються оформленням процесуального акту.