52. Особливості виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника.

Згідно із ст. 76 ЗУ Про Виконавче проваження:

1. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується негайно. Виконання рішення вважається закінченим з дня видачі відповідного наказу або розпорядження власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, фізичною особою, фізичною особою - підприємцем, який прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника, після чого державний виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

2. У разі невиконання власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, фізичною особою, фізичною особою - підприємцем рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника на них накладається штраф та застосовуються інші заходи, передбачені законом.

53. Виконання рішення про відібрання дитини.

Регулюється ст.77 ЗУ «Про виконавче провадження» , в якій визначено:

1. Під час виконання рішення про відібрання дитини державний виконавець провадить виконавчі дії за обов'язковою участю особи, якій дитина передається на виховання, із залученням представників органів опіки і піклування.

2. За необхідності державний виконавець може звернутися до суду з поданням щодо вирішення питання про тимчасове влаштування дитини до дитячого або лікувального закладу.

3. У разі якщо боржник перешкоджає виконанню рішення про відібрання дитини, до нього застосовуються заходи, передбачені законом.

54. Виконання рішення про заборону діяльності об'єднання громадян.

55. Закінчення виконавчого провадження

Закінчення виконавчого провадження - це дія державного виконавця, що полягає у завершенні проведення виконавчих дій у певному виконавчому провадженні, за певним виконавчим документом.

Підстави закінчення виконавчого провадження визначено у ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження». За наслідками закінчення виконавчого провадження їх поділяють на дві групи.

До першої належать підстави, внаслідок яких припиняють чинність арешту майна боржника, скасовують інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадять інші дії, необхідні у зв’язку з завершенням виконавчого провадження:

1) прийняття судом відмови стягувача від стягнення;

2) затвердження судом мирової угоди між стягувачем і боржником про закінчення виконавчого провадження;

3) смерть або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи – сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов’язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва;

4) скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа;

5) письмова відмова стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника при виконанні рішення про передачу їх стягувачеві, або знищення речі, яку мало бути передано стягувачеві в натурі;

6) закінчення передбаченого законом строку для певного виду стягнення;

7) передача виконавчого документа ліквідаційній комісії у разі ліквідації боржника – юридичної особи або арбітражному керуючому в разі визнання боржника банкрутом;

8) фактичне повне виконання рішення згідно з виконавчим документом.

До другої групи належать підстави без зазначених наслідків:

1) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), які видали виконавчий документ, або на письмову вимогу стягувача;

2) направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу ДВС;

3) повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), які видали виконавчий документ (у порядку ч.3 ст. 76 Закону України «Про виконавче провадження»).2323232323232323232323232323232323232323232323232323232323232323232323232323232323232323232323232323232323232323232323232323232323232323232323232323232323232323232323232323232323232323232323232323232323232323232323232323232323232323

                                                           

               Закінчення виконавчого провадження згідно ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» пов'язане із настанням певних обставин,   зазначених у Законі. Цими обставинами можуть бути фактичне повне виконання рішення, прийняття судом відмови стягувача від стягнення, укладення мирової угоди між сторонами виконавчого провадження та інші передбачені законом обставини, що унеможливлюють подальше здійснення виконавчих дій.

               Про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби. Kопія постанови у 3-денний строк надсилається сторонам та суду або іншому органу (посадовій особі), які видали виконавчий документ. Постанова про закінчення виконавчого проваджєння може бути оскаржена сторонами до начальника відповідного відділу державної виконавчої служби або до суду у 10-денний строк.

              Закінчення виконавчого провадження тягне за собою певні правові наслідки. За загальним правилом, внаслідок закінчення виконавчого провадження припиняється чинність арешту майна боржника, скасовуються інші здійснені державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку з завершенням виконавчого провадження.

              У постанові про закінчення виконавчого провадження , повернення виконавчого документа стягувачу або повернення виконавчого документу до суду або до іншого органу ( посадовій особі) , який його видав, державний виконавець зазначає про скасування арешту, накладеного на майно боржника.