46. Загальні вимоги до змісту й форми виконавчих документів.

Регулюється ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження» від 1999 р. та ст. 4 ЗУ «Про вик. провадження» від 2016 р. (кореспондуються норми)

Виконавчі документи — це письмові документи встановленої форми і змісту, які видаються судами та іншими органами для примусового виконання прийнятих ними у справах рішень, ухвал, постанов, інших актів як підстав для їх виконання.

Загальноприйняті вимоги: має бути викладений у письмовій формі, друкарським способом, централізовано, на певному бланку, повинен бути оформлений грамотно, без орфографічних помилок, з дотриманням стилістики офіційних документів, а також текст має бути більш зрозумілим для осіб, які беруть участь у виконавчому провадженні.

Згідно ЗУ повинен містити наступні відомості:

1. назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім’я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім’я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;

4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності);

5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;

6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);

7) строк пред’явлення рішення до виконання;

8) підпис уповноваженої посадової особи із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплення печаткою (із зображенням Державного Герба України, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, згідно із законом зобов’язаний мати таку печатку).

Резолютивна частина виконавчого документа повинна містити вичерпну інформацію щодо способу та порядку виконання рішення (наприклад, стягнення) для усунення подальших суперечок. Це є одним з методів запобігання можливої відмови від прийняття заяви про виконання рішення згідно такого виконавчого документу у зв’язку з недотриманням вимог до його змісту.

47. Строки пред’явлення виконавчого документу.

Строки пред’явлення виконавчих документів до виконання передбачено статтею  22 Закону України «Про виконавче провадження», яким встановлено, що виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки:

1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, – протягом трьох місяців;

2) інші виконавчі документи – протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Дані строки  встановлюються для:

1) виконання судових рішень – з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, – з наступного дня після його постановлення;

2) виконання рішень комісій по трудових спорах – з дня видачі посвідчення на примусове виконання рішення;

3) інших виконавчих документів з наступного дня після набрання ними юридичної сили, якщо інше не передбачено законом.

Рішення про стягнення періодичних платежів (у справах про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров’я, втратою годувальника тощо) можуть бути пред’явлені для виконання протягом усього періоду, на який присуджені платежі.

Строки пред’явлення виконавчих документів до виконання встановлюються для кожного платежу окремо.

Також Закон України «Про виконавче провадження» визначає в яких випадках строки пред’явлення до виконання прериваються та поновлюються.

В ст. 23 зазначено, що строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються:

1) пред'явленням виконавчого документа до виконання;

2) частковим виконанням рішення боржником;

3) наданням судом, який видав виконавчий документ, відстрочки або розстрочки виконання рішення.

2. Після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

3. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, - з моменту закінчення дії відповідної заборони.

Слід зазначити, що поновлення строку на пред’явлення виконавчого документа до виконання можливе лише стосовно виконавчих документів, які видані судом. Так, згідно із ст. 24 Закону України “Про виконавче провадження” стягувач, який пропустив строк пред’явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутись із заявою про поновлення пропущеного строку до суду, який видав відповідний документ, або до суду за місцем виконання. Суд розглядає таку заяву у десятиденний строк, якщо інше не встановлено законом. Щодо інших виконавчих документів пропущені строки поновленню не підлягають.