37. Характеристика контролюючих суб’єктів.

38. Загальна характеристика стадій контрольних проваджень.

39. Аналітична стадія контрольного провадження.

40. Поняття та ознаки виконавчого провадження.

Виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб,

спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів

(посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах

повноважень, визначених Законом України “ Про виконавче провадження”,

іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону

та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону

підлягають примусовому виконанню.

За кожним рішенням, яке набрало законної сили або допущено судом до негайного виконання, за заявою особи, на користь якої постановлено рішення, видається один виконавчий лист. Коли на підставі певного рішення постановлено на користь кількох позивачів чи проти кількох відповідачів, суд має право за заявою стягувачів видати кілька виконавчих документів, зазначивши, яку частину рішення треба виконати за кожним листом .

Виконавче провадження є заключною стадією не тільки адміністративного процесу - щодо стягнення штрафів та конфіскації предметів, визначених у постанові, а й цивільного процесу або господарського процесу - щодо виконання судових рішень, але і кримінального (кримінально-виправного) - в частині майнових стягнень та конфіскації майна згідно з вироком суду, , а також інших законів, за якими на органи державної виконавчої служби покладено виконання визначених цими законами рішень відповідних органів (посадових осіб), тощо.

Статтями 3, 18-1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено перелік рішень судів та інших органів (посадових осіб), а також виключний перелік виконавчих документів, що підлягають виконанню органами державної виконавчої служби. Крім того, статтею 19 Закону встановлено вимоги до виконавчих документів - перелік обов'язкових реквізитів, відсутність яких виключає здійснення виконавчого провадження згідно із вимогами статті 26 вказаного Закону.

Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню такі виконавчі документи:

- виконавчі листи, що видаються судами, та накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду, Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України та Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті України;

- ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних та кримінальних справах у випадках, передбачених законом;

- судові накази;

- виконавчі написи нотаріусів;

- посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень цих комісій;

- постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;

- рішення органів державної влади, прийняті з питань володіння і користування культовими будівлями та майном;

- постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу;

- рішення інших органів державної влади у випадках, якщо за законом їх виконання покладено на державну виконавчу службу;

- рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Аналіз нормативно-правового масиву дає нам можливість виокремити певні особливості виконавчого провадження:

- за своєю природою являє собою завершальну стадію судового процесу;

- здебільшого відбувається виключно на підставі "фінальних" судових актів (виконавчі листи, судові накази, ухвали та постанови судів тощо), що вступили в закону силу;

- завжди має примусовий характер дій, тобто відбувається лише після закінчення строку на добровільне виконання;

- примусове виконання рішень покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України

- лідируючим суб'єктом завжди виступає лише Державна виконавча служба, її посадова особа - державний виконавець.

Правову основу здійснення виконавчого провадження становлять - Конституція України; Кодекси України: цивільно-процесуальний, кримінально-процесуальний кодекс, господарсько-процесуальний, кодекс про адміністративні правопорушення, кодекс адміністративного судочинства, Закони України "Про виконавче провадження" тощо.