2. Перегляд відеоматеріалу «Коли гнів затуманює розум».

3. Обговорення отриманих результатів за виконаними методиками та підведення загальних підсумків. Лабораторна робота №3

Тема: Особливості прояву та значення емоцій страху та здивування

Мета: сформувати уявлення про емоції страху та здивування, ознайомитись з роботою різних дослідників стосовно вивчення емоцій.

Обладнання: зошит, ручка, бланки методик, відеоматеріали.

Хід роботи:

1. Розгляд та обговорення теоретичних матеріалів відносно теми.

2. Виконання методики «Тривожність студентів».

3. Перегляд документального фільму «Вивчення емоцій людини».

4. Обговорення результатів лабораторного заняття.

1. Емоція страху

Всі ситуації, в яких людина переживає страх мають одну спільну рису: вони відчуваються, сприймаються людиною як ситуації, в яких під загрозу поставлено її спокій або безпеку. Страх - це абсолютно певна, специфічна емоція.

Потенційна можливість фізичного ушкодження для більшості з нас не є загрозою, хоча б в силу її рідкості. Набагато частіше нас лякає те, що може вразити нашу гордість і знизити самооцінку. Ми боїмося невдач і психологічних втрат, які можуть призвести до справжнього перевороту.

Причини страху:

1. Страх може бути результатом когнітивної оцінки ситуації як потенційно небезпечної. Ці когнітивні процеси досить часто відображають не реальну загрозу, а вигадану. Таким чином, людина, предмет або ситуація можуть стати джерелом страху в результаті:

а) формування гіпотез (уявних джерел шкоди);

б) очікування шкоди;

в) безпосереднього зіткнення з сконструйованим (уявним) об'єктом страху.

Психіатр Джон Боулбі (Bowlby, 1969) говорить про те, що певні об'єкти, події і ситуації мають тенденцію пробуджувати страх, тобто є «природними сигналами» небезпеки. Як природні сигнали небезпеки Боулбі називає лише чотири чинника, а саме: біль, самотність, раптову зміну стимуляції і стрімке наближення об'єкта.

2. Біль, перший і найважливіший з природних активаторів страху. Страх, викликаний очікуванням болю, надзвичайно прискорює процес навчання. Будь-який об'єкт, подія або ситуація, пов'язані з переживанням болю, можуть стати умовними стимулами, повторна зустріч з якими нагадує індивіду про минулу помилку і про переживання болю.

3. Самотність. Іншим природним активатором страху є самотність. Найчастіше, залишаючись на самоті, людина відчуває загрозу своїй безпеці, але варто їй опинитися серед людей, як страх відступає.

4. Раптові зміни стимуляції, до яких індивід не в змозі пристосуватися, можуть служити для нього сигналом небезпеки і викликати емоцію страху.

5. До природного активатору страху Боулбі відносить раптове наближення. Стрімке наближення об'єкта за певних умов може служити природним сигналом небезпеки.

6. Незвичайність. Очевидно, що стимул помірного ступеня невідповідності може активувати емоцію інтересу, тоді як безглуздо змінений стимул може активувати страх.

7. Висота як активатор страху так само може розглядатися в якості природного сигналу небезпеки.

8. Культуральні сигнали небезпеки: роль навчання і досвіду.

9. Фобії – інтенсивні, ірраціональні страхи, пов'язані з певними об'єктами або ситуаціями.

Функції страху:

1. захисна функція;

2. страх як учитель. Поки страх не виходить за межі розумного, в ньому немає нічого жахливого або дезадаптивного. Він захищає нас від небезпеки, змушує враховувати можливий ризик, і це надзвичайно корисно для адаптації.

Під час переживання емоції страху загальмовуються процеси сприйняття, воно стає більш вузьким, сфокусовується на якомусь одному об'єкті. Мислення сповільнюється, стає більш ригідним. Погіршується пам'ять, звужується обсяг уваги, порушується координація рухів. Спостерігається загальна скутість. Все це свідчить про ослаблення у людини самоконтролю. Іноді сильний страх супроводжується втратою свідомості.

Компоненти емоційного реагування (характерні мімічні зміни):

1. брови підняті і насуплені. Зморшки лише в центрі чола;

2. верхні повіки підняті так, що видно склера, а нижні підняті і напружені;

3. рот розкритий, губи розтягнуті і напружені.