- •Робоча програма дисципліни
- •1 Структура модулів дисципліни
- •2 Зміст лабораторних занять
- •3 Зміст самостійної роботи
- •4 Система оцінювання знань
- •1 Лабораторна робота № 1 Розв’язання задач на топографічній карті
- •Основні теоретичні положення.
- •1.1 Плани. Карти. Умовні позначення. Масштаби
- •1.3 Орієнтування лініій
- •1.2 Визначення прямокутних і географічних координат точок на карті
- •1.3 Побудова профілю по заданій лінії аб
- •1.5 Номенклатура карт
- •1.5 Визначення площ
- •Порядок виконання роботи і звітність
- •Лабораторна робота № 2 Горизонтальне ситуаційне знімання місцевості
- •Основні теоретичні положення
- •2.1 Будова т-30, 2т-30
- •2.2 Вимірювання горизонтальних кутів
- •Порядок виконання роботи і звітність
- •2.3 Обчислення координат точок теодолітного ходу.
- •2.4 Побудова плану
- •Порядок виконання роботи і звітність
- •Контрольні запитання
- •Лабораторна робота №3 Планово-висотні методи вимірювань
- •Основні теоретичні відомості
- •3.1 Будова нівеліра н-3
- •3.2 Виконання технічного нівелювання на станції
- •3.3 Робота на станції при тахеометричному зніманні
- •Порядок виконання роботи і звітність
- •Контрольні запитання
- •Перелік рекомендованих джерел
- •Додаток а
- •Додаток б
- •Додаток с Вихідні дані для лабораторної роботи № 2
- •2 Горизонтальні кути та горизонтальні проекції довжин сторін
1.2 Визначення прямокутних і географічних координат точок на карті
Топографічна
карта має зарамкове оформлення. Сторони
листа топографічної карти є відрізками
меридіанів та паралелей, які утворюють
внутрішню рамку. В кожній вершині рамки
вказані широта та довгота. Поряд з
внутрішньою рамкою розміщена мінутна,
великі поділки якої відповідають одній
мінуті, а малі - десяти секундам широти
та довготи .
Вздовж західної та східної сторін
внутрішньої рамки написані абсциси
горизонтальних ліній сітки 6065, 66, 67,...
6073. Вздовж
північної та південної сторін рамки
написані ординати вертикальних ліній
сітки 4307, 08, 09, ..., 4312. Для визначення
квадрату, в якому знаходиться точка,
вказують координати його південно-західної
вершини - спочатку абсциси, а потім
ординати. На аркушах сучасних топографічних
карт нанесена сітка ліній абсцис та
ординат, яку називають кілометровою
сіткою. Прямокутні
координати точок А і Б ( Х
,У
,Х
.У
)
визначають відносно ліній кілометрової
сітки, причому «Х» - віддаль в кілометрах
від площини екватора до шуканої точки
; «У» - містить номер зони і відстань в
км від початку координат зони. Для
визначення на карті широти точки
необхідно через точку провести паралель
(лінія, що паралельна до північної або
південної рамки) В точці перетину
паралелі з рамкою карти, де є поділки
мінут та десятків секунд, слід відраховувати
значення широти.
Рисунок 2 - Приклад визначення прямокутних і географічних координат точок А і Б .
Приклад.
Географічна
широта точки А
=
54º44´+
В,
де ∆ В = 10″. Отже φА=
54044´10″
географічна
довгота точки А λ
= 18º01´20" ; прямокутні координати точки
Б Х
=
6070000 м + 660 м = 6070660 м ; У
=
4309000м + 486 м = 4309486 м.
1.3 Орієнтування лініій
Орієнтування
ліній на місцевості полягає у визначенні
її напрямку відносно якого-небудь іншого
напряму, прийнятого за початковий.
В геодезії
за початковий напрям приймають: напрям
істинного меридіана, напрям магнітного
меридіана, напрям осі абсцис середнього
(осьового меридіана) зони в системі
площинних прямокутних координат
Гауса-Крюгера.
В залежності
від того, який напрям обрано початковим,
для орієнтування користуються: істинним
азимутом А
, магнітним
азимутом А
,
дирекційним
кутом α .
Істинний азимут А
–горизонтальний кут між північним
напрямком істинного меридіана і напрямком
даної лінії за ходом годинникової
стрілки. Азимут може мати величину від
0º до 360º .Істинний азимут лінії одержують
з астрономічних спостережень. Магнітний
азимут А
- кут між
північним
напрямком магнітного меридіана та
нарямком даної лінії за ходом годинникової
стрілки і визначається за допомогою
компаса або бусолі.
Цей азимут також може приймати значення
від 0º до 360º Між істинним і магнітним
азимутом існує співвідношення :
А
=
А
±
(1.2)
де - схилення магнітної стрілки – кут , який виникає через неспівпадання магнітного і істинного меридіана в точці спостереження. Схилення магнітної стрілки може бути східним (додатнім), якщо магнітний меридіан відхиляється на схід, або західним (від’ємним), якщо він відхиляється на захід від істинного меридіана в даній точці місцевості. Для орієнтування ліній на топографічних картах застосовують дирекційний кут. Дирекційний кут α -горизонтальний кут, який відраховують від північного напряму осьового меридіану, або лінії, що паралельна до нього, за ходом годинникової стрілки до заданої лінії ( в межах від 0ºдо 360º ). На аркушах карти лінії, що паралельні до осьового меридіана, є вертикальні лінії кілометрової лінії. Тому, для вимірювання дирекційного кута через початкову точку А (лінії АБ) проводять пряму, що паралельна найближчій вертикальній кілометровій лінії і від її північного напрямку транспортиром вимірюють дирекційний кут лінії АБ .Між істинним азимутом і дирекційним кутом існує такий зв’язок
А
= α
±
,
(1.3)
де - зближення меридіанів (кут між істинним меридіаном і лінією сітки ), яке в залежності від положення меридіанів даних точок відносно осьового меридіана буває східне – додатнє і західне – від’ємне . Між дирекційним кутом і магнітним азимутом існує такий зв’язок :
α = А + ( - ), (1.4)
Значення зближення меридіанів і магнітного схилення наведені на графіку ,який розміщений під південною рамкою карти з лівої сторони від чисельного масштабу. В практичних цілях замість азимутів користуються для орієнтування напрямів румбами. Румб – це гострий кут, що відраховується від напряму на предмет до найближчого ( північного або південного) напряму меридіана осьового меридіана, що проходить через дану точку.Значення румбів міняються від 0º до 90º. Румби позначаються індексами (ПнСх,ПдСх,ПдЗх,ПнЗх), що вказують на чверть, в якій знаходиться румб.
