1.2. Формування інформаційної культури в учасників навчально-виховного процесу

Інформатизація суспільства й освіти настільки тісно пов’язана з розвитком і наповненням мережі електронних комунікацій, що ці слова нині практично є синонімами. Наша культура стрімко перетворюється на культуру інформаційних комп’ютерних комунікацій. Інформатика переростає свій колишній статус одного із засобів підтримки навчального процесу, одного з інструментів освіти і навіть однієї з багатьох навчальних дисциплін. Сьогодні ми говоримо про оволодіння педагогом інформаційною культурою як про одну з найважливіших складових неперервної освіти та підвищення кваліфікації. Проте інформаційна культура не зводиться лише до засвоєння технологічних знань і вмінь.

У сучасних дослідженнях [1; 2; 4; 10] стверджується, що культура в широкому етнографічному розумінні складається загалом із знань, вірувань, мистецтва, моралі, законів, звичаїв і деяких інших особливостей і звичок, засвоєних людиною як членом суспільства. Культура не є річчю або предметом, що можуть бути передані учню. Швидше за все, це середовище, яке оточує людину та підтримує її, як вода рибу. Культура, що оточує учнів, міститься в книжках, людях, роботі, грі та масі інших речей та інших форм діяльності. Для засвоєння сучасної інформаційної культури учні потребують не лише інструкцій, а й доступу до світу комунікацій і можливості відігравати в цьому світі значиму роль. У процесі освіти учень не лише оволодіває сумою знань і практичних умінь, а й засвоює прийняту в суспільстві систему цінностей, учиться використовувати вироблені культурою критерії та категорії для оцінювання подій та явищ, що відбуваються в світі, для прогнозування результатів власної діяльності. Одне з головних завдань освіти полягає в тому, щоб ієрархія особистісних цінностей була узгоджена з ієрархією цінностей, прийнятих сьогодні в суспільстві.

Осмислення поняття інформаційної культури неможливе без урахування специфіки суспільного розвитку на конкретних історичних етапах. Відповідно до цього науковці аналізують інформаційну культуру як фундаментальний вимір життя сучасного постіндустріального суспільства, до суттєвих ознак якого зараховують:

а) докорінну зміну структури зайнятості населення (понад 50% тих, хто працює, задіяні в сфері виробництва і послуг);

б) ріст питомої ваги висококваліфікованого персоналу в усіх галузях виробництва й управління;

в) провідну роль наукових досліджень у розвитку суспільства в цілому й виробництва зокрема.

Зміни виробничих зв’язків і відносин, переосмислення ролі та впливу інформації, сучасних інформаційних технологій на соціальний та соціально-економічний прогрес загалом, зумовлюють потребу встановлення особливостей розвитку інформаційної культури сучасної людини. Серед них відзначимо зростання впливу комп’ютерної грамотності на загальний рівень інформаційної культури особистості, необхідність володіння знаннями та уміннями використовувати нові інформаційні технології, яким надаються переваги у порівнянні з традиційними способами роботи з інформацією.

Поступово інформаційна культура стає елементом загальної культури людства, хоча поки що значною мірою аналізується як складова професійної діяльності (В.Ю.Биков, Б.С.Гершунський, С.У.Гончаренко, Р.С.Гуревич, І.В.Гришина, В.В. Зиков, Г.Кєдрович, В.Ф.Сухіна, І.А.Чекін та ін.).

Здійснимо, насамперед, розгляд інформаційної культури як складової професійної культури викладачів. Вона, з одного боку, характеризує суб’єктів педагогічної діяльності, а з іншого – виступає умовою ефективності останньої.

Рівень інформаційної культури людини, як правило, визначається не тільки засвоєними нею знаннями та вміннями в галузі інформаційних процесів і комп’ютерних дисциплін, а також спроможністю існувати в інформаційному суспільстві. Щоб прищепити учневі інформаційну культуру, треба створити навкруги нього певне інформаційне середовище, для оволодіння яким учитель або викладач постачають йому необхідні знання, вміння та навички.

Новизна, швидкоплинність, прискорення – ось ті риси, якими характеризується інформаційне суспільство за висловом відомого американського футуролога Э.Тоффлера. І з кожним днем стає все більш очевидним, що люди, які не вміють адаптуватися до подібних умов, більш того, вести активне життя, складуть шар маргіналів. Тому неперервна освіта та здатність до перекваліфікації розглядається сьогодні як невід’ємна складова збереження соціального статусу. Отже, процес самоосвіти є не чим іншим, як поновлення своїх професійних знань за допомогою одержання, засвоєння, перероблення та розповсюдження нової інформації. Доля кожної людини все більше залежить від того, наскільки вона здатна своєчасно одержувати, адекватно сприймати та продуктивно використовувати нову інформацію (а точніше – нові знання) в своєму повсякденному житті: в трудовій діяльності, навчанні, дозвіллі, побуті. Тому зростає значущість інформаційної культури та її виховання.

Оволодіваючи інформаційною культурою, а також використовуючи інформаційно-телекомунікаційні технології в своїй професійній діяльності, викладач будь-якої предметної сфери одержує:

• доступ до значного обсягу навчальної інформації;

• образну, наочну форму подання навчального матеріалу;

• підтримку активних методів навчання;

• можливість залучення до процесу активного навчання категорії учнів, які характеризуються різницею в здатності та стилі навчання, включаючи “тугодумів”, обдарованих учнів з родин, які займають низький соціальний статус;

• можливість зробити навчання більш ефективним, залучаючи всі види чуттєвого сприйняття учня в мультимедійний контекст;

• інформатизацію процесу навчання конкретної освітньої галузі.

Говорячи про ІТКТ в освітньому закладі, слід розглянути можливості їхнього впровадження в навчальний процес. Доступ до ІТКТ можуть мати:

• лише викладач;

• лише учень (студент);

• учень (студент) і викладач.

Розглянемо всі можливі варіанти доступу до інформаційних комп’ютерних технологій:

1. Викладачі намагаються використовувати нові технології (так само, як і інші, відомі раніше) з тих самих причин, за якими вони користуються ручками, книжками, зошитами, підручниками, аудиторними дошками і т.ін., – за бажанням як можна краще зробити свою справу, допомогти учням краще вчитися. Викладач може використати ІТКТ у професійних цілях – як складову свого особистого робочого середовища або інструментарія, іноді навіть не надаючи учням доступу до неї. Допоміжний комп’ютерний інструментарій, скажімо, сканер або цифрова відеокамера дозволяють викладачеві добувати інформацію із зовнішніх джерел, уводити її в комп’ютер і користуватися нею під час розроблення завдань для учнів (студентів).

Наприклад, викладач може принести в аудиторію актуальну статтю, надруковану в “свіжому” журналі або газеті, за декілька хвилин просканувати її та в той самий день запропонувати прокоментувати статтю, відредагувати її або доповнити власними письмовими думками. Володіючи комп’ютером, використовуючи найпростіший текстовий редактор, викладач будь-якої дисципліни може підготувати різноманітні варіанти завдань, тестових робіт, карток і т. ін., що в майбутньому можуть бути роздруковані в комп’ютерному класі та роздані учням для виконання. Використовуючи ресурси Internet, кожний викладач може розширювати свій світогляд у тій або іншій предметній галузі, отримуючи інформацію з Всесвітньої павутини, здійснювати самоосвіту й обмін думками з колегами.

2. Учні або студенти, маючи доступ до ІТКТ, скажімо, у тих випадках, коли викладач слабо володіє комп’ютером, можуть поглибити свої знання в тій або іншій предметній галузі, використовуючи різноманітні мультимедійні програмні засоби як банки даних у найрізноманітніших галузях знань Нині аспект “домашнього комп’ютера” набуває все більшої ваги за оцінками соціологів. Останнім часом збільшується частка населення України, принаймні міського, що має вдома персональний комп’ютер і підключена до Internet. Тому завдання викладача – пропонувати учням (студентам) цей потужний інструмент саморозвитку, використовуючи найрізноманітніші навчальні програми. Підготовка рефератів, доповідей, аналітичних оглядів з використанням комп’ютера може стати однією з форм проміжної атестації учня з будь-якого предмета.

3. Найпрогресивнішою формою використання ІТКТ в освітньому процесі є спільне використання загального середовища ІТКТ учнем і викладачем, у якому вони будуть безпосередньо взаємодіяти між собою. Відомо, що комп’ютерний клас сьогодні є центром тяжіння учнів або студентів будь-якого навчального закладу. Як правило, це один з найбільш відвідуваних кабінетів у позаурочний час. Якщо організувати різновікову групу учнів, які об’єднані інтересом до комп’ютерів, у певний комп’ютерний клуб, де кожний займається тим, що його цікавить, є немов би членом спільноти, націленої на деякі спільні завдання, то це може різко просунути процес впровадження інформаційних технологій в освітній процес.

У такому середовищі, що незалежно управляється викладачами, легше створити проблемну ситуацію, навчання є природним процесом за рахунок обміну досвідом і інформацією, відбувається об’єднання учнів у групи, пов’язані спільною метою, розподіл робіт між учасниками відбувається практично автоматично, а на перший план висувається соціальна значущість проблеми. Отже, головним тут виступає проектно-дослідницький метод навчання з використанням ІТКТ. Наведемо етапи і типи дослідницької діяльності, що можна зреалізувати в освітньому процесі:

• формулювання цілей дослідження та дослідницьких гіпотез;

• збирання інформації, аналіз результатів, одержаних у раніше проведених експериментах, пошук в Internet та інших джерелах необхідних відомостей;

• здійснення контактів з фахівцями, групове обговорення, в тому числі за допомогою телекомунікацій;

• формування головного плану проекту, його коригування під час дослідження;

• проектування, конструювання та виготовлення дослідницьких установок (якщо в цьому є необхідність);

• виконання експериментів у ручному та автоматичному режимах, а також, при можливості, в режимі дистанційного керування;

• аналіз і подання даних із застосуванням математичних моделей і засобів візуалізації;

• вивчення результатів, повторні виміри, накопичення даних;

• пошук аналогій, зв’язків, складання пояснень і висновків, перевірка попередніх гіпотез і створення нових;

• пошук в Internet; групове обговорення, оформлення звітів з метою розміщення в Internet; подання результатів тощо;

• подання результатів у електронному вигляді, публікації.

Групове дослідження глобальних проблем сучасності з використанням ІКТ стимулює й підсилює навчання з боку учнів, оскільки воно:

а) особистісно орієнтоване;

б) використовує множину дидактичних підходів – навчання в справі, незалежні заняття, спільне навчання, мозковий штурм, евристичне й проблемне навчання, дискусія, командне навчання;

в) самовмотивоване, що означає зростання інтересу до роботи в міру її виконання;

г) підтримує педагогічні цілі в когнітивній, афективній і психомоторній областях на всіх рівнях – знання, розуміння, використання, аналіз, синтез.

д) дозволяє навчатися на власному досвіді та досвіді інших не формально, а в конкретній справі;

ж) приносить задоволення учням, які бачать продукт власної праці.

Був також розроблений цикл семінарів для викладачів, що дозволяють сформувати в учнів основи інформаційної культури та підготувати їх до участі в проекті. Був запропонований алгоритм реалізації проектно-дослідницької діяльності для учнів і викладачів (таблиця 1).

Таблиця 1

Стадія роботи над проектом	Зміст роботи на цій стадії	Діяльність викладача	Діяльність учнів
Підготовка	Визначення теми і цілей Проекту	Знайомить з сутністю Проекту та мотивує учнів. Допомагає в формулюванні цілей.	Обговорюють з викладачем і за необхідністю одер-жують додаткову інформацію. Встановлюють цілі.
Планування	а) визначення джерел інформації; б) визначення способу збирання та аналізу інформації; в) визначення способу подання результатів і технології роботи (форма звіту); г) встановлення процедур і критеріїв оцінювання результатів; д) розподіл завдань (обов’язків) між членами колективу	Пропонує ідеї, висловлює пропозиції.	Виробляють план дій. Формулюють завдання.
Дослідження	Збирання інформації, розв’язання проміжних завдань. Основні методи: інтерв’ю, опитування, спостереження, експерименти, робота з літературою.	Спостерігає, радить, опосередковано керує діяльністю.	Виконують дослідження, вирішуючи проміжні завдання.
Результати та висновки	Аналіз інформації, формулювання висновків	Спостерігає, радить	Аналізують інформацію
Презентація та звіт	Використання технології створення звіту	Навчає оволодівати ІКТ, під час створення звіту виступає як рядовий учасник	Створення звіту з використанням ІКТ
Оцінювання результатів і процесу		Оцінює зусилля учнів, креативність, якість використання джерел, невикористані можливості, потенціал, якість звіту	Беруть участь в оцінюванні шляхом колективного обговорення та самооцінювання

Загалом під час роботи над проектом викладач виконує такі функції:

• допомагає учням у пошуку джерел, здатних допомогти їм у роботі над Проектом;

• сам є джерелом інформації;

• підтримує та стимулює учнів;

• допомагає оволодіти новими інформаційними технологіями;

• прищеплює інформаційну культуру;

• координує процес створення Проекту;

• підтримує неперервний зворотний зв’язок, щоб допомогти учням просуватися в роботі над Проектом.