РОЗДІЛ 1. РОЛЬ І МІСЦЕ ІНФОРМАЦІЙНО-ТЕЛЕКОМУНІКАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОМУ ПРОЦЕСІ

1.1. Можливості нових інформаційних технологій

Людство завжди намагалось використовувати всі можливості наявних сучасних технологій для навчання підростаючого покоління. Тому й не дивно, що створення комп’ютера понад 60 років тому буде записане в історію як подія світового значення. Адже поява комп’ютера, здатного до переробки колосальних обсягів інформації, наблизила перехід суспільства на якісно новий ступінь розвитку – інформаційне суспільство.

Сама назва суспільства висуває на перший план інформацію як одне з головних джерел його розвитку. Нове знаряддя праці – комп’ютер значно відрізняється від тих, що суспільство створювало до цього. На комп’ютер людина може перекласти такі завдання, що раніше їй доводилось вирішувати тільки своєю головою. Водночас комп’ютер також сприяє удосконаленню свого творця.

Застосування комп’ютерних технологій в освіті має давню історію. Проте на початковому етапі воно було визначене специфікою самих комп’ютерів, а саме: великими розмірами, значною вартістю, програмами для розрахунків виключно технічних завдань. Ключовим моментом у становленні справжнього комп’ютерного навчання стала поява комп’ютерів, що забезпечували одночасний доступ до ресурсів багатьох користувачів. У той час комп’ютери стали застосовувати для навчання програмуванню та для розробки систем контролю знань, переважно завдань з вибором відповіді у формі “запитання – кілька варіантів відповідей”. Проте, як показав досвід, позитивний ефект був можливий лише тоді, коли для комп’ютерних курсів були створені відповідні навчальні та методичні посібники. Насправді ж за ефективністю подання інформації і викладач, і гарна книжка залишали комп’ютер далеко позаду.

“Ерою відродження” для комп’ютерного навчання стала поява персональних комп’ютерів (ПК) у 80-х роках. Індивідуальний характер роботи, графічні можливості і звук, зворотний зв’язок і обчислювальні потужності створили насправді чудові можливості для навчання. До того ж, з’явилось програмне забезпечення, що дало змогу створювати малюнки, анімацію та звук, без яких сьогодні навчальні програми неможливі.

Передавання знань є складовою людської діяльності, тому застосування новітніх інформаційних технологій у галузі освіти зумовлене двома чинниками. З одного боку, це необхідність підготувати учня до його майбутнього робочого місця, а з іншого – необхідність більш ефективного передавання знань, тобто максимального поліпшення і полегшення роботи вчителя.

Необхідною умовою інформатизації освіти є готовність педагогів до використання нових технологій навчання в процесі передавання знань, що означає постійну, неперервну самоосвіту. Між тим, вибираючи комп’ютер для навчальних цілей, слід добре усвідомлювати ті цілі, які до того ж змінюються із розвитком самого суспільства. Скажімо, на початку комп’ютеризації головна мета була сформульована таким чином: “Програмування –друга грамотність”. Час минав; почали з’являтися так звані педагогічні програмні засоби (ППЗ), і було сформульовано іншу мету: “Комп’ютерна грамотність”, що передбачало вивчення основ програмування. Згодом стало зрозумілим, що за умов інформатизованого суспільства в цьому абсолютно немає потреби. Замість цього суспільство висунуло такі завдання:

1) інформатизація суспільства. Це означає, що в будь-якому навчальному закладі (від школи до вищого закладу освіти ІІІ-ІУ рівнів акредитації) педагоги та учні повинні мати доступ до “електронної” інформації з предмета, що вивчається;

2) інформаційна культура. Це передбачає, що викладачі володітимуть методами пошуку необхідної інформації, матимуть певний рівень культури для відбору інформації, навчаться її переробляти та пропонувати учням у друкованому вигляді;

3) гуманізація освіти через інформатизацію. Такої мети можна досягнути з появою мультимедійних комп’ютерів, за допомогою яких можна подати не тільки текстову, а й графічну, аудіо- та відеоінформацію, а також із розповсюдженням таких програмних продуктів, як комп’ютерні енциклопедії, електронні книжки, довідники з літератури тощо.

Нині необхідність використання сучасних комп’ютерних засобів у навчальному процесі є незаперечним фактом. Проте постає актуальна проблема, як реально підвищити ефективність навчання в його головних видах? Це пов’язано з відносно повільною та тривалою трансформацією сучасної освіти, яка неминуче відставатиме від прогресу технічних засобів. Вирішальним моментом у цьому питанні є позиція викладача. Спробуємо її зрозуміти.

Звичайно, у кожного педагога є апробована методика викладання; він витрачає не так багато часу на підготовку до занять. Раптом, у нових умовах, від нього вимагають змінити стиль роботи, почати працювати на комп’ютері.

Отже, якщо викладач вирішить залучити комп’ютер до навчального процесу, він буде змушений витрачати значно більше часу на підготовку до занять, причому не вдома, у комфортній обстановці, а в навчальному закладі, за допомогою фахівця з інформатики. Дійсно, приступаючи до роботи з комп’ютером, викладач вимушений просити допомоги у колеги (оскільки він сам працювати з комп’ютером не може) і, таким чином, він виступає в ролі учня, що досить-таки зачіпає його самолюбство. Чим більше нових термінів (“комп’ютер”, “база даних”, “мультимедіа”, “Internet” тощо), тим більшим є пасивний опір викладача настирливій вимозі використовувати комп’ютер у навчальному процесі.

Тому, природно, постає питання про підготовку педагогів до використання комп’ютера ще в інституті або університеті, і не тільки вчителя математики та основ інформатики, фізики та основ інформатики, трудового навчання та основ інформатики, а й учителя географії, іноземних мов, історії, рідної мови та літератури тощо.

Узагальнюючи вищезгадані проблеми, можна зробити висновок, що будь-який технічний засіб навчання, у тому числі й комп’ютер, може давати вагомі результати в навчанні лише тоді, коли з’являються покоління педагогів, які готові і бажають використовувати комп’ютери, а також тоді, коли з’являються методисти, спроможні розробити методику їхнього застосування в навчальному процесі, тобто скласти досить значну кількість прикладів, на основі яких навіть так званий пересічний викладач зможе користуватися комп’ютером.

Як відомо, комп’ютери в освіті у нас стали активно використовувати понад десять років тому. Тоді науковці, методисти, викладачі, вчителі та інші мріяли й писали про те, що комп’ютери суттєво змінять навчання, а вони вчитимуть учнів і студентів за найкращими методиками, створеними кращими методистами і програмістами, причому у найкоротший термін зміниться вся система навчання і т.ін. Чи зуміли ми досягнути поставленої мети? Слід визнати той факт, що не зуміли. Чи означає це, що комп’ютери не треба використовувати в освіті? Не викликає сумнівів той факт, що переважна більшість людей, причетних до освіти, навіть таке питання вважатиме некоректним.

Практично ті самі захоплюючі слова ми вживаємо і зараз, але в поєднанні з іншими “новими” ідолами, перед якими схиляється інформаційне суспільство: “мультимедіа”, “Internet”, “дистанційна освіта”, “єдиний інформаційний простір” і т. ін.

Який же стан впровадження сучасних комп’ютерів у навчальних закладах? В Україні, наприклад, більшість шкіл поки не має сучасних комп’ютерів взагалі. У Росії таких шкіл більше третини. Можливо, кращий стан у США. Але й там більше половини шкільних комп’ютерів –застарілі. Чи слід наголошувати на цьому у нас? Обов’язково. Маємо проаналізувати помилки і зробити правильні висновки для належного просування вперед. Комп’ютери безсумнівно треба використовувати в освіті, але кінцева мета повинна бути реальнішою.

Справа в тому, що слово “комп’ютер” несе в собі магічну та надзвичайну силу, часто саме це стає причиною принципових помилок. Ми багато чуємо про його чудові можливості й уявляємо, що це маг і чарівник, здатний увійти в наше життя та змінити його на краще.

Такий підхід є хибним. Комп’ютер – це лише механізм для обробки інформації, досить складний і могутній, але все ж – механізм. Він може ефективно ввійти в наявну технологію навчання, стати її ланкою, на його основі можна формувати нові технології навчання. Проте, ні в якому разі не слід механічно перекладати методичний досвід застосування старих засобів на цей, принципово новий.

На сучасному етапі чітко визначились три головні напрями використання комп’ютерів у навчальному процесі.

По-перше, це навчання технологіям, що вимагають активного використання комп’ютера (графічний і текстовий редактори, робота у комп’ютерних мережах); навчання спеціалізованим технологіям (створення музики, комп’ютерне конструювання і анімація, макетування і верстка і т. ін.).

По-друге, вивчення інформатики як науки, що розглядає інформаційно-логічні моделі.

По-третє, використання комп’ютера як технічного засобу у вивченні основ наук у школі і ПТНЗ, фундаментальних і технічних дисциплін у ВНЗ і ПТНЗ.

Важливою властивістю мультимедіа є інтерактивність, що надає користувачеві можливість зворотного зв’язку. До цього слід додати, що в мультимедіа реалізується цифрове кодування інформації і, таким чином, значна кількість даних зберігається на компакт-дисках (СД). На одному дискові, наприклад, зберігається така кількість інформації, яку вміщують 300000 друкованих сторінок, 500 дискет, 300 кольорових фотографій, 74 хв стерео - або 60 хв відеозапису.

Світовим лідером у виробництві програмного забезпечення і, зокрема, програмних засобів навчання, є корпорація Місrosoft (США). В Америці, та й у всьому світі, такі продукти, як довідники, енциклопедії, навчальні програми, користуються величезним попитом. Вони є не лише надзвичайно зручними підручниками, а й також відмінним прикладом практичного застосування технології мультимедіа.

Популярна енциклопедія Місrosoft Еncаrta ‘96, наприклад, вміщує 2600 статей, до яких забезпечено легкий доступ, має 9 годин звукового супроводження, більше 8 тисяч зображень, 800 карт i 100 відеокліпів та анімацій. Хто полюбляє мандрувати, може за допомогою Еncаrta World Аtlas (це атлас загального плану, доповнення до Місrosoft Еncаrta) легким дотиком руки обертати глобус, вивчати планету, спостерігати детальне супутникове зображення з космосу. Для пошуку за категоріями “Природничі науки”, “Географія”, “Філософія”, “Мистецтво” і т. ін. використовується спеціальна функція Сategory Вrоwser. У категорії “Природничі науки” знаходимо розділ “Комп’ютери та електроніка”. Після цього отримуємо перелік 637 статей, присвячених цій темі.

Наступна версія енциклопедії Місrosoft Еncаrta’97 принципово зберегла структуру Еncаrta’96, проте була доповнена та опрацьована відповідно до нових тенденцій в електронній галузі. Найважливішим досягненням авторів можна вважати можливість працювати з інформаційними ресурсами енциклопедії в інтерактивному режимі оn-lіnе мережі ІNTERNET. Завдяки цьому було усунуте обмеження щодо обсягу робочої інформації (раніше він визначався обсягом компакт-диску) і, найголовніше, користувач отрижав чудову можливість щомісячно оновлювати придбаний ним варіант енциклопедії безкоштовно. Для цього необхідно лише зв’язатися за допомогою модема з відповідним сервером Еncаrta та переписати актуальну інформацію на жорсткий диск свого персонального комп’ютера.

Ще більш досконалими є наступні версії енциклопедії Microsoft Encarta.

Інший приклад комп’ютерної енциклопедії – Соmpton’s Іnteractive Еncycloреdia, паперова версія якої займає 26 товстих томів. Інформацію, яку вміщує енциклопедія, можна згрупувати за 19 тематичними розділами: історія, біологія, математика тощо. Крім пошуку за темами, можливий пошук за змістом, що вміщує більше 32000 статей. Дуже зручний апарат перехресних посилань: після того, як знайдено потрібну інформацію, можна одержати список ілюстрацій, відеофрагментів, звукових прикладів і таблиць.

Комп’ютерні енциклопедії, хоч і надають необмежені можливості для мандрування в світі інформації, є лише частковим прикладом технології мультимедіа. Спеціалістами фірм, що розробляють програмне забезпечення, створено досить багато навчальних програм різноманітної тематики. Якщо користувач вивчає фізику, – побачить, як залежно від визначеної ним питомої ваги змінюється об’ємне зображення клітини; можна продивитись і відеокліп про тварин, які вимерли багато років тому.

У навчальних закладах нашої країни вже закріпилась тенденція до організації нового структурного підрозділу, що називається медіатекою. Цей термін застосовують, насамперед, для того, щоб підкреслити нові форми послуг з використанням засобів інформації та сучасної апаратури. Медіатека є не лише пристроєм, а й носієм інформації, самою інформацією, засобом віддаленого доступу до неї.

Отож, медіатека – це спосіб зберігання і знаходження інформації. Які ж переваги медіатеки? Медіатека зберігає найрізноманітнішу інформацію: аудіо-та відеослайди, комп’ютерні програми, текстову інформацію. Невелика за розміром, вона дає значне збільшення обсягу інформації, що зберігається. При цьому можна знайти потрібну інформацію за кілька секунд, уводячи в комп’ютер лише один-два ключових слова.

На базі медіатеки викладач може проводити заняття, що мають груповий або індивідуальний характер. Викладач також може організовувати самостійну роботу учнів у вигляді індивідуальних занять та завдань самопідготовки. У результаті такої роботи учень одержує не тільки предметну або професійну підготовку, а й навички самостійної роботи з новими інформаційними засобами на базі комп’ютерних технологій. Він вчиться працювати з електронними каталогами літератури, базами даних, довідниками, електронними енциклопедіями. Використовуючи тренувальні та навчаючі програми, учень самостійно регулює навчальний процес.

Якщо ж у фонді певної медіатеки не знайдено потрібної інформації, можна скористатись так званим віддаленим доступом. Це означає одержати доступ до матеріалів іншої медіатеки за допомогою модема. У цьому випадку зв’язок здійснюється через телефонну мережу.

Специфіка роботи працівників медіатеки полягає в тому, щоб допомагати “читачам” розібратися з навчальними програмами, довідниками, енциклопедіями, а також засобами комунікації. Запровадження комп’ютерних технологій позбавляє працівника медіатеки рутинної роботи з ведення каталогів і пошуку інформації в них. Облік бібліотечного фонду, організація пошуку, створення та тиражування бібліотечних списків та інших необхідних документів відбувається за допомогою електронного каталога. Викладач має змогу грунтовно готуватися до занять та регулярно отримувати нові методичні матеріали. А за наявності комп’ютера та відповідних засобів комунікації у домашніх умовах можна користуватися потрібною інформацією, не виходячи із дому.

Зрозуміло, що із збільшенням кількості комп’ютерів у нашій країні підвищується інтерес до мультимедійних програмних засобів навчання, виникає потреба в розробці такої продукції. Навіть добротні зарубіжні програми вимагають адаптації та перекладу на рідну мову. Тому відповідні дослідження здійснюються і в Україні [9; 10; 18; 31].