- •Тема 4. Стилістична диференціація українськомовної лексики. Фразеологія та її стилістичні можливості.
- •2. Стилістичне використання багатозначності
- •3. Стилістичні можливості омонімії
- •Паронімія як стилістичний засіб і як вада тексту
- •Стилістичне використання антонімів
- •Лексика іншомовного походження в стилістичному плані
- •Номінативні та стилістичні функції неологізмів
- •Терміни в різних стилях мови
- •Мовні й стилістичні функції професіоналізмі, жаргонізмів та арготизмів
Номінативні та стилістичні функції неологізмів
Неологізми (гр. neos “новий”, logos “слово”) — нові слова, словосполучення, фразеологізми, що з’являються в мові. Виникнення неологізмів спричинене потребою давати назви новим предметам, явищам, поняттям, які постають унаслідок безперервного розвитку економіки, науки, культури, в результаті розширення й поглиблення зв’язків з іншими народами та державами. Особливо активно поповнюються новими словами сучасні науково-технічні термінологічні системи: біоніка, біонавт, гідропоніка, генотип, комп’ютер, летилан (антимікробна речовина), інтерферон, океанолог тощо. Це лексичні неологізми, що виконують номінативну функцію. До них належать також слова, утворені від лексем, які існували в мові раніше: ракета — ракетник, ракетоносець, ракетоносій, ракетодром; комп ’ютер — комп ’ютеризація, комп 'ютеризувати, комп ’ютерний, комп ’ютерник; вітер — віт рівка; крос — кросівки й ін.
Неологізми можна поділити на загальномовні й індивідуальні (авторські). Загальномовні називають нове поняття, тобто виконують номінативну функцію, отже, є нейтральними. Індивідуальні неологізми можна вважати стилістичними, оскільки вони покликані до життя прагненням дати нову назву не новому поняттю, а такому, що вже має словесне позначення в мові.
Багато неологізмів постає в періоди докорінних змін і перетворень у житті народу. З’являються не лише лексичні неологізми (менеджер, спонсор), а й семантичні, активізуються слова, що тривалий час перебували в пасиві лексичного складу. Виникають нові словосполучення, котрі виконують номінативну чи стилістичну функцію. Досить активно, наприклад, використовується тепер рідковживане раніше слово екологія. І не тільки в прямому розумінні “наука про зв’язок організмів із навколишнім середовищем”, а й у словосполученнях екологія мови, екологія культури, екологія душі тощо. У давно відомого слова купон “відрізна частина цінних паперів; відріз тканини в розкроєному вигляді; квиток на місце в театральній ложі” свого часу з’явилося нове значення — “тимчасовий еквівалент української національної валюти”. Від купон утворено лексичні неологізми купонний (купонна система), купоні- зація. Від слова самоврядування утворився прикметник самоврядний (самоврядні території). Набувають поширення нові словосполучення на зразок активне сумління, баланс інтересів та ін. Виникло немало слів та словосполучень для позначення негативних явищ у нашому житті: довгобуд, генотип- безбатченко, атмосфера вседозволеності, проект століття (віку) й под.
Але не тільки в бурхливі періоди історії з’являються неологізми. Вони виникають у мові весь час. Причому, це не лише слова з галузі суспільно-політичної лексики. Це й нові терміни зі сфери науки, літератури, мистецтва: алгоритм, вірусологія, гідробіоніка, нейрокібернетика, гіпнопедія, дельфінологія; це й виробничо-технічна лексика, пов’язана з розвитком різних галузей життя: електронно-обчислювальна машина, атомохід, відеотехніка, ультразвуковий верстат, дефектоскоп, електродоїння тощо. Повертаються з небуття несправедливо викреслені колись топоніми й на певний час стають неологізмами, щоб потім увійти до загальномовного вжитку: Алчевськ, Жовква, Луганськ, Маріуполь тощо.
Новим явищем у лексичному розвитку мов є абревіатури. Позитивне в них те, що та сама кількість інформації передається меншою кількістю знаків, ніж у відповідному сполученні слів. Скажімо, замість електронно-обчислювальна машина — ЕОМ, замість Організація Об ’єднаних Націй — ООН, замість міський відділ народної освіти — міськвно. З-поміж абревіатур потрібно виділяти скорочення, призначені лише для зорового сприймання: кг, м. (місто), р. (рік), с. (сторінка). Вимовляти в таких випадках слово треба повністю: п ’ять кілограмів; вислови типу купив п ’ять кеге картоплі є жаргонними. Надуживання абревіатурами робить мовлення штучним, незграбним, а часом і незрозумілим.
Крім абревіатур, в українській мові є слова, що виникли внаслідок стиснення словосполучень. Як правило, вони вживаються в розмовному мовленні для спрощення спілкування. Часом можуть потрапити й до літературної мови: автонапувалка (автонапувальна установка), врубівка (врубова машина), зенітка (зенітна гармата), прогресивка (прогресивна оплата праці), багатотиражка (багатотиражна газета).
Наприклад, за зразком біологія, геологія, зоологія утворено назви вірусологія, дельфінологія; за зразком шевченкознавство, франкознавство—лесезнавство (галузь літературознавства, що вивчає творчість Лесі Українки); терміни атмосфера, стратосфера стали зразком для творення терміна біосфера “оболонка Землі, яку населяють живі істоти”. На взірець буряківник, лісівник, кукурудзівник — собаківник, рисівник. Утворення з компонентом -вод на позначення тих самих понять (собаковод, садовод) є дублетами, які тільки засмічують мову. Закономірними є лише утворення типу вагоновод, екскурсовод, друга частина яких пов’язана з дієсловом водити.
Неологізми належать до пасивної лексики. Але вони є категорією історичною, тому належність їх до пасивної лексики не вічна. Вони сприймаються як нові, поки новими й незвичними є позначувані ними поняття. Коли поняття стають загальновживаними, то й слова виходять із розряду неологізмів.
У публіцистиці часом уживаються й індивідуальні неологізми для посилення експресії вислову: “3 тими, хто не вміє скинути темні окуляри вболівальника, подивитися на речі пильним, тверезим і об’єктивним поглядом, страждає на києвофобію, особливого бажання дискутувати немає” (газ;), “Київ, нівроку, розбудовується, аж гай гуде. Зокрема моїм рідним Печерськом, від “панських” Липок до “людського” Печерського мосту, вже ні проїхати ні пройти. Енергійно розбиті велетенські котловани викликають химерні асоціації чи то з романом Платонова, чи з кратерами на поверхні Місяця. Ситуація упікантнюється дощовитим літом, отже, човгаючи до метро по кісточки в багнюці, мимоволі пригадуєш епоху чунів і калош. Зрозуміло, краса вимагає жертв. Перетерпимо, чого там, — і не таке доводилося терпіти!” (О. Забужко).
