135. М.П.Драгоманов і його роль у суспільно-політичному русі.

Народився у м.Гадяч на Полтавщині в дворянській родині козацького походження. Вчився в Полтавській гімназії. Закінчив історико-філологічний факультет Київського університету.

Працював з 1864 р. приват-доцентом, а з 1873 р. – штатним доцентом на кафедрі античної історії. Був учасником громадівського руху, а з 1873 р. разом з В.Антоновичем очолював Стару Київську Громаду. В 1875 р. він був звільнений з Київського університету з політичних мотивів. На еміграції в Женеві розгорнув активну діяльність з метою репрезентації українства на заході. У 1885 р. переїздить до Болгарії і стає професором Вищої школи в Софії (згодом – університет).

М.Драгоманов виступав ідеологом створення Русько-Української радикальної партії в 1890 р.

Провідник громадівського руху. Членами Громади були: М.Драгоманов, К.Михальчук, П.Чубинський, О.Кістяківський, Т.Рильський; визнаним лідером київських громадівців і взагалі громадівського руху вважався В.Антонович. Громадівська молодь гуртувалася навколо М.Драгоманова та Ф.Вовка, поступово студенти почали організовувати свої гуртки в Києві та інших містах.

В лютому 1873 р. у Києві був створений Південно-Західний Відділ Імператорського Російського географічного товариства, ідеологом і координатором якого виступав П.Чубинський. Членами-засновниками Південно-Західного Відділу стали активні громадівці, відомі вчені: історики В.Антонович, М.Драгоманов, етнограф П.Чубинський.

Заходами Відділу і коштом Громади були видані 2 випуски «Народных южнорусских сказок» (1869–1870); упорядковані І.Рудченком «Чумацкие народные песни» (1874); підготовлені В.Антоновичем і М.Драгомановим «Исторические песни малорусского народа» в 2 томах (1874-1875). За перший том цієї збірки укладачі отримали премію в 500 крб., яку передали на потреби Громади.

Як фундатор українського соціалізму, M.Драгоманов, учасник загальноросійського та українського рухів, піддав критиці дві фази російського соціалізму: народництво і марксизм.

Він пережив піднесення і занепад народництва, як російського так і українського, і застав зародковий стан формування марксизму в Росії та Україні. Ставлення до марксизму у М.Драгоманова складне. З економічною теорією Маркса він познайомився завдяки М.Зіберу та С.Подолинському. Разом з тим, М.Драгоманов ніколи не був предтечею або попередником марксизму в Україні та Росії. Він був принциповим противником марксизму. Одним з перших теоретиків соціалізму він піддав марксизм нищівній критиці.

Про тонку соціалістичну інтуїцію і аналітичний склад мислення М.Драгоманова свідчить його характеристика генетичних вад російського марксизму.

Саме М.Драгоманов один з перших теоретиків і критиків соціалізму звернув увагу на тоталітарний характер, «аракчеєвський дух» російської соціал-демократії останньої чверті ХІХ ст. Російським соціалістам він закидав, що соціалістичний ідеал не може виступати «у вигляді аракчеєвських військових поселень», а швидше у вигляді всебічно розвинутих (або «інтегрально розвинутих») індивідуумів. Ідеї республіки: акцент на місцеве самоврядування, критика конституц. Ладу Зх європи. Називав себе демократом, лібералом. МайбутнєУкраїни: рівне суспільство об єднань у громади. Основна форма боротьби: громадська непокора, публічні виступи. Рушійні сили: «гнані елементи». Змінити майбутнє можуть лише маси. Оцінка науковцями: анархізм, плюралізм поглядів. Вистуав за соборність українських земель, але вважав що краще бути у федерації з імперіями.