3. Соціальна компетентність – здатність особистості вступати в комунікативні стосунки з представниками інших країн у певних ситуаціях.

Соціальні знання:

• знання культурно-специфічних правил і норм спілкування у різних ситуаціях (привітання, прощання, вибачення, висловлювання прохання … Напр. в англомовних суспільствах на запитання How are you? можна давати лише позитивну відповідь: Fine/ Very well/ Thank you/ Якщо ви будете говорити про свої проблеми, вас будуть вважати некультурною людиною. Українські традиції багатослівних привітань зі святами та тости будуть сприйняти з подивом у англомовних та німецькомовних культурах ).

• знання стандартизованих моделей комунікативної поведінки (т.е розбіжності. Напр. німці (чоловіки й жінки), вітаючись, тиснуть руки, а у нас – тільки чоловіки. Німецька господиня пропонує пригощатися за столом лише один раз, тому китайський або укр.. гість, не знайомий з цією соціокультурною особливістю, ризикує залишитись голодним).

• Паравербальні засобі спілкування (сила голосу, тембр, паузи. Напр. пауза в арабської культурі виражає повагу, важливість сказаного, згоди з співрозмовником. У нашій культурі мовчання – це невпевненість в собі, або небажання підтримувати контакт і у повсякденні соціально не схвалюється).

Невербальні засобі:

• мова тіла (кінесика): жести міміка, вираз обличчя, посмішка.

• «мова простору» (проксемика): постава, позиція, відстань під час різних видів спілкування: інтимного, офіційного і публічного. (вона дуже різниться у контактних і дискантних культурах);

• дотики, поцілунки, потискання рук, хлопання по плечах (гаплика або такесика), частота і інтенсивність різна у контактних і дискантних культурах).

Ці засоби є дуже небезпечними в іншомовному спілкуванні. Наприклад: японський жест «запрошення» збігається з нашим жестом «прощання». Німецькі студенти в знак схвалення лекції стукають пальцами по столах, що може шокувати іноземного лектора. З точки зору американців і західних європейців росіяни й українці похмурі, рідко посміхаємось, тому, що інтерпретують цей факт через призму своєї культури. Наша посмішка – це вияв симпатії до людини. Ми, в свою чергу, вважаємо американську посмішку штучною, не усвідомлюючи, що вона є перш за все сигналом: «Я вас побачив». Український учитель може погладити молодшого учня по головці, схвалюючи його, але це неприпустимо в арабській школі, тому, що голова є зоною «табу» для чужих дотиків.

Отже, у навчанні ІМіК слід ознайомлювати учнів з нормами спілкування і моделями комунікативної поведінки, вербальними і невербальними засобами спілкування, та вчити їх правильно поводитися у типових повсякденних ситуаціях.

слайд 18

Склад і структура лінгвосоціокультурної компетенції

Компоненти ЛСК	Соціолінгвістична компетентність	Соціокультурна компетентність	Соціальна компетентність
Знання	Мовних і мовленневих засобів з національно-культурною специфікою різних рівнів: безеквівалентної і фонової лексики; сталих виразів, кліше, ідіом; лінгвістичних маркерів соціальних стосунків і ситуацій; фразеологізмів; афоризмів, прислів’їв фонетичних і граматичних засобів спілкування моделей дискурсу	Про культуру і країну вичуваної мови, а саме їх: історійко-культурного соціокультурного етнокультурного семіотичного фонів тем «табу» і «безпечних» тем спілкування	культурно-специфічних правил і норм спілкування стандартизованих моделей комунікативної поведінки паравербальних і невербальних засобів спілкування
Навички та вміння	Використовувати лінгвосоціокультурні знання для: розуміння та адекватної інтерпретації автентичних усних і письмових текстів будь-яких жанрів, типів, і форм презентацій; здійснення успішного усного і писемного спілкування; досягнення взаєморозуміння у безпосередньому спілкуванні
Здатність і готовність до	контактів з носіями мови; усвідомлення нерозривних зв’язків між мовою і культурою; соціолінгвістичної і соціокультурної спостережливості і чутливості зіставлення феноменів рідної і чужої культур, їх аналізу та рефлексії; емпатії, толерантності, неупередженості, доброзичливості

слайд 19