4. Критерії діагностики в оцінки організаційних структур управління

При дослідженні будь-якого явища, крім якісної його оцінки, необхідно мати ще й кількісний його опис, застосовуючи певний математичний апарат.

Н.І. Кабушкін у підручнику «Основи менеджмент» при оцінці рівня організаційної структури будь-якого підприємства пропонує використовувати такі показники:

1. Коефіцієнт ланковості (ланкою вважаються відділи, бюро, структурні підрозділи, а також окремі спеціалісти, які виконують відповідні функції управління, або їх частини; до ланок також відносять менеджерів, які здійснюють регулювання та координацію діяльності декількох структурних підрозділів):

(1)

де Кл- коефіцієнт ланковості; Сл.ф. - фактична кількість ланок на даному підприємстві; Сл.оп.- оптимальна кількість ланок на підприємстві, яке обране за базовий варіант.

Аналізуючи кількісні дані коефіцієнта ланковості, можна зробити такі висновки:

• якщо коефіцієнт ланковості близький до 1 (зліва чи справа), то кількість ланок на підприємстві, що аналізується, також наближається до оптимальної кількості ланок;

• якщо К< 1, то це свідчить про те, що на даному підприємстві ланки виконують цілу низку певних функцій, що може негативно впливати на діяльність організації в цілому. Виходячи з цього, необхідно збільшити кількість ланок через поділ великих підрозділів на більш дрібні;

• якщо К>1, ситуація прямо протилежна тій, що описана вище, тобто на підприємстві організаційна структура занадто розгалужена, ланки високоспеціалізовані; у такій ситуації доцільним стане об'єднання певних дрібних ланок у більші, що дозволить коефіцієнту ланковості наблизитись до

2. Коефіцієнт централізації управління:

(2)

де Кц - коефіцієнт централізації управління; Ст - кількість працівників топ-менеджменту (вищий рівень управління); См- кількість працівників мідл-менеджменту (середній рівень управління).

Чим менший коефіцієнт від 1, тим більший ступінь децентралізації на підприємстві.

3. Коефіцієнт територіальної концентрації:

(3)

де Кт.к. - коефіцієнт територіальної концентрації; Сп.т. - кількість підприємств даного типу, які діють в одному регіоні; S - площа даного регіону.

4. Коефіцієнт керованості:

(4)

де Кк-коефіцієнт керованості; Нк- середня норма керованості для управлінців відповідного рівня (для керівників вищої ланки - 6-8 чоловік, в окремих випадках 10-12, для керівників нижчої ланки - 20-25 чол.); Фк - фактичний рівень керованості на підприємстві.

Коефіцієнт керованості свідчить про ефективність використання управлінського персоналу. Так, при значенні К <1 на підприємстві відчувається нестача управлінських кадрів, оскільки фактична норма керованості значно розширена. К >1 свідчить про надто розгалужений управлінський апарат, оскільки кожен управлінець у своєму підпорядкуванні має невелику кількість підлеглих.

5.Коефіцієнт зайнятості персоналу в апараті управління:

(5)

де Кз- коефіцієнт зайнятості персоналу в апараті управління; Су- чисельність апарату управління; Спвп - чисельність промислово-виробничого персоналу.

Цей показник характеризує питому вагу управлінського персоналу в загальній кількості ПВП.