2. Держава гетьмана Павла Скоропадського.

Протягом одного дня 29 квітня 1918 р. прихильники гетьмана П.Скоропадського оволоділи усіма державними установами. Державний переворот здійснено було безкровно. У цей же день гетьман звернувся з маніфестом – Грамотою до всього Українського Народу, у якому він повідомив про державний переворот і розпуск Центральної Ради та її уряду, а також про скасування усіх законів Центральної Ради. У маніфесті повідомлялося про відновлення права приватної власності на землю та забезпечення прав робітників.

У Законах про тимчасовий державний устрій України було накреслено напрями діяльності гетьманського уряду стосовно прав населення, законодавства і організації управління. Назву Українська Народна Республіка було замінено на Українська Держава. Отже, у результаті державного перевороту Україна з демократичної республіки перетворювалася в конституційну монархію.

Глибоко трагічним для Української Держави був той факт, що керівництво партій соціалістичного спрямування не змогло стати вище партійних інтересів і не підтримало гетьманського уряду. Короткий період гетьманування П.Скоропадського (8 місяців.) був для нього періодом постійного подолання складних умов, створених німецьким насильством над Центральною Радою.

Помилкою гетьманського уряду, так само, як і Центральної Ради, був той факт, що розбудова Української держави проводилася за допомогою старого адміністративного апарату, в якому засідало російське чиновництво, яке робило все, щоб знецінити в очах широкого народного загалу ідею Української державності і реалізувати відновлення “единой и неделимой”.

Не дивлячись на антисоціалістичну політику, гетьманський уряд зробив багато чого для подальшого розвитку української культури. За гетьманату було засновано цілу мережу середніх шкіл, кілька технічних і торговельних училищ вищого типу, два університети, налагоджено українське книгодрукування тощо. За гетьманської доби було засновано Український театр драми та опери, Українську державну капелу та Державний симфонічний оркестр, Державний архів, Національну галерею мистецтв, Український історичний музей, Українську Національну бібліотеку, Українську академію наук тощо.

Досить обережно гетьманський уряд почав створення власних збройних сил. Як зазначалося, німецькі війська роззброїли українські військові частини. У липні 1918 р. з юнаків заможних селянських сімей було сформовано гвардійську Сердюцьку дивізію, яка нараховувала 5 тис. воїнів. У листопаді почалося формування Галицько-Буковинського куреня Січових стрільців. З літа почалася підготовка до створення військових частин з українських козаків. З російських військових службовців, які не перейшли на бік Радянської Росії, було сформовано Особливий корпус. У цілому збройні сили гетьманату були незначними і у військовому відношенні не навчені.

На початку липня 1918 р. Український національно-державний союз, перейменований в Український національний союз, оголосив про початок боротьби за владу. Головою Українського національного союзу було обрано популярного політика В.Винниченка. Іншу опозиційну гетьманатові організацію  Всеукраїнський союз земств очолив С.Петлюра. Ці організації й почали підготовку до повстання.

Гетьманський уряд почав добиватися порозуміння з країнами Антанти, за таких обставин гетьман 14 листопада розпустив уряд і оголосив про федерацію з майбутньою небільшовицькою Росією.