2. Наступ на політичну автономію України в першій половині хvііі ст.

Вирішальним моментом у стосунках між Україною і Московщиною стало гетьманування І.Мазепи. Підписані ним «Коломацькі статті» 1687 р. ще біль­ше обмежили автономні права України. Своєю політикою він зміцнив владу гетьмана, сприяв економічному і культурному розвитку. Надавав пільги організаторам промисловості; розвивав вівчарство, конярство, соляний промисел, виробництво селітри. Розвивав внутрішню і зовнішню торгівлю. Проте соціальна політика гетьмана виявилася не досить гнучкою. Основну ставку він зробив на козацьку старшину і шляхту, прагнучи перетворити їх у міцний привілейований клас. Створив систему найманих військ для особистої охорони гетьмана, охорони маєтків та поліцейської служби. Відбулося посилення усіх форм експлуатації селян, козаків і міщан, загострення соціальних суперечностей в українському суспільстві. Запровадив панщину в два дні на тиждень.

Головною метою І. Мазепи було об’єднання України в одну незалежну державу. Великі сподівання гетьман покладав на молодого московського царя Петра І. У 1700 р. розпочалася Північна війна між Швецією і Росією, остання прагнула отримати вихід до Балтійського моря. У 1708 р. І. Мазепа уклав таємний союз з польським королем С. Лещинським та шведським королем Карлом XII, спрямований проти Петра І. Передбачалося, що Україна надасть Швеції допомогу у війні проти Росії, а Швеція забезпечить повне звільнення України від влади Москви. Причинами пошуку нових зовнішньополітичних орієнтирів стали: прагнення Петром І цілковитого підпорядкування України Російській державі; під час Північної війни нещадно експлуатувалися людські і матеріальні ресурси України; козацьке військо використовували у війні як «гарматне м’ясо»; козацька верхівка наполягала на пошуках нового союзника. У жовтні 1708 р. військо Карла XII вступило в Україну. На його бік перейшов І.Мазепа з 15 тис. козаків, а також 8 тис. запорозьких козаків на чолі з кошовим отаманом К.Гордієнком. Основна ж маса козаків, старшини, селянства і міщан не підтримали гетьмана. Як наслідок Петро І вжив швидкі і рішучі дії проти українців. До страти було засуджено близько 900 представників старшини. Знищено столицю Батурин (вирізано 6 тис. жителів) та зруйновано Запорозьку Січ (захоплено артилерію і амуніцію, спалено флотилію, козаків закатовано).

27 червня 1709 р. відбулася Полтавська битва – вирішальна битва Північної війни, яка завершилась поразкою Карла XII та І.Мазепи, які знайшли політичний притулок у Молдавії. Після смерті І.Мазепи (21 вересня 1709 р.) українська еміграція обрала гетьманом П.Орлика, який так і залишився гетьманом у вигнанні. Він склав проект першої Конституції України, яка отримала назву «Пакти і Конституція прав і вольностей Запорозького війська». Основним змістом якої було проголошення незалежність України від Росії та Речі Посполитої. Конституція мала яскраво виражені демократичні тенденції.

У 1708 р. цар наказав обрати нового гетьмана, ним став І. Скоропадський (1708–1722). Козацьких старшин, які не прибули на вибори нового гетьмана, цар оголосив зрадниками. Після перемоги в Полтавській битві, Петро І здійснює заходи щодо ліквідації автономного устрою України: 1709 р. призначив до І. Скоропадського свого резидента, який мав контролювати діяльність гетьмана; видав «Рішительний указ» (1709) або Решетилівські статті, яким було встановлено контроль за податками і витратами на утримання козацького війська, козаки підпорядковувались російським офіцерам, а кількість російських загонів у містах збільшувалась, цар особисто призначав старшину; столицею гетьмана стало м. Глухів; 1720 р. вперше офіційно заборонено українську мову.

У 1722 р. в Україні була створена Малоросійська колегія з 6 московських чиновників на чолі з С. Вельяміновим, яка мала контролювати діяльність гетьмана і старшини, обмежувати автономію Гетьманщини та звести її до статусу провінції. У 1722 р. після смерті І.Скоропадського цар призначив наказним гетьманом П.Полуботка (1722-1724). Гетьман домагався ліквідації Малоросійської колегії, започаткував ряд реформ, звертався до Петра І з вимогою відновити державні права України. Однак був разом зі старшиною викликаний до Петербурга, заарештований і кинутий до Петропавлівської фортеці, де й помер.

У 1727 р. царський уряд, враховуючи можливість війни з Туреччиною, вирішив відновити посаду гетьмана. Ним став Д.Апостол (1727-1734). Гетьман навів порядок у фінансах, податковій системі, сформував державний бюджет у розмірі 144 тис. крб. річних і в розвитку економіки зробив ставку на підприємливу буржуазну верству суспільства. У цілому за гетьманування Д.Апостола внутрішнє життя України стабілізувалося.