6.Міжнародні міжурядові організації як міжнародні публічні юридичні особи

Важливу роль у міжнародному співтоваристві відіграють міжнародні організації, що поділяються на міжурядові та неурядові.

Міжнародна міжурядова організація (ММУО) – це об’єднання держав на постійній основі у формі міжнародної публічної юридичної особи, що має самостійні від держав-членів права та обов’язки, діє у межах установчого договору (статуту) та має на меті розвиток міждержавного співробітництва відповідно до норм міжнародного права. У ХІХ ст. такі організації мали неполітичний характер і вузько спеціалізовані цілі. Серед них Центральна комісія навігації по Рейну (засн. 1815 р.), Міжнародний союз електрозв’язку (МСЕ, 1865 р.), Всесвітній поштовий союз (ВПС, 1874 р.), Міжнародне бюро мір і ваг (МБМВ, 1875 р.) та ін. Всього до початку Першої світової війни було утворено приблизно 20 ММУО.

Першою політичною ММУО була Ліга Націй (1919 р.), досвід якої використано при утворенні у 1945 р. Організації Об'єднаних Націй. Після Другої світової війни розвивається система універсальних ММУО, що уклали спеціальні угоди з ООН про співробітництво, – МСЕ, ВПС, Міжнародна організація праці (МОП, 1919 р.), Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ, 1946 р.), Міжнародна організація цивільної авіації (ІКАО, 1947 р.), Міжнародна морська організація (ІМО, 1958 р.) та ін. На регіональному рівні діють Ліга арабських держав (ЛАД, 1945 р.), Організація американських держав (ОАД, 1948 р.), Рада Європи (РЄ, 1948 р.), Асоціація держав Південно-Східної Азії (АСЕАН, 1967 р.), Організація ісламської конференції (ОІК, 1969 р.), Африканський Союз (АС, 2002 р.) та ін. Особливе місце серед них займає Європейський Союз, який за Лісабонським договором набув міжнародної правосуб’єктності з 1 грудня 2009 р.

Доктрина міжнародного права визнає похідну (функціональну) міжнародну правосуб’єктність ММУО, яка ґрунтується на установчому міжнародному договорі (статуті), а також на міжнародних договорах, укладених ММУО з іншими суб’єктами міжнародного права. Вперше міжнародну правосуб’єктність ММУО було визнано у Консультативному висновку Міжнародного Суду ООН про відшкодування збитків, понесених на службі ООН від 11 квітня 1949 р. Суд визнав ООН суб’єктом міжнародного права, що надало можливість у майбутньому аналогічного визнання також за іншими ММУО. Крім того, Суд вказав на існування у ММУО домислюваних повноважень, які прямо не надані в установчому договорі, але які необхідні для найефективнішого виконання її функцій.

Слід відзначити, що установчими документами ММУО можуть слугувати не тільки міжнародні договори, але й резолюції інших ММУО. Наприклад, основою діяльності Конференції ООН з торгівлі й розвитку (ЮНКТАД), Програми розвитку ООН (ПРООН) та деяких інших інституцій слугують резолюції ООН.

Важливою ознакою міжнародної правосуб’єктності ММУО є договірна правоздатність. Так, ММУО укладають договори щодо своєї штаб-квартири та своїх представництв із державами перебування, договори про співробітництво згідно зі статутними цілями ММУО, договори про надання технічної допомоги, про правонаступництво та ін. Як сама ММУО, так і її представники під час виконання службових обов’язків користуються привілеями та імунітетами. У разі порушення своїх зобов'язань ММУО несе міжнародно-правову відповідальність.

За останні роки сфера компетенції ММУО значно розширилася, хоча і не втратила свого функціонального характеру. Так, ООН все частіше займалася питаннями, які раніше розглядалися як такі, що входять до виключної компетенції держав. Наприклад, тимчасове управління територіями, до остаточного визначення їхнього міжнародно-правового статусу (Східний Тимор, Косово), створення Міжнародних трибуналів та ін. Значна роль ММУО у інституалізації мирних засобів розв’язання міжнародних спорів (судові органи, посередництво, добрі послуги та ін.). Особливо значущою залишається функція підтримання міжнародного миру та безпеки. Завдяки ММУО значно прискорився процес міжнародної правотворчості на універсальному та регіональному рівнях, широко йде кодифікація міжнародного права та ін. Все частіше універсальні ММУО представляють не тільки партикулярні інтереси держав-членів, але й загальні інтереси міжнародного співтовариства. Так було під час деколонізації, утвердження міжнародних прав людини, визнання екологічних проблем та ін.

Для визначення міжнародно-правового статусу ММУО, крім установчих договорів та двосторонніх угод, мають значення: Конвенція про привілеї та імунітети ООН 1946 р., Конвенція про привілеї та імунітети спеціалізованих установ 1947 р., Конвенція про запобігання та покарання злочинів проти осіб, що користуються міжнародним захистом, у тому числі дипломатичних агентів 1973 р., Віденська конвенція про представництво держав у їхніх відносинах із міжнародними організаціями універсального характеру 1975 р., Віденська конвенція про право договорів між державами і міжнародними організаціями або між міжнародними організаціями 1986 р., Конвенція про безпеку персоналу ООН та пов’язаного з нею персоналу 1994 р., Проект Статей Комісії міжнародного права ООН «Відповідальність міжнародних організацій» та ін.

Враховуючи, що у нас буде окрема лекція, присвячена праву міжнародних організацій, перейдемо до наступного суб’єкту МП.