Міністерство освіти і науки України
Відкритий міжнародний університет розвитку людини
«Україна»
ПОРІВНЯЛЬНЕ ПРАВОЗНАВСТВО
Опорний конспект лекцій
Мурашин О.Г.
Київ 2016
Лекція 1
Порівняльне правознавство:
загальна характеристика
План
1. Порівняльне правознавство як метод, наука та навчальна дисципліна
2. Виникнення порівняльного правознавства
3. Об’єкт, предмет, метод і структура порівняльного правознавства
4. Функції порівняльного правознавства
5. Місце порівняльного правознавства в системі юридичних наук
6. Значення порівняльного правознавства
7. Види досліджень у порівняльному правознавстві
Лекція 2
Правові системи та правові сім’ї
як основні об’єкти порівняльного правознавства
План
1. Поняття, риси та структура правової системи
2. Загальна характеристика правової карти світу
3. Поняття «правова сім’я»
4. Класифікація та типологія правових систем
5. Мішані правові системи
6. Європейське право
7. Правова система України серед правових систем сучасності
Лекція 3
Характеристика романогерманської правової сім’ї
План
1. Особливості романогерманської правової сім’ї
2. Основні етапи розвитку романогерманської правової сім’ї
3. Роль науки (університетів) у розвитку романогерманського права
4. Зв’язок романогерманської правової сім’ї з римським правом
5. Вплив канонічного права на формування романо-германського права
6. Публічне і приватне право
Лекція 4
Джерела права романогерманської правової сім’ї
План
1. Норми права в романогерманській сім’ї
2. Джерела права в романогерманській сім’ї, їх види
3. Нормативноправові акти в романогерманській правовій
сім’ї
4. Закон як джерело права в романогерманській сім’ї
5. Загальні принципи в романогерманській правовій сім’ї
6. Звичай у системі джерел романогерманського права
7. Доктрина в романогерманській правовій сім’ї
8. Судова практика в романогерманській правовій сім’ї
Лекція 6
Характеристика англоамериканської правової сім’ї
План
1. Особливості англоамериканської правової сім’ї
2. Основні етапи розвитку англійської правової системи
3. Виникнення та реформування загального права
4. Загальне право: поняття та особливості
5. Право справедливості та його співвідношення із загальним
правом
Лекеція 7
Джерела права англоамериканської правової сім’ї
План
1. Поняття та види джерел англоамериканського права
2. Прецедент як джерело права в сім’ї англоамериканського
права
3. Закон як джерело права в сім’ї англоамериканського права
4. Делеговане законодавство в сім’ї англоамериканського права
5. Звичай в англоамериканському праві
6. Інші джерела англоамериканського права
Лекція 8
Релігійні правові системи
План
1. Загальна характеристика правових систем релігійного типу
2. Мусульманське (ісламське) право
3. Індуське право
4. Іудейське (єврейське) право
5. Канонічне право
Лекція 1
П
орівняльне
правознавство: загальна характеристика
1. Порівняльне правознавство як метод, наука та навчальна дисципліна
Із початку ХХ ст. у юридичній науці точаться суперечки про природу порівняльного правознавства. Існують два основні підходи до визначення поняття «порівняльне правознавство». Одні фахівці трактують його виключно як метод наукового аналізу, що використовується в тому чи іншому обсязі різними юридичними науками. Ця позиція, яку обґрунтував Гаттерідж, була панівною після Першої світової війни. Прихильники другого напряму визначають його як самостійну юридичну науку. Причому останнім часом спостерігається певна тенденція до збільшення кількості прихильників визнання порівняльного правознавства наукою.
Щодо нас, то ми підтримуємо думку тих науковців, які вважають, що це питання не можна вирішувати за способом альтернативи — або метод, або наука. З одного боку, порівняння — це науковий метод дослідження, який активно застосовується практично в усіх галузях юридичної науки. Порівняльне правознавство в цьому випадку виконує функцію методу порівняння різних правових систем, що може бути використаний для удосконалення законодавства, уніфікації міжнародного та національного права, вивчення теорії та історії права тощо. З другого боку, широке застосування цього методу привело до формування системи наукових знань про правові системи сучасності, до появи складного саморегулюючого механізму, орієнтованого на одержання нових, надійно обґрунтованих знань про закономірності виникнення, функціонування та розвитку правових систем. Це дає підстави вважати порівняльне правознавство юридичною наукою. Проте, незалежно від поглядів на порівняльне правознавство, воно є важливим для сучасної юридичної освіти. Тому порівняльне правознавство є навчальною дисципліною, що викладається у вищих юридичних навчальних закладах.
Отже, порівняльне правознавство є досить складним утворенням, яке має багатоманітний характер, а термін «порівняльне правознавство» має потрійне значення:
порівняльне правознавство як метод, що є науковим засобом вивчення правових явищ, завдяки застосуванню якого стає можливим виявити загальне, особливе й одиничне у правових системах;
порівняльне правознавство як наука, що є сукупністю наукових знань про правові системи;
порівняльне правознавство як навчальна дисципліна, що є предметом, який викладається у вищих навчальних закладах і орієнтований на отримання знань про правові системи.
Крім питання про статус порівняльного правознавства, слід зосередити увагу на проблемі термінології. Поряд із терміном «порівняльне правознавство» у вітчизняній та іноземній юридичній літературі активно вживаються терміни «компаративізм», «порівняльна юриспруденція», «порівняльне право».
Термін «компаративізм» походить від латинського сomparativus («порівняльний») і достатньо часто використовується вітчизняною наукою для позначення порівняння правової матерії. Якихось суттєвих причин заперечувати проти його застосування не існує. Правознавців, які займаються порівняльним правознавством, називають компаративістами.
Термін «порівняльна юриспруденція» — це синонім терміна «порівняльне правознавство» (одне із значень юриспруденції — правознавство).
Щодо співвідношення між поняттями «порівняльне право» і «порівняльне правознавство», то обидва ці терміни широко використовуються вченими для позначення одного правового явища і мають право на існування. Відмінність полягає лише у тому, що перший із них набув більшого поширення в західній юридичній науці, тоді як другий є більш популярним у соціалістичній та постсоціалістичній науці.