- •Мета та задачі дисципліни, її місце в навчальному процесі
- •Зміст курсу Перший семестр викладання дисципліни (5-й навчальний семестр)
- •Другий семестр викладання дисципліни (6-й навчальний семестр)
- •Список рекомендованої літератури
- •Розрахунково-графічні роботи Загальні положення.
- •Теоретичний матеріал до розрахунково-графічної роботи № 1.
- •1. Розрахунок простих кіл електричного струму.
- •2. Розрахунок складних кіл електричного струму (більш докладно теоретичний матеріал викладено в [5, ч. 1]).
- •2.1. Закони Кірхгофа
- •2.2. Метод суперпозиції
- •2.3. Метод безпосереднього використання законів Кірхгофа.
- •2.5. Метод контурних струмів.
- •2.5. Метод вузлових напруг.
- •2.6. Метод еквівалентного генератора.
- •2.7. Особливості розрахунку кіл змінного струму
- •3. Аналіз електричного стану трифазного кола.
- •Питання для самоперевірки до розділу «Електротехніка»
- •Варіанти завдань для розрахунково-графічної роботи № 1 Завдання № 1. Тема: Лінійні кола постійного струму.
- •Завдання № 2. Тема: Електричні кола однофазного синусоїдального струму.
- •Завдання № 3. Тема: Трифазні кола.
- •Теоретичний матеріал до розрахунково-графічної роботи № 2 [5, ч. 2].
- •1. Розрахунок схем спрямовувачів1.
- •Визначення параметрів вентильної схеми
- •Визначення параметрів трансформатора Основні параметри трансформаторів живлення.
- •Електроконструктивний розрахунок малопотужного трансформатора живлення
- •Геометричні параметри магнітопроводів.
- •2. Розрахунок схем транзисторних підсилювачів.
- •Розрахунок каскаду транзисторного підсилювача напруги низької частоти з реостатно-ємнісним зв’язком.
- •Порядок розрахунку.
- •Розрахунок каскаду однотактного транзисторного підсилювача потужності.
- •Питання для самоперевірки до розділу «Електроніка»
- •Варіанти завдань для розрахунково-графічної роботи № 2 Завдання № 1. Тема: Спрямовувачі.
- •Завдання № 2. Тема: Транзисторні підсилювачі напруг.
- •Теоретичний матеріал до розрахунково-графічної роботи № 3. Методичні вказівки до розв’язання завдань модуля «Арифметико-логічні основи мікропроцесорної техніки»
- •1. Логічні змінні і логічні функції.
- •2. Операції та закони алгебри логіки.
- •3. Вираження довільного логічного виразу через кон’юнкцію, диз’юнкцію та заперечення.
- •4. Мінімізація логічних функцій.
- •Завдання для розрахунково-графічної роботи № 3 Завдання № 1. Побудувати таблиці істинності для логічних виразів:
- •Теоретичний матеріал до розрахунково-графічної роботи № 4. Методичні вказівки до розв’язання завдань модуля «Мікропроцесорна техніка»
- •Завдання для розрахунково-графічної роботи № 4 Завдання № 1. Тема: Реалізація арифметичних операцій над багатобайтними числами в однобайтному процесорі.
- •Завдання № 2. Тема: Організація процедури виведення через схему паралельного периферійного інтерфейсу
- •Перелік питань, що винесені на залік Електротехніка
- •Електроніка
- •Перелік питань, що винесені на екзамен Електротехніка
- •Електроніка
- •Мікропроцесорна техніка
- •1 Теоретичний матеріал до розрахунково-графічної роботи № 2.
- •2 Теоретичний матеріал до розрахунково-графічної роботи № 2.
Визначення параметрів трансформатора Основні параметри трансформаторів живлення.
Номінальна потужність – сума потужностей вторинних обмоток трансформатора, в якому потужність кожної обмотки визначається добутком номінального струму на номінальну напругу (ГОСТ 20938 75).
Коефіцієнт трансформації – відношення числа витків вторинної і первинної обмоток (ГОСТ 20938 75).
ККД трансформатора η = Рном / (Рном + Рм + Роб), де Рном – номінальна потужність трансформатора; Рм – потужність втрат в магнітопроводі; Роб – потужність втрат в обмотках.
Падіння напруги δU, виражене у відносних одиницях, показує ступінь зміни напруги вторинної обмотки при повній зміні струму навантаження від нуля до номінального значення. Можна показати, що δU = Роб / Рном. Отже, для підвищення стабільності напруги вторинної обмотки необхідно зменшувати втрати в обмотках шляхом зниження опору обмоток.
Маса і габаритні розміри трансформатора залежать від номінальної потужності, напруги, ККД і допустимої температури перегріву трансформатора.
Електроконструктивний розрахунок малопотужного трансформатора живлення
Виконується за заданими ефективними (діючими) значенням напруги мережі живлення U1, вторинної обмотки U2, і струму вторинної обмотки І2. В результаті розрахунку знаходять типорозмір магнітопроводу (якщо він не заданий), число витків кожної обмотки w1, w2, …, wn; діаметри проводів кожної обмотки d1, d2, ..., dn. Розрахунок виконують в наступному порядку.
1. Визначається струм первинної обмотки
І1 = I1 (2) + I1 (З) + … + I1 (n) = Σі = l..n I1 (і)
де i – порядковий номер обмотки; I1 (і) = Ui Ii / U1 – складові струму первинної обмотки, зумовлені струмами відповідних вторинних обмоток. Струми обмоток, навантажених спрямовувачами, визначаються при розрахунку спрямовувача (див. вище).
2. Визначається габаритна потужність трансформатора
Pг = Σі = l..n (Ui Ii / 2η)
де η – ККД трансформатора. При габаритній потужності меншій за 20 В·А можна приймати η = 0,75...0,95, при Рг = 20 Вт і більше – η = 0,9..0,95.
3
.
Визначається добуток SмSвік
≈ 25Рг(1
+ η)
/ fBmjkвікkмkфη,
де Sm
– середня площа перетину
магнітного кола, см2;
Sвік
– площа вікна
магнітопроводу, см2;
Рг
– потужність, Вт; f
– частота мережі
живлення, Гц; Вm
– амплітуда магнітної індукції в
магнітопроводі, Тл; j
– щільність струму в
обмотках, А/мм2;
kвік
– коефіцієнт заповнення
вікна магнітопроводу; kм
– коефіцієнт заповнення
сталлю перетину стержня магнітопроводу;
kф
– коефіцієнт форми кривої напруги.
Значення Вm
можна
вибрати із графіка для вибору індукції
в залежності від габаритної потужності
(1 В·А = 1 Вт) трансформатора при частоті
50 Гц для сталей: 1
– 1511,
1513; 2, 3
– 3411
(2–пластинчатий магнітопровід; 3
–
стрічковий магнітопровід).
Щільність струму в обмотках j вибирають від 2,5 (при Рг > 200 Вт) до 5 А/мм2 (при Рг = 10 Вт).
Коефіцієнт kвік тим менше, чим тонше провід обмоток (чим менша габаритна потужність трансформатора). Для броньових трансформаторів з Рг = 15... 50 Вт можна приймати kвік = 0,22 ... 0,28, з Рг =50 ... 150 Вт kвік = 0,28 ... 0,34 і для трансформаторів більшої потужності kвік = 0,35 ... 0,38.
Коефіцієнт kм залежить від товщини листів і виду їх ізоляції. Для пластин, ізольованих лаком, при товщині 0,1 мм можна прийняти kм = 0,7, при товщині 0,2 мм kм = 0,85 і при товщині 0,35 мм kм = 0,91. Якщо пластини ізольовані фосфатною плівкою, то можна приймати kм = 0,75; 0,89 і 0,94 відповідно.
Коефіцієнт kф = 1,11 при синусоїдальній формі напруги і kф = 1 при прямокутній формі.
4. Вибирається магнітопровід і визначаються його розміри (див. таблиці довідників «Розміри стандартних пластинчастих, броньових та кільцевих стрічкових, Ш-подібних феритових магнітопроводів». Для малопотужних трансформаторів рекомендуються броньові магнітопроводи, що дозволяють виготовляти трансформатори менших розмірів, маси і вартості. Для вибраного броньового магнітопроводу повинна виконуватися умова Bll1h > SмSвік, а для кільцевого магнітопроводу – умова (D – d) d2b > 3 SмSвік, де D, d, b – розміри магнітопроводу (див. дані табл. довідника).
5. Визначається число витків первинної обмотки
w1 = 2250 U1 (1 – δU1/100) /(fBmSм)
і вторинних обмоток
wi = 2250 Ui (1 – δUi/100) /(fBmSм),
де Ui – напруга на і-й обмотці, В; δU1 – допустиме відносне падіння напруги на і-й обмотці, %; f – частота, Гц; Вм – амплітуда магнітної індукції, Тл; Sм – площа, см2.
Звичайно приймають δU1 = 12 % при Рг = 10 Вт, δU1 = 7 % при Рг = 20 Вт і 4 % при Рг = 40 Вт і більше;
δUі = 15 % при Рг = 10 Вт, δUі = 12 % при Рг = 20 Вт, δUі = 10 ... 6 % при Рг = 30 ... 300 Вт.
6. Визначаються діаметри
проводів обмоток dі
= l,13
,
де Іі
– струм в і-й
обмотці, A; j
– щільність струму,
А/мм2.
3 табл. довідника «Основні параметри
мідних обмоточних проводів» вибирають
найближчі більші значення діаметрів
проводів.
7. Перевіряється розміщення обмоток на магнітопроводі. Число витків в шарі циліндричної обмотки wшар = [h – 2(δк + 1)] / 1,3diз де h – висота вікна, мм; δк – товщина матеріалу каркаса, мм; diз – діаметр проводу, мм, з ізоляцією (див. вищезгадану табл.).
Число шарів обмотки nшар = w / wшар, де w – число витків обмотки. Товщина обмотки δоб = nшар (diз + δіз), де δіз – товщина ізоляції між шарами. Повинна виконуватися умова l1 > δк + Σ δоб + δпр, де l1 – ширина вікна; Σ δоб – сумарна товщина всіх прокладок між обмотками. Якщо ця умова не виконується, потрібно збільшити розміри магнітопроводу і виконати розрахунок трансформатора знов.
