- •Конспект лекцій
- •Тема 1. Поняття, норми, джерела та принципи міжнародного публічного права
- •1. Поняття міжнародного публічного права
- •2. Характерні особливості міжнародного публічного права
- •3. Міжнародне публічне та міжнародне приватне право
- •5. Джерела міжнародного публічного права.
- •6. Поняття принципів міжнародного права
- •Тема 3. Поняття громадянства та прав людини в міжнародному публічному праві
- •2. Набуття громадянства та втрата громадянства
- •3. Правове становище іноземних громадян
- •4. Поняття прав людини
- •4. Класифікація прав людини
- •Тема 4. Міжнародно-правова відповідальність та санкції
- •1. Поняття та підстави міжнародно-правової відповідальності
- •3. Види та форми міжнародно-правової відповідальності
- •4. Поняття і характерні особливості міжнародно-правових санкцій
- •Тема 5: Міжнародно-правові засоби вирішення міжнародних спорів
- •Поняття міжнародного спору та ситуації.
- •2. Загальна характеристика мирних засобів вирішення міжнародних спорів:
- •Тема 6: Право міжнародних договорів
- •Поняття і джерела права міжнародних договорів.
- •2. Види міжнародних договорів та їх сторони.
- •3. Процедура прийняття міжнародних договорів:
- •4. Дія договорів, їх застосування і тлумачення;
- •5. Недійсність, призупинення та припинення дії міжнародних договорів.
- •Тема 6: „Право міжнародних організацій”
- •Поняття та класифікація міжнародних організацій.
- •2. Правосуб’єктність міжнародних організацій.
- •3. Система оон.
- •4. Регіональні міжнародні організації.
- •Тема 8. Дипломатичне і консульське право
- •Тема 9. Міжнародне гуманітарне право
Конспект лекцій
Тема 1. Поняття, норми, джерела та принципи міжнародного публічного права
1. Поняття міжнародного публічного права
Міжнародне публічне право — це особлива система юридичних норм і принципів, які регулюють міжвладні міжнародні відносини та висловлюють узгоджену позицію учасників цих відносин, обумовлену дією закономірностей міжнародних відносин на певному етапі розвитку цивілізації, шляхом встановлення взаємних прав і обов’язків.
Міжнародне право — сукупність норм, що виникають у результаті угоди між суб'єктами державного права, що досягається в результаті взаємних поступок і компромісів, із метою підтримки міжнародного правопорядку й організації усіх форм спілкування між державами, реалізація яких забезпечена заходами примусового характеру.
Питання про співвідношення міжнародного і внутрішньодержавного (національного) права є одним із центральних у теорії міжнародного права.
Міжнародна доктрина в цьому питанні виробила три основних напрямки: один дуалістичний і два моністичних. В основі дуалістичного підходу лежить теза про те, що міжнародне право і право національне являють собою два різних правопорядки. Суть моністичних концепцій полягає у визнанні єдності обох правових систем. Міжнародне і національне право розглядаються як частини єдиної системи права. При цьому прихильники цих концепцій розходяться тільки в питанні примату (першості, верховенства) цих правових систем. Одні з них виходять із примату внутрішньодержавного права над міжнародним, інші з примату міжнародного над національним.
2. Характерні особливості міжнародного публічного права
Міжнародне право — це самостійна, відмінна від національних правових систем конкретних держав система права. Міжнародне право відрізняється від всіх інших правових систем предметом і методами правового регулювання, об'єктом і суб'єктами права, а також засобом нормотворення і забезпеченням виконання положень міжнародно-правових норм. Предметом регулювання міжнародного права є політичні, економічні й інші відносини між державами, що різні за своєю природою, характером, внутрішнім устроєм, територією і населенням і між іншими суб'єктами міжнародного права. Таким чином, міжнародне право регулює суспільні відносини, що виходять за межі як внутрішньої компетенції кожної конкретної держави, так і її територіальних меж. Має відмінності і метод правового регулювання, використовуваний у міжнародному публічному праві.
Міжнародне право застосовує в переважній більшості імперативний метод правового регулювання суспільних відносин, обумовлений насамперед суб'єктним складом. Він обов'язковому виконанні положень, що містяться в нормах міжнародного права.
Суб'єктами міжнародного права є: а) держави; б) нації і народи, що борються за своє національне визволення (більш детально — ті, що борються за свободу, незалежність і створення власної державності); в) міжнародні урядові організації; г) державоподібні утворення. Серед самих суб'єктів міжнародного публічного права головне і визначальне місце належить суверенним державам, що виступають у якості основних суб'єктів міжнародного права. У якості об'єктів міжнародно-правових відносин можуть виступати: 1) територія і міжнародний простір; 2) дії; 3) стримування від дій.
Система міжнародного права — це об'єктивно існуюча цілісність внутрішньо взаємозалежних елементів: загальновизнаних принципів; норм міжнародного права (договірних і звичаєво-правових); рішень і рекомендаційних резолюцій міжнародних організацій; рішень міжнародних судових органів; а також інститутів міжнародного права.
Існують такі інститути міжнародного права, як інститут міжнародного визнання, інститут правонаступництва стосовно договорів, інститут міжнародної відповідальності та інші. Всі ці елементи системи в різних сполученнях складають галузі міжнародного права. Такі, як галузь морського права, галузь дипломатичного права, галузь права міжнародних договорів та інші. Кожна галузь являє собою самостійну систему, але кожна може вважатися і підсистемою в рамках цілісної, єдиної системи міжнародного права.