7. Розвиток театральної справи в Україні на межі XVIII-хіх ст.

З кінця XVIII ст. вперше почали з’являтися на Україні професійні трупи. Завдяки перевізній торгівлі стали розвиватися міста, куди наїхало чимало купців з Росії; повідкривалися різні адміністративні установи з певним контингентом урядовців, а на зиму туди почали з’їзжатися зі своїх маєтків найзаможніші поміщики.

Вистави виникали іноді випадково, коли заходили кудись два-три безробітних мандрівних актора. Але частіше трупу організовував якийсь антрепринер, і вона існувала більш-менш довгий час. Чисто українських труп не було, були тільки польські або російські. Антрепринери, щоб поліпшити свої матеріальні справи,ставили частенько й українські п’єси, тобто ширша публіка – дрібніше панство та заможніше міщанство – ходило охоче.

Художній рівень усіх труп був невисокий, бо вони здебільшого складалися з людей малопідготовлених. Соціальне і матеріальне становище акторів було дуже низьким і «в актори» тоді найчастіше гнали злидні або неволя. Особливо цуралися театру жінки, а через це жіночі ролі часто доводилось грати чоловікам. Актори плазували перед панством і значними урядовцями; тоді було звичайним ділом самому акторові розносити квитки панам на свій бенефіс.

Обставлювали вистави часто дуже убого: на Україні постійні театри були в таких містах як Київ та Одеса. У Києві було збудовано дерев’яний театр в 1803 р., де пізніше був «Європейській готель» (в кінці Хрещатика).

В інших містах доводилось грати, де прийдеться, в яких-небуть приватних та громадських будинках або нашвидку зроблених балаганах.

Щодо самого характеру сценічного виконання, то тоді панував так званий класичний стиль гри, і актори в трагічних ролях героїв добирали якоїсь штучної пози та ефектного руху, і піднесеним голосом декламували свої монологи. Пізніше почав брати верх сценічний реалізм в українських п’єсах. Він був природнішим і тому хутко переміг.

10