- •Передмова
- •Дефектологія як наука
- •1.1. Предмет, завдання, принципи і методи дефектології
- •1. Історія розвитку дефектології в Україні
- •2. Предмет дослідження дефектології, завдання
- •3. Компенсація та корекція аномального розвитку дитини
- •4. Реабілітація дітей з особливостями розвитку
- •1.2. Актуальні питання організації спеціальної освіти для аномальних дітей
- •1. Типи установ для аномальних дітей
- •Система спеціальних закладів для дітей з порушенням мовлення
- •Дитячі дошкільні заклади для дітей з порушеннями опорно-рухового апарату
- •Дитячий психоневрологічний санаторій лікувально-оздоровчий заклад санаторного типу
- •2. Принципи комплектування спеціальних установ для аномальних дітей
- •Відбір дітей у дитячі садки ( групи) для дітей з порушенням мовлення
- •3. Склад і організація зональної і центральної психолого-медико-педагогічної консультацій
- •Рекомендації із зарахування дошкільників у спеціальні групи для дітей з порушеннями мовлення
- •Протипокази до зарахування:
- •Документи, які представляються на психолого-медико-педагогічну консультацію
- •Рекомендації до комплектування логопедичних пунктів
- •Рекомендації до обстеження дітей на пмпк
- •2. Загальна характеристика дітей з вадами розвитку
- •2.1. Основні категорії дітей з порушеннями розвитку
- •1. Визначення дефініції «аномальна дитина»
- •2. Особливості розвитку дітей з аномаліями
- •3. Чинники психічного розвитку дитини та параметри дизонтогенезу
- •Розвиток аномальної дитини, як і нормальної загалом визначається поєднанням біологічних та соціальних умов
- •2. Види розумової відсталості
- •3. Ступені розумової відсталості
- •4. Диференціація розумової відсталості та подібних станів
- •5. Психологічні особливості розвивально-корекційної роботи з розумово відсталими дітьми
- •4. Діти з порушеннями розвитку
- •4.1. Діти з порушенням слуху
- •1. Будова слухового аналізатора
- •2. Класифікація порушень слуху
- •3. Обстеження слуху у дітей
- •4. Компенсація порушень слухової функції
- •4.2. Діти з порушеннями зору
- •1. Будова зорового аналізатора
- •2. Сліпі, слабозорі діти
- •3. Шляхи компенсації при незрячості
- •4. Корекційна робота Особливості логопедичної роботи при порушеннях зору
- •5. Рельєфний шрифт
- •5. Діти з комбінованими порушеннями
- •5.1. Сліпоглухонімі діти
- •1. Причини сліпоглухонімоти
- •Сліпоглухонімі діти
- •2. Принципи системи навчання
- •Діти з порушенням мовлення
- •Логопедія, її предмет, завдання і методи
- •1. Предмет і задачі логопедії
- •2. Методи логопедії
- •3. Причини мовленнєвих порушень
- •4. Анатомо-фізіологічні основи вимови й сприймання звуків
- •6.2. Вікові норми розвитку дитини
- •1. Періоди розвитку дитини
- •2. Сенсомоторний розвиток дитини
- •Зорове сприймання та просторові уявлення
- •Слухове сприймання
- •Розвиток моторики і тактильної чутливості
- •3. Мисленнєвий розвиток
- •Рефлекси немовляти та час їхнього згасання
- •Показники поведінки немовляти
- •Стадії сенсомоторного інтелекту
- •Ознаки інтелектуального розвитку
- •4. Формування мовлення в процесі онтогенетичного розвитку дитини
- •Розвиток активного мовлення
- •Розуміння мовлення
- •5. Розвиток спілкування та гри
- •Характерні ознаки нормального розвитку дитини
- •6. Емоційно-соціальний розвиток
- •Соціальні зв'язки дитини у різні періоди її життя
- •Порівняльна характеристика стану розвитку дитини на
- •7. Основні форми і види мовленнєвих порушень
- •1. Дислексія – часткове специфічне порушення процесу читання.
- •2. Дисграфія – часткове специфічне порушення процесу письма.
- •8. Основні періоди нормального мовленнєвого розвитку дитини
- •2. Організація роботи у групах для дітей з ффн
- •6.4. Загальне недорозвинення мовлення
- •1. Поняття про загальне недорозвинення мовлення
- •2. Причини та механізми загального недорозвинення мовлення
- •3. Психолінгвістичні аспекти загального недорозвинення мовлення
- •4. Періодизація загального недорозвинення мовлення
- •5. Психолого-педагогічна характеристика дошкільників із загальним недорозвиненням мовлення
- •6. Диференціальна діагностика загального недорозвинення мовлення
- •7. Диференціальна діагностика безмовленнєвих дітей
- •8. Комплексне обстеження дітей із загальним недорозвиненням мовлення
- •9. Методика корекційно-педагогічної роботи при загальному недорозвиненні мовлення
- •7. Діти з порушенням опорно-рухового апарату
- •1. Причини порушення у дітей опорно-рухового апарату
- •2. Причини порушення у дітей опорно-рухового апарату
- •2. Корекційна робота з дітьми дцп
- •8. Діти з аутичними формами поведінки
- •1. Історичний аспект проблеми аутизму
- •2. Класифікація аутизму
- •3. Концепції аутизму: соціокультурна, психологічна, біологічна
- •4. Медичні проблеми дітей із загальними розладами розвитку Розумова відсталість
- •Епілепсія
- •Порушення зору – порушення руху очей
- •Порушення слуху
- •Специфічні порушення мовлення
- •Захворювання шкіри
- •Порушення в суглобах і кістках
- •Дисфункція скроневих часток мозку
- •Дисфункція стовбура головного мозку
- •Дисфункції мозочка
- •Нанесення собі ушкоджень
- •5. Проблеми розмежування аутизму та інших порушень розвитку
- •6. Проблеми поведінки
- •Термінологічний словник
- •Предметний покажчик
- •Іменний покажчик
- •Література
Порушення в суглобах і кістках
Деякі захворювання спектру аутизму (синдром Ретта, маркер синдрому 15-ої хромосоми), зумовлюють порушення функцій хребта (сколіоз або кіфос). Це може призвести до серйозних труднощів, що проявляються протягом довгого періоду часу. Починаючи з підліткового віку, порушення функцій хребта стають настільки серйозними, що потребують ортопедичного лікування. Більшість дівчаток з цим синдромом з підліткового віку прикуті до інвалідних візків.
Люди із синдромом «тендітної Х-хромосоми» часто мають гіпотонію і виняткову розтяжність зв'язок. До того ж суглоби можуть бути надмірно гнучкими.
Хворі із синдромом Мебіуса (середнього і легкого ступеня) часто мають погано сформовані руки і ноги. Ця патологія може призвести до значних порушень дрібної моторики і координації рухів, що перешкоджає оптимальному функціонуванню організму.
Дисфункція скроневих часток мозку
Багато людей з аутизмом мають порушення в скроневій ділянці кори головного мозку. Дисфункція скроневої ділянки кори головного мозку може бути причиною труднощів оволодівання мовою і формування мислення при аутизмі. Це також часто викликає агресивні спалахи й інші види "примітивної" поведінки. Нарешті, у скроневих ділянках кори головного мозку можуть бути розташовані епілептичні вогнища, що призводять до різних типів нападів, та заважають нормальному навчанню та поведінці.
Дисфункція стовбура головного мозку
Люди з дисфункцією стовбура головного мозку, за даними ABR-дослідження (реакції стовбура головного мозку на слух), зазвичай мають деякі структурні порушення стовбура мозку. Ці порушення приводять до більш тривалої передачі імпульсів у цій ділянці головного мозку. Слухові імпульси звісно затримуються на 15 – 20%. Це призводить до розладу кодування звичайної розмовної мови, що має потребу у швидкій трансмісії, передачі нервових імпульсів через стовбур головного мозку для ефективного декодування (розуміння) мови з боку співрозмовника.
Так, люди, що страждають аутизмом, та мають невисокі результати по ABR-дослідженню (з більшою тривалістю трансмісії підкіркових структур), потребують більш повільного темпу мовлення людей, які звертаються до них, і використання тільки декількох слів у визначений відрізок часу для того, щоб вони могли краще розуміти розмовну мову.
Багаторічний досвід доводить, що люди з аутизмом і з порушенням функцій стовбура головного мозку (за даними ABR-дослідження або за даними інших тестів, як-от тест постмеханічного «ністагму») не дуже добре переносять музику (або окремі види музики) порівнянно з тими, у кого немає порушення функції стовбура головного мозку. Це дуже важливо, тому що існує міф про те, що всі люди з аутизмом люблять музику. Це не завжди вірно. Дослідження типу ABR можуть іноді служити з метою виявлення тих, хто страждає від надмірного впливу дії музики. (У даному випадку це, звичайно, не говорить про те, що музика не сприймається багатьма людьми з аутизмом і захворюваннями цього спектра).
У багатьох аутистичних людей дисфункція стовбура головного мозку можуть призводити до м'язевої гіпотонії середнього ступеня, тому що їхній загальний мускульний тонус низький, і в результаті цього вони можуть виявитися млявими та незграбними.
