- •Передмова
- •Дефектологія як наука
- •1.1. Предмет, завдання, принципи і методи дефектології
- •1. Історія розвитку дефектології в Україні
- •2. Предмет дослідження дефектології, завдання
- •3. Компенсація та корекція аномального розвитку дитини
- •4. Реабілітація дітей з особливостями розвитку
- •1.2. Актуальні питання організації спеціальної освіти для аномальних дітей
- •1. Типи установ для аномальних дітей
- •Система спеціальних закладів для дітей з порушенням мовлення
- •Дитячі дошкільні заклади для дітей з порушеннями опорно-рухового апарату
- •Дитячий психоневрологічний санаторій лікувально-оздоровчий заклад санаторного типу
- •2. Принципи комплектування спеціальних установ для аномальних дітей
- •Відбір дітей у дитячі садки ( групи) для дітей з порушенням мовлення
- •3. Склад і організація зональної і центральної психолого-медико-педагогічної консультацій
- •Рекомендації із зарахування дошкільників у спеціальні групи для дітей з порушеннями мовлення
- •Протипокази до зарахування:
- •Документи, які представляються на психолого-медико-педагогічну консультацію
- •Рекомендації до комплектування логопедичних пунктів
- •Рекомендації до обстеження дітей на пмпк
- •2. Загальна характеристика дітей з вадами розвитку
- •2.1. Основні категорії дітей з порушеннями розвитку
- •1. Визначення дефініції «аномальна дитина»
- •2. Особливості розвитку дітей з аномаліями
- •3. Чинники психічного розвитку дитини та параметри дизонтогенезу
- •Розвиток аномальної дитини, як і нормальної загалом визначається поєднанням біологічних та соціальних умов
- •2. Види розумової відсталості
- •3. Ступені розумової відсталості
- •4. Диференціація розумової відсталості та подібних станів
- •5. Психологічні особливості розвивально-корекційної роботи з розумово відсталими дітьми
- •4. Діти з порушеннями розвитку
- •4.1. Діти з порушенням слуху
- •1. Будова слухового аналізатора
- •2. Класифікація порушень слуху
- •3. Обстеження слуху у дітей
- •4. Компенсація порушень слухової функції
- •4.2. Діти з порушеннями зору
- •1. Будова зорового аналізатора
- •2. Сліпі, слабозорі діти
- •3. Шляхи компенсації при незрячості
- •4. Корекційна робота Особливості логопедичної роботи при порушеннях зору
- •5. Рельєфний шрифт
- •5. Діти з комбінованими порушеннями
- •5.1. Сліпоглухонімі діти
- •1. Причини сліпоглухонімоти
- •Сліпоглухонімі діти
- •2. Принципи системи навчання
- •Діти з порушенням мовлення
- •Логопедія, її предмет, завдання і методи
- •1. Предмет і задачі логопедії
- •2. Методи логопедії
- •3. Причини мовленнєвих порушень
- •4. Анатомо-фізіологічні основи вимови й сприймання звуків
- •6.2. Вікові норми розвитку дитини
- •1. Періоди розвитку дитини
- •2. Сенсомоторний розвиток дитини
- •Зорове сприймання та просторові уявлення
- •Слухове сприймання
- •Розвиток моторики і тактильної чутливості
- •3. Мисленнєвий розвиток
- •Рефлекси немовляти та час їхнього згасання
- •Показники поведінки немовляти
- •Стадії сенсомоторного інтелекту
- •Ознаки інтелектуального розвитку
- •4. Формування мовлення в процесі онтогенетичного розвитку дитини
- •Розвиток активного мовлення
- •Розуміння мовлення
- •5. Розвиток спілкування та гри
- •Характерні ознаки нормального розвитку дитини
- •6. Емоційно-соціальний розвиток
- •Соціальні зв'язки дитини у різні періоди її життя
- •Порівняльна характеристика стану розвитку дитини на
- •7. Основні форми і види мовленнєвих порушень
- •1. Дислексія – часткове специфічне порушення процесу читання.
- •2. Дисграфія – часткове специфічне порушення процесу письма.
- •8. Основні періоди нормального мовленнєвого розвитку дитини
- •2. Організація роботи у групах для дітей з ффн
- •6.4. Загальне недорозвинення мовлення
- •1. Поняття про загальне недорозвинення мовлення
- •2. Причини та механізми загального недорозвинення мовлення
- •3. Психолінгвістичні аспекти загального недорозвинення мовлення
- •4. Періодизація загального недорозвинення мовлення
- •5. Психолого-педагогічна характеристика дошкільників із загальним недорозвиненням мовлення
- •6. Диференціальна діагностика загального недорозвинення мовлення
- •7. Диференціальна діагностика безмовленнєвих дітей
- •8. Комплексне обстеження дітей із загальним недорозвиненням мовлення
- •9. Методика корекційно-педагогічної роботи при загальному недорозвиненні мовлення
- •7. Діти з порушенням опорно-рухового апарату
- •1. Причини порушення у дітей опорно-рухового апарату
- •2. Причини порушення у дітей опорно-рухового апарату
- •2. Корекційна робота з дітьми дцп
- •8. Діти з аутичними формами поведінки
- •1. Історичний аспект проблеми аутизму
- •2. Класифікація аутизму
- •3. Концепції аутизму: соціокультурна, психологічна, біологічна
- •4. Медичні проблеми дітей із загальними розладами розвитку Розумова відсталість
- •Епілепсія
- •Порушення зору – порушення руху очей
- •Порушення слуху
- •Специфічні порушення мовлення
- •Захворювання шкіри
- •Порушення в суглобах і кістках
- •Дисфункція скроневих часток мозку
- •Дисфункція стовбура головного мозку
- •Дисфункції мозочка
- •Нанесення собі ушкоджень
- •5. Проблеми розмежування аутизму та інших порушень розвитку
- •6. Проблеми поведінки
- •Термінологічний словник
- •Предметний покажчик
- •Іменний покажчик
- •Література
4. Медичні проблеми дітей із загальними розладами розвитку Розумова відсталість
Часто виникає необхідність співвідносити аутизм і розумову відсталість. Адже відомо, що дитячий аутизм може бути пов’язаний з різними, зокрема низькими показниками розумового розвитку: дві третини дітей з аутизмом при психологічному обстеженні оцінюються як розумово відсталі (половина з них – як глибоко розумо відсталі). Необхідно, однак, розуміти, що порушення інтелектуального розвитку при аутизмі має якісну специфіку: при кількісно рівному коефіцієнті розумового розвитку дитина з аутизмом порівнянно з дитиною з розумовою відсталістю (F70 – F79 за МКХ – 10) може виявляти набагато більшу кмітливість в окремих сферах, з одного боку, і значно гіршу адаптацію до життя загалом, з іншого. Показники розумового розвитку дітей-аутистів за окремими тестами будуть відрізнятись один від одного, наприклад, діти із синдромом Аспергера, мають високий рівень ІQ, висловлюються реченнями (навіть можуть бути надмірно говіркими) і дуже активні. Слід відзначити те, що чим нижчий коефіцієнт розумового розвитку, тим виразнішою буде різниця між результатами у вербальних і невербальних завданнях на користь останніх.
Зрозуміло, що люди з такими різними рівнями здібностей мають потребу в диференційованому керівництві і навчанні, а також у спеціальних умовах. Наприклад, вважається неприйнятним поєднувати в одному навчальному класі дітей з аутизмом зі значним ступенем розумової відсталості з дітьми-аутистами, для яких характерний високий інтелектуальний розвиток.
Епілепсія
Епілепсія трапляється у 30% аутистів і може ускладнювати перебіг захворювання. Існує достатня кількість даних, які вказують на те, що епілепсія може імітувати або провокувати аутизм. Наприклад, зміни поведінки, аналогічні таким при аутизмі, можуть проявлятись при синдромі Ландау-Клеффнера (набута епілептичні дисплазія), при якому встановлюють за результатами електроенцефалографії (ЕЕГ). Складно робити висновок про значення пароксизмальної активності, яка виявляється при ЕЕГ у 50% дітей з дисплазією розвитку при відсутності нападів (Пікард та ін., 1998). Подібні дані були виявлені при аутизмі (Кавасакі та ін., 1997). Пароксизми при ЕЕГ були статистично пов’язані з аутистичною регресією, проявом аутизму після періоду аномального розвитку (Тучман та Рейпін, 1997). Одночасно пароксизмальна активність, за даними ЕЕГ, спостерігається невеликою кількістю хворих і частіше відзначається при пізньому виникненні аутизму (Чех та Бученон, 1997). Ці дані вказують на можливість існування епілептичної природи деяких випадків аутизму та необхідність застосування ЕЕГ як рутинного методу обстеження осіб з аутизмом. Це не просто, так як дослідження повинно враховувати і поверхневий, і повільнохвильовий сон. Щобільше, подібний підхід виправданий тільки у тому випадку, якщо отримані результати впливають на поведінку хворих: пароксизмальні порушення складно ігнорувати навіть при відсутності клінічних нападів.
Будь-який аналіз результатів лікування вимагає наявності або контрольної групи хворих, в якій лікування не проводилось, або даних про клінічний перебіг захворювання: у яких дітей аутизм має місце з моменту народження, в кого з раннього дитинства; як швидко він розвивається, які функції порушуються. Особливо важливо встановити, як часто проявляється аутистична регресія. Ці дані слід порівнювати з результатами лікування, так як необхідно знати, у яких дітей може настати поліпшення (особливо відразу після початку захворювання). Рання ремісія може свідчити про те, що вони не потрапили до психіатра і їм не був встановлений діагноз аутизм».
Епілептичний напад може бути «класичного» генералізованого типу (grand mal), з тонічними судомами, ритмічними конвульсіями у всіх групах мускулів, утратою свідомості, іноді з прикушуванням язика, відсутністю дихання, посинінням і рідше з утратою сфінктерного тонусу з наступною втратою контролю над виділенням сечі і калу. Напад може тривати декілька хвилин і зазвичай завершується глибоким сном. Людину необхідно покласти на ліжко або на підлогу (для запобігання ушкодженні від падіння, удушення і дисфункції дихання у випадку наявності перешкоди у дихальних шляхах).
Деякі варіанти епілептичних нападів супроводжуються попередніми "психіатричними" симптомами, включаючи дивне поводження, застиглий погляд, автоматизми, відсутність або замкнутість. В окремих випадках такі симптоми іноді важко відрізнити від основних симптомів аутизму.
Вчитель і батько іноді можуть ліпше, ніж психіатр або невропатолог, спостерігати за симптомами, що підтверджують "епілепсію".
Систематичні записи батьками та вчителями таких симптомів у блокноті звісно дуже допомагають у встановленні діагнозу.
