5. Психолого-педагогічна характеристика дошкільників із загальним недорозвиненням мовлення

Неповноцінна мовленнєва діяльність накладає відбиток на формування у дітей інтелектуальної, сенсомоторної, сенсорної та емоційно-вольової сфери.

Зв'язок мовленнєвими порушеннями та іншими сторонами психічного розвитку зумовлює наявність вторинних дефектів і утворюють картину аномального розвитку дитини. Так, маючи повноцінні передумови для оволодіння мисленнєвими операціями (порівняння, класифікації, аналі­зу, синтезу), діти відстають у розвитку наочно-образного та сло­весно-логічного мислення, з важкістю опановують мисленнєвими операціями (Л.Андрусишин, Т.Барменкова, Р.Лалаєва, Є.Соботович, В.Тарасун).

У дітей відзначають уповільнену динаміку перебігу мисленнєвих процесів. Рівень сформованості логічних операцій дітей нижче вікової норми. Мовленнєва активність знижена, діти відчувають труднощі прийому словесної інструкції, демонструють обмежений обсяг пам'яті, неможливість утримати словесний ряд. Цілеспрямована діяльність порушена під час виконання як вербальних, так і невербальних завдань. Для більшості дітей характерні низький рівень пізнавальної активності, низь­кий обсяг уявлень про навколишнє, труднощі встановлення причинно-наслідкових зв'язків. Але діти мають потенціальні можливості до оволодіння абстрактними поняттями, якщо їм буде надана допомога з боку дорослого.

Деякі діти із ЗНМ демонструють недорозвинення логічних операцій. Їхня логічна діяльність відрізняється крайньою не­стійкістю, відсутністю планомірності, контролю за правильні­стю виконання завдань. Діти мають труднощі у виділенні зна­чущих, суттєвих ознак, під час порівняння предметів орієнту­ються на випадкові, незмістовні зовнішні ознаки. Не розумі­ють змісту загадок на основі порівнянь та загадок із зашифро­ваними ознаками, відчувають труднощі у підбиранні слів-аналогій на основі порівняння.

Низка авторів відзначають у дітей недостатню стійкість та обсяг уваги, обмежені можливості її розподілення (Л.Белякова, А.Воронова, Ю.Гаркуша, Р.Левіна, Т.Кобилякова, І.Марченко, Т.Філічева, Г.Чіркіна). Діти допускають помилки під час зорового впізнавання предмета в ускладнених умовах, їм необхідно більше часу для прийняття рішення. Неточними є зорові уявлення. Дітям важко виділити частини складного ма­люнку і знову їх об'єднати (порушений зоровий аналіз та син­тез), спостерігаються труднощі у зорово-просторовому орієнту­ванні. Рівень сформованості слухової довільної уваги та само­контролю, довільного запам'ятовування також недостатній. Увага є нестійкою, часто відволікається, виснажується після невеликого навантаження. Так, під час виконання ланцюжка дій діти припускаються двох і більше помилок: не запам'ятову­ють інструкцію взагалі, змінюють місцями наступність дій, скорочують кількість дій.

Дослідження мнестичних функцій (О.Мастюкова) допомагає зробити висновок про те, що запам'ятовування словесних стимулів у дітей значно нижче, ніж у дітей без мовленнєвої па­тології. При відносно збереженій смисловій, логічній пам'яті у дітей знижена вербальна пам'ять, страждає продуктивність за­пам'ятовування і відтворення вербальної інформації.

Наявність ЗНМ у дітей призводить до стійких порушень діяльності спілкування (Ю.Гаркуша, В.Коржевіна). До того ж утруднюється процес міжособистісної взаємодії дітей і утво­рюються серйозні проблеми на шляху їхнього розвитку і навчання.

Діти із ЗНМ малоактивні, ініціативи у спілкуванні зазви­чай не виявляють. Мають порушення у спілкуванні, що про­являється у незрілості мотиваційно-потребнісної сфери. Ма­ють труднощі, пов'язані з комплексом мовленнєвих і когнітивних порушень. Превалююча форма спілкування з доросли­ми у дітей 4 – 5 років ситуативно-ділова, що не відповідає віковій нормі.

Водночас із загальною ослабленістю діти із ЗНМ у тому чи іншому ступені демонструють збіднення, спотворення і пору­шення онтогенезу сенсомоторного розвитку як окремих сис­тем (ноги, руки, ока, орального апарату тощо), так і їхньої взає­модії.

Дітям притаманне відставання у розвитку всіх видів мото­рики – загальної, мімічної, дрібної та артикуляційної (Н.Трауготт, Є.Мастюкова, В.Дудьєв): порушення у розвитку основних рухів та їхніх фізичних якостей, недостатня статична та динамічна координація загальних та дрібних рухів, зниження швидкості та спритності під час виконання вправ, порушення послідовності елементів дій, труднощі переключення з одного виду рухів на інший, а також у відтворенні рухового завдання за про­сторово-часовими параметрами. Найбільші труднощі визнача­ються під час виконання дій за словесною інструкцією.

У дітей із ЗНМ порушена графо-моторна навичка (І.Марченко, Т.Кобилякова, Н.Чередніченко) – спостерігається не­можливість правильно змальовувати фігури, малюнки. Не­достатньо розвинена зорово-моторна координація і зоровий контроль за рухами руки. Діти не дотримуються лінії, рухи неточні, невпевнені, спостерігається слабке або дуже сильне натискання на олівець під час малювання. У дітей із ЗНМ порушений конструктивний праксис, що переважно пов'язано з недорозвиненням дрібної моторики пальців рук – діти відчувають труднощі під час маніпуляції дрібними предме­тами.

Вивчення мотиваційно-вольової готовності дітей із ЗНМ до навчання в школі (І. Мартиненко) виявило у них домінуван­ня соціально-ігрової та ігрової мотивації, несформованість са­морегуляції, затримку формування навчальних мотивів, їхню нестійкість, поверховість, недостатню усвідомленість, змістов­ну збідненість. Вольова сфера характеризується недостатні­стю саморегуляції та дій самоконтролю, словесної регуляції дії, труднощами здійснення усіх етапів складної вольової дії. Тому діти із ЗНМ відчувають труднощі у визначенні мети діяльності, її плануванні, виконанні, оцінці та перевірці, особ­ливо в умовах дотримання кількох правил. Процес виконання вольових дій недостатньо опосередковується мовленням, що унеможливлює їхнє виконання у внутрішній формі. Зазначені особливості вольової сфери виявляються у різних видах діяль­ності: у процесі виконання ігрового, навчального завдання та завдання за зразком.

Дані психолого-педагогічної діагностики дітей із ЗНМ дають можливість визначити найбільш адекватну систему їхньої організації у процесі навчання, знайти для кожної дитини найбільш опти­мальні індивідуальні методи і прийоми корекції.