- •Передмова
- •Дефектологія як наука
- •1.1. Предмет, завдання, принципи і методи дефектології
- •1. Історія розвитку дефектології в Україні
- •2. Предмет дослідження дефектології, завдання
- •3. Компенсація та корекція аномального розвитку дитини
- •4. Реабілітація дітей з особливостями розвитку
- •1.2. Актуальні питання організації спеціальної освіти для аномальних дітей
- •1. Типи установ для аномальних дітей
- •Система спеціальних закладів для дітей з порушенням мовлення
- •Дитячі дошкільні заклади для дітей з порушеннями опорно-рухового апарату
- •Дитячий психоневрологічний санаторій лікувально-оздоровчий заклад санаторного типу
- •2. Принципи комплектування спеціальних установ для аномальних дітей
- •Відбір дітей у дитячі садки ( групи) для дітей з порушенням мовлення
- •3. Склад і організація зональної і центральної психолого-медико-педагогічної консультацій
- •Рекомендації із зарахування дошкільників у спеціальні групи для дітей з порушеннями мовлення
- •Протипокази до зарахування:
- •Документи, які представляються на психолого-медико-педагогічну консультацію
- •Рекомендації до комплектування логопедичних пунктів
- •Рекомендації до обстеження дітей на пмпк
- •2. Загальна характеристика дітей з вадами розвитку
- •2.1. Основні категорії дітей з порушеннями розвитку
- •1. Визначення дефініції «аномальна дитина»
- •2. Особливості розвитку дітей з аномаліями
- •3. Чинники психічного розвитку дитини та параметри дизонтогенезу
- •Розвиток аномальної дитини, як і нормальної загалом визначається поєднанням біологічних та соціальних умов
- •2. Види розумової відсталості
- •3. Ступені розумової відсталості
- •4. Диференціація розумової відсталості та подібних станів
- •5. Психологічні особливості розвивально-корекційної роботи з розумово відсталими дітьми
- •4. Діти з порушеннями розвитку
- •4.1. Діти з порушенням слуху
- •1. Будова слухового аналізатора
- •2. Класифікація порушень слуху
- •3. Обстеження слуху у дітей
- •4. Компенсація порушень слухової функції
- •4.2. Діти з порушеннями зору
- •1. Будова зорового аналізатора
- •2. Сліпі, слабозорі діти
- •3. Шляхи компенсації при незрячості
- •4. Корекційна робота Особливості логопедичної роботи при порушеннях зору
- •5. Рельєфний шрифт
- •5. Діти з комбінованими порушеннями
- •5.1. Сліпоглухонімі діти
- •1. Причини сліпоглухонімоти
- •Сліпоглухонімі діти
- •2. Принципи системи навчання
- •Діти з порушенням мовлення
- •Логопедія, її предмет, завдання і методи
- •1. Предмет і задачі логопедії
- •2. Методи логопедії
- •3. Причини мовленнєвих порушень
- •4. Анатомо-фізіологічні основи вимови й сприймання звуків
- •6.2. Вікові норми розвитку дитини
- •1. Періоди розвитку дитини
- •2. Сенсомоторний розвиток дитини
- •Зорове сприймання та просторові уявлення
- •Слухове сприймання
- •Розвиток моторики і тактильної чутливості
- •3. Мисленнєвий розвиток
- •Рефлекси немовляти та час їхнього згасання
- •Показники поведінки немовляти
- •Стадії сенсомоторного інтелекту
- •Ознаки інтелектуального розвитку
- •4. Формування мовлення в процесі онтогенетичного розвитку дитини
- •Розвиток активного мовлення
- •Розуміння мовлення
- •5. Розвиток спілкування та гри
- •Характерні ознаки нормального розвитку дитини
- •6. Емоційно-соціальний розвиток
- •Соціальні зв'язки дитини у різні періоди її життя
- •Порівняльна характеристика стану розвитку дитини на
- •7. Основні форми і види мовленнєвих порушень
- •1. Дислексія – часткове специфічне порушення процесу читання.
- •2. Дисграфія – часткове специфічне порушення процесу письма.
- •8. Основні періоди нормального мовленнєвого розвитку дитини
- •2. Організація роботи у групах для дітей з ффн
- •6.4. Загальне недорозвинення мовлення
- •1. Поняття про загальне недорозвинення мовлення
- •2. Причини та механізми загального недорозвинення мовлення
- •3. Психолінгвістичні аспекти загального недорозвинення мовлення
- •4. Періодизація загального недорозвинення мовлення
- •5. Психолого-педагогічна характеристика дошкільників із загальним недорозвиненням мовлення
- •6. Диференціальна діагностика загального недорозвинення мовлення
- •7. Диференціальна діагностика безмовленнєвих дітей
- •8. Комплексне обстеження дітей із загальним недорозвиненням мовлення
- •9. Методика корекційно-педагогічної роботи при загальному недорозвиненні мовлення
- •7. Діти з порушенням опорно-рухового апарату
- •1. Причини порушення у дітей опорно-рухового апарату
- •2. Причини порушення у дітей опорно-рухового апарату
- •2. Корекційна робота з дітьми дцп
- •8. Діти з аутичними формами поведінки
- •1. Історичний аспект проблеми аутизму
- •2. Класифікація аутизму
- •3. Концепції аутизму: соціокультурна, психологічна, біологічна
- •4. Медичні проблеми дітей із загальними розладами розвитку Розумова відсталість
- •Епілепсія
- •Порушення зору – порушення руху очей
- •Порушення слуху
- •Специфічні порушення мовлення
- •Захворювання шкіри
- •Порушення в суглобах і кістках
- •Дисфункція скроневих часток мозку
- •Дисфункція стовбура головного мозку
- •Дисфункції мозочка
- •Нанесення собі ушкоджень
- •5. Проблеми розмежування аутизму та інших порушень розвитку
- •6. Проблеми поведінки
- •Термінологічний словник
- •Предметний покажчик
- •Іменний покажчик
- •Література
1.2. Актуальні питання організації спеціальної освіти для аномальних дітей
1. Типи установ для аномальних дітей.
2. Принципи і організація комплектування спеціальних установ для аномальних дітей.
3. Склад і організація зональної та центральної психолого-медико-педагогічної консультацій.
1. Типи установ для аномальних дітей
Спеціальні навчально-виховні заклади здійснюють навчання і виховання дітей й дорослих з різними аномаліями слуху, зору, мови, інтелекту, рухів, а також дітей з комплексними порушеннями розвитку. Більша частина цих закладів належить до системи Міністерства освіти (спеціальні дитячі садки, школи, спеціальні вечірні школи для дорослих), деякі – до системи Міністерства соціального забезпечення (дитячі будинки для глибоко розумово відсталих дітей, для сліпоглухонімих), а окремі підпорядковані Міністерству охорони здоров’я (клініки для дітей і дорослих з порушеннями мовлення та логопедичні кабінети при поліклініках, школи-санаторії для дітей з порушеннями психічного розвитку).
У спеціальних навчально-виховних закладах аномальні діти здобувають залежно від типу шкіл початкову, неповну середню, а деякі – середню освіту.
Навчання і виховання дітей з порушеннями слуху здійснюється в двох типах спеціальних загальноосвітніх шкіл – інтернатів: для глухих дітей та тих, що погано чують (туговухих), і пізньооглухлих дітей.
Спеціальні загальноосвітні школи - інтернати для глухих дітей є навчально-виховними закладами, які розв’язують питання виховання, загальноосвітньої і трудової підготовки глухих школярів, а також корекції та компенсації недоліків їхнього розвитку. Ці школи мають у своєму складі 1 – 10 класи і підготовчий клас для дітей, які не одержали організованої дошкільної підготовки до навчання у школі. Глухі, навчаючись у школі-інтернаті, здобувають освіту в обсязі неповної середньої загальноосвітньої школи. Учні складають екзамени, і їм видають свідоцтво за неповну середню школу.
При школах для глухих створено допоміжні класи для розумово відсталих глухих дітей (1 – 9 класи) та класи для глухих дітей з порушеннями опорно-рухового апарату.
Спеціальні загальноосвітні школи - інтернати для дітей з ослабленим слухом і пізньооглухлих є навчально-виховними закладами, які здійснюють виховання і трудову підготовку, подолання наслідків зниження слуху й мовної недорозвиненості цієї категорії дітей. Такі школи мають два відділення: перше – для дітей з легкою недорозвиненістю мови внаслідок порушення слуху. Це діти, які оволодівають мовою з незначними порушеннями фонематичної і граматичної будови, звуко-буквенного складу слів; друге відділення – для дітей з глибокою недорозвиненістю мови. У таких дітей грубо порушена й спотворена граматична будова мови.
Випускники першого і другого відділень здобувають освіту в обсязі неповної середньої школи.
Спеціальні дошкільні й шкільні заклади створено і для дітей з глибокими порушеннями зору. Вони навчаються в школах-інтернатах для сліпих та слабозорих.
Перший тип спеціального загальноосвітнього закладу забезпечує навчання та виховання, загальний розвиток, трудову підготовку сліпих дітей з повною втратою зору (вони становлять 6 – 8%), або тих, що мають залишки зору (до 0,04 нормального зору) , а також з більш високою гостротою центрального зору (0,05 – 0, 08), але з такими офтальмологічними захворюваннями, які призводять до прогресуючого зниження зору.
Абсолютно сліпі діти користуються в навчальній роботі тактильно-кінестетичними і слуховими засобами сприйняття навчального матеріалу й орієнтації у просторі.
Існують два типи шкіл-інтернатів для сліпих дітей: десятирічна, з освітою в обсязі неповної середньої школи дванадцятирічна, яка дає загальну середню освіту.
У школі для сліпих діти здобувають політехнічну освіту і професійну підготовку.
У школах-інтернатах для дітей з ослабленим зором навчаються та виховуються діти з гостротою зору 0,05 – 0,4, а також з більш високою гостротою зору залежно від характеру офтальмологічних захворювань й вміння дитини користуватися слабким зором.
Сліпі й слабозорі діти з порушеним інтелектом навчаються в допоміжних класах, які створені при відповідних школах-інтернатах.
