- •Передмова
- •Дефектологія як наука
- •1.1. Предмет, завдання, принципи і методи дефектології
- •1. Історія розвитку дефектології в Україні
- •2. Предмет дослідження дефектології, завдання
- •3. Компенсація та корекція аномального розвитку дитини
- •4. Реабілітація дітей з особливостями розвитку
- •1.2. Актуальні питання організації спеціальної освіти для аномальних дітей
- •1. Типи установ для аномальних дітей
- •Система спеціальних закладів для дітей з порушенням мовлення
- •Дитячі дошкільні заклади для дітей з порушеннями опорно-рухового апарату
- •Дитячий психоневрологічний санаторій лікувально-оздоровчий заклад санаторного типу
- •2. Принципи комплектування спеціальних установ для аномальних дітей
- •Відбір дітей у дитячі садки ( групи) для дітей з порушенням мовлення
- •3. Склад і організація зональної і центральної психолого-медико-педагогічної консультацій
- •Рекомендації із зарахування дошкільників у спеціальні групи для дітей з порушеннями мовлення
- •Протипокази до зарахування:
- •Документи, які представляються на психолого-медико-педагогічну консультацію
- •Рекомендації до комплектування логопедичних пунктів
- •Рекомендації до обстеження дітей на пмпк
- •2. Загальна характеристика дітей з вадами розвитку
- •2.1. Основні категорії дітей з порушеннями розвитку
- •1. Визначення дефініції «аномальна дитина»
- •2. Особливості розвитку дітей з аномаліями
- •3. Чинники психічного розвитку дитини та параметри дизонтогенезу
- •Розвиток аномальної дитини, як і нормальної загалом визначається поєднанням біологічних та соціальних умов
- •2. Види розумової відсталості
- •3. Ступені розумової відсталості
- •4. Диференціація розумової відсталості та подібних станів
- •5. Психологічні особливості розвивально-корекційної роботи з розумово відсталими дітьми
- •4. Діти з порушеннями розвитку
- •4.1. Діти з порушенням слуху
- •1. Будова слухового аналізатора
- •2. Класифікація порушень слуху
- •3. Обстеження слуху у дітей
- •4. Компенсація порушень слухової функції
- •4.2. Діти з порушеннями зору
- •1. Будова зорового аналізатора
- •2. Сліпі, слабозорі діти
- •3. Шляхи компенсації при незрячості
- •4. Корекційна робота Особливості логопедичної роботи при порушеннях зору
- •5. Рельєфний шрифт
- •5. Діти з комбінованими порушеннями
- •5.1. Сліпоглухонімі діти
- •1. Причини сліпоглухонімоти
- •Сліпоглухонімі діти
- •2. Принципи системи навчання
- •Діти з порушенням мовлення
- •Логопедія, її предмет, завдання і методи
- •1. Предмет і задачі логопедії
- •2. Методи логопедії
- •3. Причини мовленнєвих порушень
- •4. Анатомо-фізіологічні основи вимови й сприймання звуків
- •6.2. Вікові норми розвитку дитини
- •1. Періоди розвитку дитини
- •2. Сенсомоторний розвиток дитини
- •Зорове сприймання та просторові уявлення
- •Слухове сприймання
- •Розвиток моторики і тактильної чутливості
- •3. Мисленнєвий розвиток
- •Рефлекси немовляти та час їхнього згасання
- •Показники поведінки немовляти
- •Стадії сенсомоторного інтелекту
- •Ознаки інтелектуального розвитку
- •4. Формування мовлення в процесі онтогенетичного розвитку дитини
- •Розвиток активного мовлення
- •Розуміння мовлення
- •5. Розвиток спілкування та гри
- •Характерні ознаки нормального розвитку дитини
- •6. Емоційно-соціальний розвиток
- •Соціальні зв'язки дитини у різні періоди її життя
- •Порівняльна характеристика стану розвитку дитини на
- •7. Основні форми і види мовленнєвих порушень
- •1. Дислексія – часткове специфічне порушення процесу читання.
- •2. Дисграфія – часткове специфічне порушення процесу письма.
- •8. Основні періоди нормального мовленнєвого розвитку дитини
- •2. Організація роботи у групах для дітей з ффн
- •6.4. Загальне недорозвинення мовлення
- •1. Поняття про загальне недорозвинення мовлення
- •2. Причини та механізми загального недорозвинення мовлення
- •3. Психолінгвістичні аспекти загального недорозвинення мовлення
- •4. Періодизація загального недорозвинення мовлення
- •5. Психолого-педагогічна характеристика дошкільників із загальним недорозвиненням мовлення
- •6. Диференціальна діагностика загального недорозвинення мовлення
- •7. Диференціальна діагностика безмовленнєвих дітей
- •8. Комплексне обстеження дітей із загальним недорозвиненням мовлення
- •9. Методика корекційно-педагогічної роботи при загальному недорозвиненні мовлення
- •7. Діти з порушенням опорно-рухового апарату
- •1. Причини порушення у дітей опорно-рухового апарату
- •2. Причини порушення у дітей опорно-рухового апарату
- •2. Корекційна робота з дітьми дцп
- •8. Діти з аутичними формами поведінки
- •1. Історичний аспект проблеми аутизму
- •2. Класифікація аутизму
- •3. Концепції аутизму: соціокультурна, психологічна, біологічна
- •4. Медичні проблеми дітей із загальними розладами розвитку Розумова відсталість
- •Епілепсія
- •Порушення зору – порушення руху очей
- •Порушення слуху
- •Специфічні порушення мовлення
- •Захворювання шкіри
- •Порушення в суглобах і кістках
- •Дисфункція скроневих часток мозку
- •Дисфункція стовбура головного мозку
- •Дисфункції мозочка
- •Нанесення собі ушкоджень
- •5. Проблеми розмежування аутизму та інших порушень розвитку
- •6. Проблеми поведінки
- •Термінологічний словник
- •Предметний покажчик
- •Іменний покажчик
- •Література
Розвиток активного мовлення
Вік, міс. |
Характерні ознаки нормального мовленнєвого розвитку дитини |
2 |
Вимовляє нейтральні (нечіткі) голосні звуки, часто із закритим ротом. Гуління. |
6 |
«Діалоги» у вигляді вимовляння голосних звуків; повертання голови (або всього тіла) у бік батьків. Поява приголосних. Використовуючи свої можливості, змінює гучність і висоту голосу. |
8 |
Лепетання, вимовляє склади на зразок: «гу-ги». Плаче і сміється. Використовує у лепетанні різні види інтонації, зокрема інтонацію запитання. З’являються вказівні жести, складоподібне лепетання на зразок: би-ба-ба, ма-ма-ма. Одночасно з’являються лепетання, інтонаційно подібне до мовлення дорослого («розмовляє фразами»). |
8 – 12 |
З’являються перші слова. |
12 – 16 |
Використовує слова, за інтонацією подібні до речення. Грає з використанням голосних звуків. |
15 – 18 |
З’являються перші речення разом з першими диференціаціями слів. Використовує жести і вокалізацію для привертання уваги, вказування на предмети, а також для прохання. З’являються осмислені слова, які тривалий час чергуються з лепетанням. |
18 |
Словниковий запас: від 3 до 50 слів. |
18 |
Спостерігається перенесення значення слів (наприклад «тато» – звертання до всіх чоловіків. |
18 – 20 |
З’являються словосполучення з двох слів, граматично не оформлені. Використовує мовлення для прохань, а також коментування різних дій. |
|
Прагне привернути увагу людей, що оточують її. Можливі часті ехолалії (повторення звуків, складів і слів чужого мовлення) та імітації (наслідування), наприклад, голосів диких і домашніх тварин. |
20 |
Формується зв'язок між звучанням слова та його значенням. |
24 |
Використовує словосполучення від 3 до 5 слів (так зване «телеграфне мовлення»). Використовує прості запитання (наприклад, «Де мама?», «Іти?»). Супроводжує вимовляння слова «це» вказівним жестом. Називає себе по імені, але не «я». Коротко переказує висловлювання дорослого, але не може підтримати тему розмови. Мовлення сфокусоване на теперішній час і місце. |
36 |
Словниковий запас приблизно 100 слів. Правильно використовує граматичні морфеми (множину, минулий час, прийменники тощо). Зрідка спостерігаються ехолалічні повторення. Частіше використовує мовлення для позначення «там» і «тоді». Задає багато запитань для продовження розмови, але не для отримання інформації. |
48 |
Використовує складні структури речень (наприклад, «Уранці я піду до дитсадка і буду гратися з дітьми», «Я повечеряю, а потім подивлюся мультфільм»). Підтримує тему розмови і додає нову інформацію. Перепитує про те, що є незрозумілим, просить пояснення у процесі висловлювання дорослого. Пристосовує свій рівень мовлення залежно від слухача (наприклад, спрощує своє мовлення для дворічної дитини). |
60 |
Використовує значний комплекс простих і складних речень. Володіє в основному всіма граматичними структурами (відмінками, родом, числом тощо). Оцінює речення як правильно чи неправильно побудовані (граматичні – неграматичні структури) та виправляє помилки. |
|
Розуміє жарти і сарказми, впізнає мовленнєві двозначності. Зростає здібність пристосовувати власне мовлення залежно від слухача. |
65 – 72
|
Переказує відомі казки, оповідання. Складає і розповідає власні оповідання. Поширює речення. Приєднується до тих частин оповідання, пісні, вірша, що повторюються. Використовує описові слова щодо тканин, смаків тощо (м'які, жорсткі, солодкий тощо).
|
Таблиця 2.10.
