Слухове сприймання

Вік,

міс.

Характерні ознаки сенсомоторного розвитку дитини

0 – 1

Відразу після народження сприймає тембр, гучність і висоту голосу. Здатна виявити джерело голосу: почувши звук, крутить головою, шукаючи його джерело. Звукам людського голосу віддає перевагу навіть тоді, коли до того ж звучать дзвіночки. Спостерігаються синхронні рухи з людським мовленням (проте вони відсутні, наприклад, на ритмічне стукотіння).

2

Здригається в разі різких звуків і кліпає очима. Диференціює якісно різні звуки, наприклад, звучання труби й дзвоника. Тривало зосереджується на них. Здатна диференціювати звуки, швидко повертає голову, почувши гучний голос.

3 – 4

Повертає голову вбік невидимого джерела звуку і знаходить його; по-різному реагує на звучання музичних творів.

5

Розрізняє і впізнає голос близької людини, сувору і ласкаву інтонацію, з якою до неї звертаються, по-різному до того ж реагуючи на неї.

6

По-різному реагує на власне і чуже ім'я.

7

Слух дитини досягає рівня тонкості слуху дорослої людини. Починає формуватися фонематичне сприймання, яке забезпечує здійснення дитиною диференціації слів за їхнім значенням. Указує пальцем на предмети, що називають дорослі («Покажи, де...»). Відшукує цей самий предмет поглядом.

8

На запитання «Де...?» поглядом знаходить кілька предметів (2 – 4), розташованих на постійних місцях.

За словами дорослого виконує ті дії (навички, уміння, елементи гри), що були розучені з дорослим.

9

На запитання «Де...?» поглядом знаходить кілька знайомих предметів, незалежно від постійного їхнього місцеперебування. Реагує на різну інтонацію, з якою вимовляють її ім'я.

10

На прохання «Дай» знаходить серед предметів знайомі та подає їх. Під час гри вслуховується в інструкцію дорослого, а потім виконує вивчені дії та рухи.

11

За словесною інструкцією виконує різні вивчені дії.

12

За словесною інструкцією самостійно виконує раніше вивчені дії з іграшками. Переносить дії, вивчені з одним предметом, на інший. Розрізняє на слух назви кількох предметів і дій, імена дорослих і знайомих дітей. Виконує прості словесні завдання.

24

Зазначені досягнення в слуховій сфері розширюються і поглиблюються. Розуміє значення конкретних іменників, що означають конкретні поняття і предмети: за інструкцією дорослого, сприйнятою на слух, показує всі предмети, названі дорослим, їхні частини, частини тіла тощо.

30 – 36

За словесною інструкцією вибирає предмети або малюнки за темами «Іграшки», «Посуд», «Одяг».

Показує, де на малюнку дівчинка спить, грається, їсть.

Виконує сприйняті на слух доручення дорослого («Дай», «Посади, погодуй ляльку» тощо).

36

Спостерігається готовність до звукового аналізу: «Не можу вимовити це слово», виправляє мовлення інших дітей («Треба говорити корова, а не колова»).

36 – 40

Усвідомлює відмінність у вимові того самого слова, вимовленого нею і дорослим.

Відшукує той елемент, яким відрізняється слово, вимовлене нею і дорослим.

Усвідомлює елемент (звук), яким відрізняється слово, вимовлене нею та дорослим.

Формуються образи слів (фонематичні уявлення), які відповідають уже не власній (поки що неправильній) вимові дитини, а мовленнєвій нормі.

мовленнєвій нормі.

На основі слухового сприймання порівнює звуковий образ слова,

вимовленого дорослим і нею, а також визначає наявність того чи

того звука в слові.

45 – 48

Не завжди зважає на власну неправильну вимову звуків, а будує слухові (звукові) образи слів відповідно до мовленнєвої норми.

45 – 50

За словесною інструкцією показує на малюнках предмети, зображені в однині і множині (стіл – столи, коса – коси). За інструкцією показує на малюнках предмети, що відрізняються у вимові одним звуком (миска – мишка, коса – коза тощо).

54 – 57

Вибирає малюнки, в назвах яких є заданий звук.

54 – 60

Правильно розкладає малюнки, де зображено предмети, в назвах яких є звуки (наприклад, [ш]), які вимовляє неправильно (сонце, шапка, санки, шафа тощо).

60 – 65

Називає в слові перший звук.

70 – 72

Вибирає з чотирьох малюнків (наприклад, кран, лампа, кішка, сонце) той, в назві якого перший звук такий, як у заданому педагогом слові (наприклад, «ластівка»).

Вибирає з чотирьох букв (наприклад. А, О, М, П) ту, яка відповідає першому звуку слова, названого дорослим (наприклад, «машина»).

Визначає, яке слово утвориться із звуків, вимовлених дорослим

(наприклад: ш...а...ф...а).

Може дописати букву, яку почав, (і не закінчив) писати дорослий.

Може назвати одну за одною букви, зображені накладеними одна на одну.

За словесною інструкцією дорослого може правильно вказати, на якому з двох малюнків зображено «Петра, намальованого Іваном», а на якому – «Петром намальований Іван» (Петра зображено у білій сорочці. Івана …… у картатій).