- •Передмова
- •Дефектологія як наука
- •1.1. Предмет, завдання, принципи і методи дефектології
- •1. Історія розвитку дефектології в Україні
- •2. Предмет дослідження дефектології, завдання
- •3. Компенсація та корекція аномального розвитку дитини
- •4. Реабілітація дітей з особливостями розвитку
- •1.2. Актуальні питання організації спеціальної освіти для аномальних дітей
- •1. Типи установ для аномальних дітей
- •Система спеціальних закладів для дітей з порушенням мовлення
- •Дитячі дошкільні заклади для дітей з порушеннями опорно-рухового апарату
- •Дитячий психоневрологічний санаторій лікувально-оздоровчий заклад санаторного типу
- •2. Принципи комплектування спеціальних установ для аномальних дітей
- •Відбір дітей у дитячі садки ( групи) для дітей з порушенням мовлення
- •3. Склад і організація зональної і центральної психолого-медико-педагогічної консультацій
- •Рекомендації із зарахування дошкільників у спеціальні групи для дітей з порушеннями мовлення
- •Протипокази до зарахування:
- •Документи, які представляються на психолого-медико-педагогічну консультацію
- •Рекомендації до комплектування логопедичних пунктів
- •Рекомендації до обстеження дітей на пмпк
- •2. Загальна характеристика дітей з вадами розвитку
- •2.1. Основні категорії дітей з порушеннями розвитку
- •1. Визначення дефініції «аномальна дитина»
- •2. Особливості розвитку дітей з аномаліями
- •3. Чинники психічного розвитку дитини та параметри дизонтогенезу
- •Розвиток аномальної дитини, як і нормальної загалом визначається поєднанням біологічних та соціальних умов
- •2. Види розумової відсталості
- •3. Ступені розумової відсталості
- •4. Диференціація розумової відсталості та подібних станів
- •5. Психологічні особливості розвивально-корекційної роботи з розумово відсталими дітьми
- •4. Діти з порушеннями розвитку
- •4.1. Діти з порушенням слуху
- •1. Будова слухового аналізатора
- •2. Класифікація порушень слуху
- •3. Обстеження слуху у дітей
- •4. Компенсація порушень слухової функції
- •4.2. Діти з порушеннями зору
- •1. Будова зорового аналізатора
- •2. Сліпі, слабозорі діти
- •3. Шляхи компенсації при незрячості
- •4. Корекційна робота Особливості логопедичної роботи при порушеннях зору
- •5. Рельєфний шрифт
- •5. Діти з комбінованими порушеннями
- •5.1. Сліпоглухонімі діти
- •1. Причини сліпоглухонімоти
- •Сліпоглухонімі діти
- •2. Принципи системи навчання
- •Діти з порушенням мовлення
- •Логопедія, її предмет, завдання і методи
- •1. Предмет і задачі логопедії
- •2. Методи логопедії
- •3. Причини мовленнєвих порушень
- •4. Анатомо-фізіологічні основи вимови й сприймання звуків
- •6.2. Вікові норми розвитку дитини
- •1. Періоди розвитку дитини
- •2. Сенсомоторний розвиток дитини
- •Зорове сприймання та просторові уявлення
- •Слухове сприймання
- •Розвиток моторики і тактильної чутливості
- •3. Мисленнєвий розвиток
- •Рефлекси немовляти та час їхнього згасання
- •Показники поведінки немовляти
- •Стадії сенсомоторного інтелекту
- •Ознаки інтелектуального розвитку
- •4. Формування мовлення в процесі онтогенетичного розвитку дитини
- •Розвиток активного мовлення
- •Розуміння мовлення
- •5. Розвиток спілкування та гри
- •Характерні ознаки нормального розвитку дитини
- •6. Емоційно-соціальний розвиток
- •Соціальні зв'язки дитини у різні періоди її життя
- •Порівняльна характеристика стану розвитку дитини на
- •7. Основні форми і види мовленнєвих порушень
- •1. Дислексія – часткове специфічне порушення процесу читання.
- •2. Дисграфія – часткове специфічне порушення процесу письма.
- •8. Основні періоди нормального мовленнєвого розвитку дитини
- •2. Організація роботи у групах для дітей з ффн
- •6.4. Загальне недорозвинення мовлення
- •1. Поняття про загальне недорозвинення мовлення
- •2. Причини та механізми загального недорозвинення мовлення
- •3. Психолінгвістичні аспекти загального недорозвинення мовлення
- •4. Періодизація загального недорозвинення мовлення
- •5. Психолого-педагогічна характеристика дошкільників із загальним недорозвиненням мовлення
- •6. Диференціальна діагностика загального недорозвинення мовлення
- •7. Диференціальна діагностика безмовленнєвих дітей
- •8. Комплексне обстеження дітей із загальним недорозвиненням мовлення
- •9. Методика корекційно-педагогічної роботи при загальному недорозвиненні мовлення
- •7. Діти з порушенням опорно-рухового апарату
- •1. Причини порушення у дітей опорно-рухового апарату
- •2. Причини порушення у дітей опорно-рухового апарату
- •2. Корекційна робота з дітьми дцп
- •8. Діти з аутичними формами поведінки
- •1. Історичний аспект проблеми аутизму
- •2. Класифікація аутизму
- •3. Концепції аутизму: соціокультурна, психологічна, біологічна
- •4. Медичні проблеми дітей із загальними розладами розвитку Розумова відсталість
- •Епілепсія
- •Порушення зору – порушення руху очей
- •Порушення слуху
- •Специфічні порушення мовлення
- •Захворювання шкіри
- •Порушення в суглобах і кістках
- •Дисфункція скроневих часток мозку
- •Дисфункція стовбура головного мозку
- •Дисфункції мозочка
- •Нанесення собі ушкоджень
- •5. Проблеми розмежування аутизму та інших порушень розвитку
- •6. Проблеми поведінки
- •Термінологічний словник
- •Предметний покажчик
- •Іменний покажчик
- •Література
Слухове сприймання
Вік, міс. |
Характерні ознаки сенсомоторного розвитку дитини |
0 – 1 |
Відразу після народження сприймає тембр, гучність і висоту голосу. Здатна виявити джерело голосу: почувши звук, крутить головою, шукаючи його джерело. Звукам людського голосу віддає перевагу навіть тоді, коли до того ж звучать дзвіночки. Спостерігаються синхронні рухи з людським мовленням (проте вони відсутні, наприклад, на ритмічне стукотіння). |
2 |
Здригається в разі різких звуків і кліпає очима. Диференціює якісно різні звуки, наприклад, звучання труби й дзвоника. Тривало зосереджується на них. Здатна диференціювати звуки, швидко повертає голову, почувши гучний голос. |
3 – 4 |
Повертає голову вбік невидимого джерела звуку і знаходить його; по-різному реагує на звучання музичних творів. |
5 |
Розрізняє і впізнає голос близької людини, сувору і ласкаву інтонацію, з якою до неї звертаються, по-різному до того ж реагуючи на неї. |
6 |
По-різному реагує на власне і чуже ім'я. |
7 |
Слух дитини досягає рівня тонкості слуху дорослої людини. Починає формуватися фонематичне сприймання, яке забезпечує здійснення дитиною диференціації слів за їхнім значенням. Указує пальцем на предмети, що називають дорослі («Покажи, де...»). Відшукує цей самий предмет поглядом. |
8 |
На запитання «Де...?» поглядом знаходить кілька предметів (2 – 4), розташованих на постійних місцях. За словами дорослого виконує ті дії (навички, уміння, елементи гри), що були розучені з дорослим. |
9 |
На запитання «Де...?» поглядом знаходить кілька знайомих предметів, незалежно від постійного їхнього місцеперебування. Реагує на різну інтонацію, з якою вимовляють її ім'я. |
10 |
На прохання «Дай» знаходить серед предметів знайомі та подає їх. Під час гри вслуховується в інструкцію дорослого, а потім виконує вивчені дії та рухи. |
11 |
За словесною інструкцією виконує різні вивчені дії. |
12 |
За словесною інструкцією самостійно виконує раніше вивчені дії з іграшками. Переносить дії, вивчені з одним предметом, на інший. Розрізняє на слух назви кількох предметів і дій, імена дорослих і знайомих дітей. Виконує прості словесні завдання. |
24 |
Зазначені досягнення в слуховій сфері розширюються і поглиблюються. Розуміє значення конкретних іменників, що означають конкретні поняття і предмети: за інструкцією дорослого, сприйнятою на слух, показує всі предмети, названі дорослим, їхні частини, частини тіла тощо. |
30 – 36 |
За словесною інструкцією вибирає предмети або малюнки за темами «Іграшки», «Посуд», «Одяг». Показує, де на малюнку дівчинка спить, грається, їсть. Виконує сприйняті на слух доручення дорослого («Дай», «Посади, погодуй ляльку» тощо). |
36 |
Спостерігається готовність до звукового аналізу: «Не можу вимовити це слово», виправляє мовлення інших дітей («Треба говорити корова, а не колова»). |
36 – 40 |
Усвідомлює відмінність у вимові того самого слова, вимовленого нею і дорослим. Відшукує той елемент, яким відрізняється слово, вимовлене нею і дорослим. Усвідомлює елемент (звук), яким відрізняється слово, вимовлене нею та дорослим. Формуються образи слів (фонематичні уявлення), які відповідають уже не власній (поки що неправильній) вимові дитини, а мовленнєвій нормі. мовленнєвій нормі. На основі слухового сприймання порівнює звуковий образ слова, вимовленого дорослим і нею, а також визначає наявність того чи того звука в слові. |
45 – 48 |
Не завжди зважає на власну неправильну вимову звуків, а будує слухові (звукові) образи слів відповідно до мовленнєвої норми. |
45 – 50 |
За словесною інструкцією показує на малюнках предмети, зображені в однині і множині (стіл – столи, коса – коси). За інструкцією показує на малюнках предмети, що відрізняються у вимові одним звуком (миска – мишка, коса – коза тощо). |
54 – 57 |
Вибирає малюнки, в назвах яких є заданий звук. |
54 – 60 |
Правильно розкладає малюнки, де зображено предмети, в назвах яких є звуки (наприклад, [ш]), які вимовляє неправильно (сонце, шапка, санки, шафа тощо). |
60 – 65 |
Називає в слові перший звук. |
70 – 72 |
Вибирає з чотирьох малюнків (наприклад, кран, лампа, кішка, сонце) той, в назві якого перший звук такий, як у заданому педагогом слові (наприклад, «ластівка»). Вибирає з чотирьох букв (наприклад. А, О, М, П) ту, яка відповідає першому звуку слова, названого дорослим (наприклад, «машина»). Визначає, яке слово утвориться із звуків, вимовлених дорослим (наприклад: ш...а...ф...а). Може дописати букву, яку почав, (і не закінчив) писати дорослий. Може назвати одну за одною букви, зображені накладеними одна на одну. За словесною інструкцією дорослого може правильно вказати, на якому з двох малюнків зображено «Петра, намальованого Іваном», а на якому – «Петром намальований Іван» (Петра зображено у білій сорочці. Івана …… у картатій). |
Таблиця 2.3.
