6.2. Вікові норми розвитку дитини

1. Періоди розвитку дитини.

2. Сенсомоторний розвиток дитини.

3. Мисленнєвий розвиток.

4. Формування мовлення в процесі онтогенетичного розвитку дитини.

5. Розвиток спілкування та гри.

6. Емоційно-соціальний розвиток.

7. Основні форми і види мовленнєвих порушень.

8. Основні періоди нормального мовленнєвого розвитку дитини.

1. Періоди розвитку дитини

За перші сім років життя дитина проходить через три ос­новних періоди свого розвитку, кожний з яких характеризується певним кроком назустріч загальнолюдським цінностям і новим можливостям пізнавати світ. Ці періоди життя відмежовані один від одного; кожний попередній створює умови для виник­нення наступного. Крім того, ці періоди не можуть бути штуч­но «переставлені» в часі.

Перший період – немовляти (перший рік життя ди­тини) характеризується виникненням таких вікових новоутво­рень:

а) пізнавальний розвиток – наприкінці першого року жит­тя дитина починає орієнтуватися в елементарних особливостях навколишнього середовища і розуміти значення окремих звер­нених до неї слів; виділяє найближчих людей; з'являються еле­менти розрізнення між відчуттями, що надходять від власного тіла та ззовні; складаються початкові форми предметного сприй­мання. З'являються перші ознаки зародження наочно-дійово­го мислення, тобто дитина ще неусвідомлено починає розумі­ти, що існують певні типи дій, які можуть об'єднуватися у за­гальні структури. Отже, вона відкриває для себе прийоми логі­ки (порівнює, оцінює, класифікує, вимірює тощо), спираючись на конкретний предмет;

б) розвиток довільності – формуються рухи, що сприяють досягненню мети, переміщенню тіла в просторі, схоплюванню та утриманню предметів;

в) емоційний розвиток – у перші чотири місяці життя у немовляти з'являється «соціальна» посмішка, яка спонукає дорослого до посмішки у відповідь. Формується почуття довіри до світу, яке є основою позитивного ставлення до людей, до діяльності, до самої себе у подальшому житті.

Другий період – раннє дитинство (від одного до трьох років) є потенціалом для виникнення таких вікових новоутворень:

а) пізнавальний розвиток – дитині відкриваються можли­вості побачити світ, де кожний предмет щось означає, для чо­гось призначений. Вона починає вирізняти людей, які посіда­ють певне місце в її житті («свої» та «чужі»; засвоює власне ім'я; формує уявлення про «території» власного «я» (все те, що дити­на вважає своїм, про що може сказати «моє»). Розвиваються предметне сприймання і наочно-дійове мислення. Відбуваєть­ся перехід до наочно-образного мислення, внаслідок чого дити­на починає уявляти собі предмети за допомогою мисленнєвих образів і позначати їх назвами, а не прямими діями. Саме відтоді формується усвідомлення радикальної відмінності між можли­востями людини та всіх інших живих істот;

б) розвиток довільності – користуючись з речами, дитина освоює їхні фізичні якості, вчиться керувати переміщенням у просторі; починає координувати свої рухи; на основі оволодіння мовленням започатковується управління власною поведінкою (в основному у відповідь на вказівки дорослого);

в) розвиток переживань – виникає почуття автономії й осо­бистої цінності (самоповаги), зароджується почуття любові до своїх близьких.

Третій період – дошкільне дитинство (з трьох до семи років). У цей період формується потенціал для подальшого пізнавального, вольового та емоційного розвитку дитини:

а) пізнавальний розвиток – на цей час у сприйманні дити­ни світ є не тільки сталим, а й може виступати як релятивний (усе можна всім); умовний план дії, який склався у дитини в попередній період розвитку, втілюється в елементах образного мислення, відтворювального та творчого уявлення; формують­ся основи символічної функції свідомості; розвиваються сен­сорні та інтелектуальні здібності. Наприкінці цього періоду розвитку дитина починає ставити себе на місце іншої людини, а також дивитися на все, що відбувається, з позиції інших і ро­зуміти мотиви їхніх дій; самостійно будує образ майбутнього результату дії. На відміну від дитини раннього віку, яка здатна лише елементарно відрізняти такі сфери діяльності, як при­родний та рукотворний світ, «інші люди» і «я сама», наприкінці дошкільного віку формується уявлення про різні сторони кож­ної з цих сфер. Зароджуються оцінка і самооцінка;

б) вольовий розвиток – дитина звільняється від притаман­ного більш ранньому етапу «глобального наслідування» дорос­лому; може протистояти (у певних межах) волі іншої людини; розвиваються прийоми пізнавальної діяльності (зокрема, уяв­не перетворення дійсності), формується саморегуляція – влас­не вольова (ініціатива, здатність примусити себе зробити нецікаву справу), а також емоційна (висловлення своїх почуттів). Вона стає здатною до надситуативної поведінки, тобто такої, що виходить за межі вихідних вимог;

в) емоційний розвиток – емоції дитини дедалі більше звільняються від імпульсивності та ситуативності. Формуються почуття відповідальності, справедливості, прихильності, радість від власної інтуїтивної дії. Набуває нового поштовху розвиток соціальних емоцій у взаємодії з однолітками. У дити­ни розвивається спроможність ототожнювати себе з іншими, що породжує в неї здатність до відокремленості від інших і забез­печує розвиток індивідуальності. Виникають узагальнення власних переживань, емоційне передбачення результатів чужих і власних учинків. Емоції стають «розумними».

У дитини семи років формується передумова для успішно­го переходу на наступний щабель освіти. На основі дитячої до­питливості у подальшому формується інтерес до навчання. До того ж розвиток пізнавальних здібностей слугуватиме основою для формування теоретичного мислення; вміння спілкуватися з дорослими та однолітками дасть змогу дитині перейти до на­вчальної співпраці; розвиток довільності сприятиме подоланню труднощів у розв’язанні навчальних завдань; оволодіння еле­ментами спеціальних мов (термінологією), характерних для окремих видів діяльності, стане основою засвоєння різних навчальних предметів у школі (музика, математика тощо).

Періоди розвитку дитини та вікові новоутворення, прита­манні для цих періодів, розкриті нами лише у вигляді можли­востей, ступінь здійснення яких залежить від соціальної ситу­ації розвитку дитини, тобто від того, хто і як виховує та до якої діяльності залучає її, з ким вона її здійснює. Від особливостей стимуляції чи організації діяльності дітей дорослими залежить успіх у психічному і фізичному розвитку. Отже, водночас з висхідною лінією розвитку (власне розвитку) може бути й інша «крива» особистісних змін, що свідчитиме про такі тенденції, як регресивні, тобто ті, що йдуть назад у розвитку. Тому батьки мають знати, що кожний крок розвитку може супроводжуватися проявами та закріпленнями негативних новоутворень.

Однак слід пам'ятати, що у кожної дитини свої темпи розвитку і незначна розбіжність з прийнятими віковими нормами не є проблемою. Тим більше, що розвиток відбувається нерівно­мірно, часто спостерігаються так звані уповільнені темпи роз­витку. Не порівнюйте конкретну дитину з іншою дитиною того самого віку. Спроби обов'язково вписати дитину в стандартні схеми нейропсихологічного дозрівання, мовленнєвого та інте­лектуального розвитку тощо можуть призвести до нервозності і проблем.

Важливо лише орієнтуватися на вікові норми, а не суворо дотримуватися їх.