169. При взаємодії водних розчинів Cr2(so4)3 та Na2co3 утворюється осад:
а) Cr(OH)3;
б) Cr(HCO3)2;
в) Cr2(CO3)3;
г) CrOHCO3;
д) Cr(OH)2CO3.
170. У результаті реакції, яка перебігає за рівнянням Cr2(SO4)3 + Na2CO3 + H2O ® ..., утворюється осад:
а) Cr(OH)3;
б) Cr(HCO3)3;
в) (CrOH)2SO4;
г) Cr2(CO3)3;
д) (CrOH)2CO3.
171. У результаті взаємодії водних розчинів хром (ііі) хлориду та натрій сульфіду утворюється осад:
а) Cr(OH)3;
б) Cr(HS)3;
в) CrOHS;
г) Cr2S3;
д) Cr2(SO3)3.
172. При взаємодії водних розчинів купрум (іі) сульфату та натрій карбонату утворюється сполука:
а) купрум (ІІ) гідроксокарбонат;
б) купрум (ІІ) карбонат;
в) купрум (ІІ) гідроксосульфат;
г) купрум (ІІ) гідроксид;
д) купрум (ІІ) гідрогенкарбонат.
173. У результаті реакції, яка перебігає за рівнянням AlCl3 + Na2SO3 + H2O ® ..., утворюється осад:
а) алюміній (ІІІ) гідроксиду;
б) алюміній (ІІІ) сульфіду;
в) алюміній (ІІІ) гідроксосульфіту;
г) алюміній (ІІІ) сульфіту;
д) алюміній (ІІІ) гідрогенсульфіту.
174. Буферні розчини – це:
а) розчини, які зберігають постійне значення рН при додаванні кислот та лугів або при зміні концентрації;
б) розчини, які зберігають постійне значення рН при додаванні кислот та лугів;
в) розчини, які мають постійне значення рН при зміні концентрації;
г) розчини, які зберігають постійне значення рН при додаванні кислот;
д) розчини, які мають постійне значення рН при зміні температури та концентрації.
175. До складу буферної системи входять такі компоненти:
а) сіль слабкої кислоти і сильної основи та слабка кислота;
б) слабка кислота та сильна основа;
в) сіль слабкої кислоти і сильної основи та сильна кислота;
г) сіль сильної кислоти і сильної основи та слабка кислота;
д) сильна кислота та слабка основа.
176. Указати, у якому випадку рН буферної системи буде дорівнювати рK:
а) при рівній кількості кислоти та солі;
б) при двократному об’ємі кислоти;
в) при рівних об’ємах та різних концентраціях кислоти та солі;
г) при різних об’ємах кислоти та солі з однаковими молярними концентраціями;
д) при збільшенні концентрації солі вдвічі.
177. Буферна ємність – це кількість моль-екв сильної кислоти або основи, яку необхідно додати до:
а) 1 л буферної системи, щоб змінити рН на 1;
б) буферної системи, щоб зафіксувати зміну рН;
в) 1 мл буферної системи, щоб змінити рН на 1;
г) 1 л буферної системи, щоб зміна рН не відбулася;
д) 10 л буферної системи, щоб змінити рН на 1.
178. Буферна ємність – це кількість моль-екв сильної кислоти або основи, яку необхідно додати до 1 л буферної системи, щоб змінити рН на:
а) 1;
б) 0,1;
в) 2;
г) 10;
д) 0,01.
179. Буферна ємність залежить від:
а) концентрації та співвідношення компонентів системи;
б) молярної концентрації кислоти;
в) рН розчину кислоти;
г) молярної концентрації солі;
д) рН розчину солі.
180. Указати склад буферних систем основного типу:
а) слабка основа + сіль, яка утворена сильною кислотою;
б) сильна кислота + сіль, яка утворена слабкою основою;
в) слабка основа + сіль, яка утворена слабкою кислотою;
г) сильна основа + сильна кислота;
д) сильна кислота + слабка основа.
181. Указати склад фосфатного буферу:
а) Na2HPO4 + NaH2PO4;
б) Na3PO4 + NaH2PO4;
в) Na3PO4 + H3PO3;
г) Na2HPO4 + NaOH;
д) NaH2PO4 + H3PO4.
182. Указати склад амоніачного буферу:
а) NH4OH + NH4Cl;
б) NH4NO3 + HNO3;
в) NH4OH + HCl;
г) NH4Cl + HCl;
д) NH4NO3 + NH4Cl.
183. Фосфатний буфер складається з:
а) натрій дигідрогенфосфат + натрій гідрогенфосфат;
б) о-фосфатна кислота + натрій о-фосфат;
в) натрій дигідрогенфосфат + натрій о-фосфат;
г) о-фосфатна кислота + натрій гідрогенфосфат;
д) о-фосфатна кислота + натрій дигідрогенфосфат.
184. Указати склад ацетатного буферу:
а) CH3COOH + CH3COONa;
б) CH3COOH + NaOH;
в) CH3COOH + HCOONa;
г) CH3COOH + CH3COOCH3;
д) CH3OH + CH3COOH.
185. Концентрацію гідроген(+1)-іонів для буферної системи кислотного типу розраховують за рівнянням:
186. Концентрацію гідроксид-іонів для буферної системи основного типу розраховують за рівнянням:
187. Указати рівняння Гендерсона–Гассельбаха для обчислення рН кислотної буферної системи:
188. рН ацетатної буферної системи розраховують за рівнянням:
189. Указати рівняння Гендерсона–Гассельбаха для обчислення рН основної буферної системи:
190. Рівняння Гендерсона–Гассельбаха для фосфатного буферу має вигляд:
191. Кислотно-основний стан організму оцінюють за допомогою рівняння Гендерсона–Гассельбаха, виведеного для:
192. Кислотно-основна рівновага в організмі людини – це сталість величини:
а) рН;
б) осмотичного тиску;
в) в’язкості крові;
г) температури;
д) артеріального тиску.
193. рН крові в нормі становить:
а) 7,36;
б) 1,86;
в) 4,38;
г) 6,06;
д) 8,52.
194. рН венозної крові:
а) менше за рН артеріальної крові;
б) однаковий з рН артеріальної крові;
в) не можна порівнювати з рН артеріальної крові;
г) більше за рН артеріальної крові;
д) є частиною рН артеріальної крові.
195. рН шлункового соку (у нормі) становить:
а) 0,9–1,6;
б) 5,6–7,9;
в) 3,1–4,4;
г) 7,1–7,4;
д) 8,6–9,0.
196. рН сечі (у нормі) становить:
а) 5,3–6,5;
б) 8,2–10,1;
в) 1,4–4,4;
г) 3,2–4,3;
д) 6,7–9,3.
197. Ацидоз – це:
а) зміщення рН крові у кислий бік;
б) наближення рН крові до нормального фізіологічного стану;
в) гранична концентрація гідроксид-іонів у крові;
г) зміщення рН крові в лужний бік;
д) рівноважний кислотно-основний стан.
198. Алкалоз – це:
а) зміщення рН крові в лужний бік;
б) рівноважний кислотно-основний стан;
в) зміщення рН крові у кислий бік;
г) гранична концентрація гідроген(+1)-іонів у крові;
д) наближення рН крові до нормального фізіологічного стану.
199. До причин метаболічного ацидозу не належить:
а) втрата Н+-іонів при блювоті та кишковій непрохідності;
б) втрата НСО3–-іонів при колітах та виразках;
в) утворення стійких органічних кислот, наприклад, кетокислот при цукровому діабеті;
г) кисневе голодування тканин;
д) неповне видалення кислот із організму при нирковій недостатності.
200. До причин дихального ацидозу належить:
а) порушення регуляції дихання при травмах та пухлинах мозку;
б) стан лихоманки;
в) тривалий прийом лужних мінеральних вод;
г) неповне видалення кислот із організму при нирковій недостатності;
д) кисневе голодування тканин.
201. До причин метаболічного алкалозу не належить:
а) втрата НСО3–-іонів при колітах та виразках;
б) збільшення концентрації НСО3–-іонів при введенні солей органічних кислот;
в) тривалий прийом лужної їжі;
г) втрата Н+-іонів при блювоті та кишковій непрохідності;
д) тривалий прийом лужної мінеральної води.
202. До причин дихального алкалозу належить:
а) вдихання розрядженого повітря;
б) втрата Н+-іонів при блювоті та кишковій непрохідності;
в) кисневе голодування тканин;
г) отруєння алкоголем;
д) порушення регуляції дихання при травмах та пухлинах мозку.
203. Метаболічний ацидоз – це:
а) надлишок карбон (IV) оксиду або недолік НСО3–-іонів у міжклітинній рідині;
б) сталість внутрішнього середовища організму;
в) зниження вентиляції легень у порівнянні з нормою;
г) видалення кислот із організму та накопичення НСО3–-іонів у міжклітинній рідині;
д) підвищення вентиляції легень у порівнянні з нормою.
204. Дихальний ацидоз – це:
а) зниження вентиляції легень у порівнянні з нормою;
б) видалення кислот із організму та накопичення НСО3–-іонів у міжклітинній рідині;
в) сталість внутрішнього середовища організму;
г) підвищення вентиляції легень у порівнянні з нормою;
д) надлишок карбон (IV) оксиду або недолік НСО3–-іонів у міжклітинній рідині.
205. Метаболічний алкалоз – це:
а) видалення кислот із організму та накопичення НСО3–-іонів у міжклітинній рідині;
б) підвищення вентиляції легень у порівнянні з нормою;
в) надлишок карбон (IV) оксиду або недолік НСО3–-іонів у міжклітинній рідині;
г) зниження вентиляції легень у порівнянні з нормою;
д) сталість внутрішнього середовища організму.
206. Дихальний алкалоз – це:
а) підвищення вентиляції легень у порівнянні з нормою;
б) сталість внутрішнього середовища організму;
в) надлишок карбон (IV) оксиду або недолік НСО3–-іонів у міжклітинній рідині;
г) зниження вентиляції легень у порівнянні з нормою;
д) видалення кислот із організму та накопичення НСО3–-іонів у міжклітинній рідині.