79. Відмінність людського способу буття від тваринного

Розглядаючи спiввiдношення органiчної (генної) i культурної еволюцiї людини, слiд брати до уваги такi бiологiчнi вiдмiнностi людини вiд тварини, якi були помiченi вченими на початку ХХ ст. 1. дитина людини, порiвняно зi звiрятами, народжуеться неготовою до самостiйного життя. Її органи не мають чiткої програми поведiнки, вiдсутня спецiалiзацiя щодо пристосування органiв до зовнiшнього свiту. В неї малий набiр iнстинктiв i немае вродженої програми взаемодiї органiв. Дитина подiбна до ембрiона, в яко- му ще не спецiалiзувалися функцiї, не утвердилися iнстинкти. 2. Перiод статевого дозрiвання людини в три-чотири рази тривалiший, нiж у найближчих до неї приматiв. Отже, природа мовби спецiально роэтягнула його, щоб дитина могла засвоїти культуру. Спроби осмислити проблему людини, керуючись не вiрою, а розумом i фактами, а саме на дьому г’рунтуються науковий i фiлософський пiдходи, — виводять на одну з двох вiдповiдей. 1. Зачатки трудової дiяльностi в поеднаннi з природним добором зумовили трансформацiю природи людини. 2. Змiни природи людини зумовленi сильними мутацiями (вiдпрадьовуються ймовiрнi механiзми, що спричинили неспецiалiзований стан оргавiв дитини при народженнi, а також ретардадiю). У результатi дих змiн людина, будучи беззахисною i немiчною, могла вижити тiльки нетрадицiйним способом — через використання знарядь прадi та створення свiту культури. Праця суттево змiнила вiдношення предкiв людини до свiту. Вiдомо, що тварина живе у вузькiй екологiчнiй нiшi. Тварина реагус лише на сприятливi або небезпечнi для неї подразники середовища. Праця зумовила й змiну вiдношення людини до само себе. Людина виготовляе знаряддя i тодi, коли нона сита (за вiдсутностi потреб), i тодi, коли голодна. Людська спiльнота вiдрiзняеться вiд стада тим, що керуеться мораллю, яка у найяростiшiй свой формi охоплює життево необхiднi вимоги, насамперед заборону вбивств, iнцесту (заборона шлюбiв i статевих стосункiв мiж батьками i дiтьми, братами i сестрами), обов’язок допомагати родичам. Завдяки цьому виник рiд — спiльнота, заснована на природних зв’язках,, але вiдношення в якiй регулюються мораллю. У процесi розвитку на переднiй план вийшли економiчнi та культурнi чинники, а надприроднi норми регулювання вiдносин, якi започаткувала мораль, эростали. Завдяки цьому почало формуватися суспiльство.

80. Філософські аспекти проблеми походження людини

На сьогоднi немас едино наукової теорii походження людини. Найпоширенiшою, е еволюцiйна концепцiя, з утвердженням якоi в ХIХ ст. почалося iнтенсивне наукове осмислення проблеми антроттогенезу. Еволюцiйний процес, ак правило, ттодiляють на три стадiї. 1. Космiчна еволюцiя. Роэпочалася приблизно 10 млрд рокiв тому. За цей час Космос, а отже й Сонячна Система, змiнюваЛися, створюючи умови для зародження життя (Д Геттона. П’ер Лапласа). Геттон сформулював теорiю еволюцii геологiчних формацiй Землi, показавши и геологiчну iсторiю як повторення циклiв руйнувакня одних континентiв i виникнення iнптих, через вияв Схожостi сучасних 1 давнiх геологiчних процесiв. С. де Лаплас запропонував свою оемогонiчну гiпотезу походження Сонячно системи. 2. Бiологiчна еволюцiя. Розпочалася З— 4 млрд рокiв тому. Зумовила iснування нинi на Землi щонайменше двох мiльйонiв бiологiчних видiв (1,5 мiльйона тваринного й 500 тисяч рослинноГО походження), одним з яких е людина (Жана-Батиста Ламарка). Він створив достатньо цiлiсну концепцiю еволюцiї живої природи. Згiдно з нею види тварин i рослин постiйно змiнюються, ускладнюються в своїй органiзацiї пiд дiею зовнiшнiх чинникiв і своерiдного внутрiшнього прагнення всiх органiзмiв до вдосконалення. Проголосивши принцип еволюцii загальним законом живої природи, Ламарк, однак, не з’ясував її причин. Це зробив Чарльз Дарвiн. Вiн показав, що еволюцiя в органiчному свiтi здiйснюеться пiд впливом трьох основних чинникiв: мiнливостi, спадковостi та природного вiдбору. Мiнливiсть е основою утворення нових ознак у будовi та функцiях органiзмiв. Спадковiстпь закрiплюс цi ознаки та особливостi. У процесi природного вiдбору в боротьбi за виживання зникають органiзми, якi не здатнi пристосуватися до нових умов iснування. Завдяки цьому единому процесу органiзми в результатi еволюцП нагромаджують все новi пристосувальнi ознаки, що врештi-решт i зумовлюе появу нових видiв. З. Культурна еволюцiя. Роэпочалася 2—З млн рокiв потому. У процесi цiе еволюцi з’явилася людина. Для розумiння природи культурної еволюцiї суттеве значения мае мутацiйна теорiя еволюції Хуго де Фрiза. Згiдно з нею новi види виникають стрибкоподiбно в результатi великих одиничних мутацiй у генному спадковому апаратi.