79. Загальна характеристика диференційно-психофізіологічних досліджень. Темперамент і вища нервова діяльність за і. Павловим.

І. Павлов розглядав темперамент як тип ВНД. Даючи фізіологічне обґрунтування різним типам темпераменту, він прийшов до поєднання властивостей НС і став ототожнювати типи темпераменту з типами НС.

Згідно Павлова, домінуючу роль у визначенні ознак індивідуальності відіграє ЦНС з її властивостями процесів збудження і гальмування.

Він вважав, що властивості НС – це вроджені характеристики нервової тканини, які регулюють основні процеси (збудження і гальмування). Він вивчає три властивості процесів збудження і гальмування:

• силу – слабкість;

Сила нервового процесу – характеризується працездатністю, витривалістю НС і означає здатність її переносити тривале, або короткочасне, але сильне збудження або гальмування.

Слабкість нервового процесу – це нездатність нервових клітин витримувати тривале і концентроване збудження або гальмування. При їх дії нервові клітини дуже швидко переходять в стан охоронного гальмування.

Сила НС по відношенню до збудження пов’язана обернено-пропорційною залежністю з чутливістю аналізаторів: при сильній НС спостерігається, як правило, низька чутливість; при слабкій НС – висока.

• рухливість – інертність;

Рухливість нервових процесів – це здатність їх швидко змінювати один одного (швидкість появи нервового процесу у відповідь не подразнення, швидкість утворення нових умовних рефлексів).

• врівноваженість – неврівноваженість.

Врівноваженість нервових процесів – співвідношення процесів збудження і гальмування. У деяких людей ці два процеси в нормі взаємно-врівноважуються, а у інших рівновага може не спостерігатись – переважає процес збудження чи гальмування.

Згідно Павлова, з великої кількості можливого поєднання цих трьох основних властивостей НС в природі є чотири найбільш виражені типи НС:*холеричний тип («безудержный») – сильна врівноважена НС; *сангвінічний тип (врівноважений) – сильна врівноважена рухлива НС; *флегматичний тип (інертний) – сильна врівноважена інертна НС; *меланхолічний тип (слабкий, гальмівний) – слабка НС.

Позитивне у цьому підході: 1) під психологічні категорії поведінки стала подводитися більш сучасна фізіологічна база; 2) поведінка пов’язувалася з сукупністю типологічних особливостей прояву властивостей НС.

Протиріччя теорії: - виділені прояви властивостей НС зустрічаються не часто; - нема єдиного підходу до виділення типів; - пізніші дослідження показують, що холеричний тип пов’язаний зі слабкістю НС; - типи поведінки строго обумовлені типологічними особливостями прояву властивостей НС, які притаманні людині (сам Павлов далі заперечував і говорив про «маскування рис темпераменту рисами поведінки, що набуті протягом життя). Далі Павлов прийшов до висновку, що варто відрізняти тип НС як вроджену особливість НС, тобто генотип, від характеру, тобто фенотипа, що виражається в образі поведінки людини і являє собою сплав вродженого і набутого в процесі життя.

І. Павлов разом із загальними типами (темпераментом), властивими людині і тваринам, розрізняв спеціальні типи, характерні тільки для людини, оскільки вони відображають співвідношення між першою (образною) і другою (мовно-мисленнєвою) сигнальними системами: художній, розумовий, змішаний.

Художній тип (ХТ) вирізняється яскраво вираженою схильністю до образно-емоційного мислення. Це не означає, що у нього не розвинене словесно-логічне мислення. Люди цього типу надзвичайно гостро, яскраво, повно і безпосередньо сприймають дійсність (вони, наприклад, здатні ясно, іноді до галюцинації, уявляти собі предмети і явища), у них розвинена уява, добре виявлені здатність відтворювати дійсність у художніх образах, картинність мови (що властиво багатьом артистам, художникам, музикантам).

Розумовий тип (РТ) відзначається підвищеною схильністю до словесно-логічного (абстрактного) мислення, здатністю до аналізу і систематизації, реагування не стільки на конкретні явища, скільки на їх узагальнення. Перша сигнальна система в нього розвинена, просто абстрактне мислення переважає над образним.

Змішаний тип (ЗТ) має ознаки як художнього, так і розумового типів.

Павлов вважав, що ХТ не поступається РТ в розвитку мовних і логічних можливостей. "Художників" вирізняє синтетична стратегія сприймання і оброблення інформації, завдяки чому вони схоплюють дійсність цілком, не розчленовуючи, а "мислителі" вдаються до аналітичної стратегії сприйняття і освоєння дійсності. Синтетична стратегія властива правій півкулі, аналітична - лівій, тому домінування правої півкулі може зумовити появу "художників" (домінування 1ої сигнальної системи), а лівої - "мислителів" (домінування 2ої сигнальної системи).

Зв'язки ХТ і РТ із властивостями НС не з'ясовані. Павлов припускав, що "мислителям" мають відповідати меланхоліки, а "художникам" – холерики.