61. Індивідуальні особливості у сфері пізнання.

Генетичні і середовищні (особливості навчання, виховання, професійної діяльності) фактори детермінують наступні індивідуальні особливості пізнавальних психічних процесів:

1) пам'яті

• переважання певного типу пам'яті - рухового, зорового, слухового;

• індивідуальну специфіку продуктивності: тривалість, обсяг, швидкість, точність;

• рівень розвитку автобіографічного виду пам'яті.

2) сприйняття

• конкретність - абстрактність;• аналітичність - синтетичність;• об'єктивність - суб'єктивність; • описовість - пояснювальна;• цветооріентірованность-формооріентірованность;• візуальність - гаптічность.

3) мислення

• ступінь самостійності, критичності, гнучкості, глибини, широти, послідовності, швидкості;

• вираженість продуктивності - репродуктивності, дівергентності - конвергентності.

4) мови

• індивідуальна своєрідність усного мовлення полягає в тембрі, гучності, тоні, емоційності, темпі, словарному запасі;

• індивідуальна своєрідність письмової мови - словниковий запас, графологічні особливості, коефіцієнт активності, словникове різноманітність, логічна зв'язність.

5) уяви

• ступінь розвитку уяви;

• тип образів.

Когнітивний стиль - відносно стійка індивідуальна особливість пізнавальних процесів, яка виражається у використовуваних суб'єктом пізнавальних стратегіях. Когнітивний стиль проявляється в процесах пізнання, навчання, професійної деятельності.

62.Поняття когнітивного стилю. Види когнітивних стилів.

Когнітивні стилі - це індивідуально-своєрідні способи переробки інформації про актуальну ситуацію (способи її сприйняття, аналізу, категоризації, оцінювання тощо).

М. Холодна, когнітивні стилі - це інший тип інтелектуальних здібностей (порівняно з традиційними конвергентними і дивергентними здібностями), що характеризують, особливості побудови індивідуальних репрезентацій того, що відбувається (як будується ментальний образ конкретної ситуації), індивідуальні можливості метакогнітивної регуляції інтелектуальної діяльності (як організовується контроль процесів переробки інформації).

Р. Гарднер і його співавтори наголошували, що для прогнозування індивідуальної поведінки слід брати до уваги комплекс когнітивних контролів, тобто когнітивний стиль.

Комплекс кількох когнітивних стилів:

Полезалежність – поленезалежність описав Г. Віткін у зв'язку з вивченням ефектів "фігура - фон" у тестах просторової орієнтації та "частина - ціле" в перцептивних тестах. Тенденція контролювати вплив зорового поля за рахунок опори на внутрішній досвід і легко виокремлювати частину зі складної фігури – "поленезалежність" (ПНЗ), а тенденція покладатися на зовнішнє видиме поле і зазнавати труднощів при виділенні частин із цілого - "полезалежність" (ПЗ).Незалежні від поля люди включаються в процес навчання радше як його активні учасники, ніж як глядачі. Тому ефективності навчання поленезалежних осіб сприяє внутрішня мотивація, а полезалежних - зовнішнє підкріплення.

Вузькість - широкість категорії відображає ступінь диференційованості однієї категорії (різні варіації значення категорії "великий", ступінь розмежування різних відтінків "червоного кольору" і т. ін.). Вузькі категорізатори схильні специфікувати свої враження і обмежувати галузь вживання категорії, а широкі - підводити під одну категорію велику кількість прикладів, що її підтверджують.

Ригідний - лабільний (гнучкий) пізнавальний контроль характеризує ступінь суб'єктивного відчуття складності, яким супроводжується перехід від одної діяльності до іншої. Ригідний контроль свідчить про неможливість швидкого переходу з однієї пізнавальної функції на іншу в ситуації когнітивного конфлікту через низький ступінь їх автоматизації, гнучкий - про відносну легкість такого переключення завдяки високому ступеню автоматизації.При обстеженні учнів 6-х класів з'ясували, що полюс ригідності співвідноситься з низькими показниками продуктивності мимовільного і довільного запам'ятовування, а також із нижчою навчальною успішністю.

Толерантність до нереалістичного досвіду проявляється в ситуаціях невизначеності, суперечності, двозначності, припускає можливість прийняття вражень, що не відповідають або навіть суперечать тим знанням, що людина має оцінювати як правильні та очевидні.Нетолерантні до нереалістичного досвіду особи в завданнях на сортування схильні формувати групи об'єктів за стандартними, передбачуваними ознаками, задавати багато уточнювальних запитань при аналізі невизначених інтерперсональних ситуацій.

Загострювання – згладжування. Йдеться про особливості зберігання у пам'яті запам'ятованого матеріалу. У "згладжувачів" збереження матеріалу супроводжується його спрощенням, втратою деталей, забуванням фрагментів. У пам'яті "загострювачів" відбувається виокремлення, акцентування специфічних деталей і особливостей матеріалу, що запам'ятовується. "Згладжувачам" властиві пасивність, консерватизм, відсутність почуття суперництва.

Імпульсивність – рефлективність. Цей когнітивний стиль (схильність приймати рішення швидко або поволі) найяскравіше проявляється за невизначеності, коли потрібно здійснити правильний вибір з безлічі альтернатив. Імпульсні випробовувані схильні швидко приймати рішення, не перевіряючи гіпотез, без урахування альтернатив. Рефлективним випробовуваним властиві сповільнений темп прийняття рішень, уточнення гіпотез на основі ретельного вивчення альтернатив.

Когнітивна простота – складність. Людина розуміє, інтерпретує, оцінює і прогнозує дійсність наоснові певним чином організованої системи особистісних конструктів (Дж. Келлі). Конструкти як спосіб диференціації об'єктів можна застосувати для оцінювання іншої людини, самої себе, ситуацій, предметів.Дані про зв'язок когнітивної простоти - складності з різними особистісними і поведінковими проявами суперечливі. Одні автори зазначають, що полюс когнітивної складності пов'язаний із більшою точністю в оцінюванні себе та інших людей, ефективністю у спілкуванні, успішністю розв'язання завдань тощо, а інші співвідносять його з тривожністю, догматизмом, ригідністю, меншою соціальною адаптованістю. Такий самий неоднозначний і психологічний портрет когнітивно простих суб'єктів.

Аналітичність – синтетичність вказує, на що більше орієнтований індивід у процесі пізнання: на відмінності або підібності, специфічність або спільне. Аналітичне - орієнтуються на специфічне в об'єктах, цілісним сприймають набір неістотних, другорядних ознак, користуються меншою суб'єктивної одиницею виміру. Синтетичністю - окремі стимули сприймають як ціле, орієнтуються на загальне.