63. Стилі кодування інформації.

Стилі кодування інформації— це суб’єктивні засоби, за доп. яких у ментальному досвіді людини відтворюється оточуючий світ(індивідуально-своєрідні способи подання інформації в залежності від домінування певної модальності досвіду (слуховий, зорової, кинестетической, чуттєво-емоційної та ін.). Вперше питання про існування індивідуальних розбіжностей у способах кодування інформації поставив відомий фізіолог І.П.Павлов у межах свого вчення про дві сигнальні системи кори головного мозку: І система здійснює аналіз та синтез безпосередніх впливів зовнішнього та внутрішнього середовища організму спираючись на чуттєві враження (сенсорні та перцептивні сигнали). ІІ система забезпечує орієнтири за допомогою слова, спираючись на різні форми мовлення (вербальні сигнали)На сучасному рівні проблема першосигнальних та другосигнальних способів кодування інформації представлена у вигляді проблеми спеціалізації між півкулями із закріпленням чуттєво-образної форми презентації дійсності за правою півкулею, а вербально-логічної — за лівою.

Дж. Брунер говорив про існування 3 способів суб`єктивного уявлення інформації: у вигляді предметних дій, наочних образів та знаків мовлення.

Л.М. Веккер стверджував, що роботу думки забезпечують три способи переробки інформації — знаково-словесний, образно-просторовий та тактильно-кінестетичний.

Когнітивні стилі (КС)Словесно-мовний стиль кодування інформації в першу чергу впливає на формування таких когнітивних стилів, як вузький/широкий діапазон еквівалентності, вузька/широка категорізація, аналітичний/тематичний стиль, когнітивна простота/складність, конкретна/абстрактна концептуалізація, толерантність до нереалістичного досвіду (у тій його формі, яка пов`язана з особливостями організації семантичних схем).Візуальний стиль кодування інформації сприяє формуванню таких когнітивних стилів як полезалежність-поленезалежність, імпульсивність-рефлективність, фокусуючий-скануючий контроль, згладжування-загострення, толерантність до нереалістичного досвіду (у тій його формі, яка пов’язана з особливостями організації перцептивних схем).Стосовно предметно-практичного стилю кодування інформації, то референтні йому когнітивні стилі поки ще не визначені.

На думку Г. Уіткіна серед факторів, які впливають на формування стилю найбільш важливими є соціокультурні та екологічні: “чи надається дитині можливість бути самостійним, незалежним, зокрема в родині і головним чином з боку матері”.

Що ж до ступеня виразності когнітивних стилів та їх впливу на ефективність діяльності, то Ю.Л. Трофімов стверджує, що високу ефективність забезпечує не єдиний параметр КС, а система параметрів КС.

Сенсорно-емоційний стиль кодування інформації пред’явлений такими стилями, як ригідний/гнучкий пізнавальний контроль, фізіономічний/буквальний стиль, повільне/швидке протікання психічного часу.

64. Стилі постановки та рішення проблем

Стилі постановки та вирішення проблем (або стилі мислення) – це індивідуально-своєрідні способи виявлення і формулювання проблемної ситуації, а також способи пошуку засобів її вирішення. Різні люди в одному і тому ж проблемному полі бачать різні проблеми, визначають їх у різних термінах і в різному змістовному контексті, використовують різні методи їх вирішення.

У вітчизняній літературі факт існування різних способів вирішення проблеми вперше був описаний Д. Б. Богоявленською. Вона використовувала метод «креативного поля» і виділила три якісно різних рівня інтелектуальної діяльності: стимульно-продуктивний (випробуваний вирішує завдання, однак при цьому залишається в рамках заданого або спочатку знайденого способу рішення), евристичний (випробуваний орієнтується на пошук нових, відмінних від вже знайденого способів вирішення проблеми) і креативний (випробуваний виходить за межі заданих умов вихідної проблеми, оскільки виявлена ним закономірність перетворюється для нього в самостійну задачу, вирішення якої для нього важливіше досягнення успіху в експерименті). На думку Богоявленської, дані способи вирішення проблеми в рівній мірі можуть проявляти себе на високому рівні інтелектуального розвитку (наприклад, можна говорити про вчених різного типу в залежності від переважаючого у них рівня інтелектуальної активності).

Стилі постановки та вирішення проблем (стилі мислення) – виділяються за критерієм міри самостійності та творчості у відношенні до поставленої проблеми і включають такі стилі: адаптивний (пошук рішення проблеми з використанням раніше засвоєних способів діяльності), евристичний (вирішення нормативної проблеми новими, більш ефективними способами), дослідний (самостійне формування цілей власної діяльності з орієнтацією на пошук інформації з проблеми та різні варіанти вирішення проблеми), інноваційний (здатність створювати нові ідеї, висувати нові способи вирішення проблеми, створення нових продуктів комунікативної, інтелектуальної діяльності), смислопороджуючий (орієнтація на роботу зі смислом існуючих понять з подальшою зміною рівня і типу сприйняття проблеми).