4.Індивідуальні, типологічні та групові відмінності

Прихильники теорії спадкових факторів виділяють генетику в якості вирішального чинника індивідуальних відмінностей, а прихильники соціогенетичної теорії в якості головного чинника виводять вплив середовища, то в рамках теорії двох факторів основний акцент робиться на складному процесі взаємодії спадковості і середовища, що і зумовлює відмінності між людьми.

Теорія впливу конституціональних і морфологічних ознак розглядає індивідуальність людини крізь призму статури і особливостей морфології.

1→) Індивідуальні. Прихильники теорії психофізіологічних основ індивідуальних відмінностей вважають, що основною їх передумовою є особливості властивостей нервової системи (сили, врівноваженості, рухливості, лабільності, динамічності), специфіка темпераменту.

Автори теорії диференціації вказують на значимість такого компонента, як ступінь диференціації когнітивних структур психіки і детермінована їй індивідуальна своєрідність людини. Генетичні і середовищні (особливості навчання, виховання, професійної діяльності) фактори наступні індивідуальні особливості пізнавальних психічних процесів:

1) пам'яті • переважання певного типу пам'яті - рухового, зорового, слухового; • індивідуальну специфіку продуктивності: тривалість, обсяг, швидкість, точність; • рівень розвитку автобіографічного виду пам'яті.

2) сприйняття • конкретність - абстрактність; • аналітичність - синтетичність; • об'єктивність - суб'єктивність; • описовість - пояснювальна; • цветооріентірованность-формооріентірованность;• візуальність - гаптічность.

3) мислення • ступінь самостійності, критичності, гнучкості, глибини, широти, послідовності, швидкості; • вираженість продуктивності - репродуктивності, дивергентності - конвергентності.

4) мови • індивідуальна своєрідність усного мовлення полягає в тембрі, гучності, тоні, емоційності, темпі, словниковому запасі; • індивідуальна своєрідність письмової мови.

5) уяви • ступінь розвитку уяви; • тип образів.

Деякі фактори, що впливають на міжіндивідуальні варіації здібностей і інтелект: задатки онтогенезу, здібності: загальні, спеціальні: обдарованість талант геніальність; інтелект

Індивідуальні особливості когнітивного стилю (поле залежність - поленезалежність, аналітичність - синтетичність, категоріальна вузькість - широта, рефлексивність - імпульсивність, когнітивна простота - складність, ригідність - гнучкість та ін.) полягають у перевазі тих чи інших пізнавальних стратегій і пов'язані з особливостями нервової системи, типом темпераменту, типом сигнальної системи, міжпівкульною асиметрією, особливостями виховання, навчання і професійної діяльності .

Індивідуальний стиль діяльності - це стійка система прийомів, способів, методів діяльності, обумовлена індивідуально-специфічними якостями людини, являється засобом ефективного пристосування до об'єктивних обставин. Він дозволяє людям з різними індивідуально-типологічними особливостями нервової системи, різною структурою здібностей, характеру домагатися рівної ефективності при виконанні однієї і тієї ж діяльності різними способами. Механізмами становлення індивідуального стилю діяльністі є адаптація, компенсація і корекція.

Існує два шляхи формування стилю діяльності - стихійний (вибір індивідом того чи іншого способу діяльності за відсутності чіткого раціонального пояснення свого вибору) і цілеспрямований шлях (полягає у використанні механізмів наслідування, аналізу власних сильних і слабких сторін, формування певного стилю в результаті педагогічних впливів ).

Індивідуальні відмінності, пов'язаних з функціональною асиметрією. Міжпівкульна асиметрія мозку - характеристика розподілу психічних функцій між лівою і правою півкулями мозку. Походження асиметрії пов'язують з дією трьох груп чинників - середовищних (включаючи культурні), генетичних і патологічних. Профіль асиметрії - це переважання лівої чи правої частин у спільному функціонуванні парних органів (рук, ніг, органів зору та слуху). Профіль асиметрії є одним з параметрів індивідуальності.

Індивідуальна специфіка захисних механізмів заключаеться в перевазі певних захистів, що обумовлено особливостями психіки, особливостями пережитих в ранньому дитинстві стресів, негативного впливу з боку родичів і стилю виховання, захистами, засвоєними за зразками значущих інших, індивідуальним життєвим досвідом. Впливають на дану специфіку також вік і стать індивіда.

Стилі реагування - це індивідуальний спосіб взаємодії з ситуацією відповідно до її логіки, психологічними можливостями людини. Виділяють два стилі реагування - захисний (полягає у відході, неприйнятті, відмові від вирішення проблеми і пов'язаних з цим конкретних дій заради збереження комфортного стану.) і стиль подолання (полягає в прояві конструктивної активності, спрямованої на дозвіл, переживання ситуації).

2→) Тип - це стійка сукупність ознак, властивостей або картина поведінки в цілому, яка розглядається як типове для групи, як симптомокомплекс. Кожну людину, у якої відзначається даний симптомокомплекс, починають відносити до цього типу. В якості характеристики людини при цьому виступає назва відповідного типу, а зміст розкривається описанням типового, усередненого представника.

Виділимо найбільш відомі типології, складені закордонним вченими.

1. Типологія Кречмера (в основі типології - особливості конституції):

- Пікнік; - Атлетик; - Астенік; - Змішаний тип.

Гіппократ Характеристика типів темпераменту (в залежності від властивостей нервової системи) Слабкість - Слабкий тип (меланхолік) Сила, неврівноваженість (холерик) Сила Рухливість, Врівноважений (сангвінік) Сіла Інертність, урівноважений (флегматик)

2. Типологія Шелдона (в основі типології - переважання певного зародкового шару): - вісцеротонічний, - соматотонічний, - церебротоний.

3. Типологія характеру З. Фрейда містить у собі стадію психічного розвитку, на якій сталася фіксація лібідо, і включає в себе: оральний; анальний; фалічний; геніальний.

4. Типологія характерів А. Адлера. два параметри - активність і соціальний інтереc.

Керуючий тип характеризується високою активністю і низьким соціальним інтересом. Представникам даного типу властиві самовпевненість, активність, напористість, почуття зверхності над іншими, відсутність турботи про інших людей, задоволення потреб у асоціальній манері.

«Берущий» тип характеризує середній рівень активності і середній рівень вираженості соціального інтересу. Для даного характеру властиво паразитичне ставлення до зовнішнього світу, рішення своїх потреб за рахунок інших людей.

Уникаючий тип характеризується низькими рівнями активності і соціального інтересу; є прагнення до уникнення неприємностей, постійне бігство від рішення життєвих завдань.

Соціально-корисний тип - високий рівень активності і високий рівень соціального інтересу. Даний тип домагається цілей разом з іншими людьми.

5.Типологія акцентуацій характеру К. Леонгарда Демонстративний тип. Педантичний тип Застревающий (афективно-застійний), Збудливий тип Тривожний тип Емотивної тип Екзальтований тип. Гіпертимічні тип. Дистимічний тип Афективно-лабільний тип Інтровертований тип Екстравертований тип.

6.Типологія К.Юнга. Екстравертний розумовий (мисленевий); Екстравертний чуттєвий (емоційний); Екстравертний сенсорний; Екстравертний інтуїтивний; Інтровертований розумовий; Інтровертований чуттєвий; Інтровертований сенсорний; Інтровертований інтуїтивний.

3→). Групові. Дуже важливо досліджувати груповий статус суб'єкта, що характеризує його з точки зору віку і статі, належності до певної раси та культурної традиції.

Мета вивчення групових відмінностей:• Через конкретні групи характеризувати сучасне суспільство.• Через дослідження різних груп виявити фундаментальні проблеми індивідуальних відмінностей в цілому.• Порівняти як деякі психологічні феномени проявляються в різних групах і можуть сприяти більш чіткому розумінню самого феномена.

Висновки загальної психології, перевірені на різних групах, іноді виявляються не такими вже «загальними». Дослідження феномена у всіх його різноманітних проявах дозволяє краще зрозуміти його суть. Класифікації групових ознак індивідуальності: біологічного, який проявляється в процесі дозрівання організму;психічного, виступаючого у вигляді відмінностей у сенсомоторних, когнітивних, емоційних, регуляційних характеристиках; особистісного, визначального відмінності в самооцінці, образі-Я, сфері вищих емоцій і мотивів, інтересів і уявлень; інтегративно-індивідуального, що впливає на перевагу різних життєвих модусів і вибір стилю самореалізації.

Статеві відмінності: деякі психологічні риси, включаючи схильності і особистісні характеристики, значно різняться в середніх показниках між статями. Разом з тим у межах кожної статі можна спостерігати досить великі індивідуальні відмінності.

Соціально-класові відмінності: У межах окремої нації зазвичай існують класи людей, чи субкультури, кожна зі своїми відмінними традиціями, способом життя, емоційними реакціями і типами схильностей.

Культурні відмінності: З точки зору розвитку поведінки найбільш ефективними є групи, формування яких стимулювалося зовнішніми, а не біологічними факторами. Культурна група закладає традиції, установки, виховання.