17.2. Хосе Марті

Серед багатьох героїв національно-визвольної боротьби в Ла­тинській Америці особливим авторитетом користується кубинсь­кий революціонер, демократ Хосе Марті - "апостол незалеж­ності", як його з любов'ю називають у народі.

Відомо, що нинішньому становищу народів Куби передувала довга, майже 100-літня запекла боротьба за незалежність як від іс­панських колонізаторів, так і від експансіоністської політики США. Свого часу газета "Нотисіас де ой" писала: "Кубинська ре­волюція - це кращий пам'ятник Хосе Марті й усім героям і муче­никам XIX ст., завдяки яким стали можливими історичні перемо­ги нашого народу v XX ст."

Політичні ідеї Хосе Марті (1853-1895 pp.) і нині є дієвою зброєю борців Латинської Америки за свободу і демократію. Один із відомих керівників кубинської революції Ернесто Че Гевара за­уважував: "Хосе Марті більше, ніж кубинець; він американець, який належить країнам нашого континенту, і його голос чують і поважають не тільки тут, на Кубі, айв усій Америці".

Усе життя Хосе Марті з того часу, коли в 16-літньому віці (1869 р.) за видання революційно-патріотичних творів "10 жовтня" і "Абдала" він був засуджений і відправлений на каторжні роботи, і до героїчної загибелі у відкритому бою з іспанськими колоніза­торами у травні 1895 p., було присвячене боротьбі за звільнення кубинського народу від іноземних загарбників.

Велика заслуга Марті полягає в тому, що він правильно висвіт­лював основні завдання демократичного і національно-визвольно­го руху, був поборником демократичної революції проти експлуа­таторського ладу, розумів необхідність докорінного суспільного перевороту і створення нового справедливого ладу. З об'єктивних обставин марксистом він не став, однак, як зазначав кубинський іс­торик Емідіо Ронг де Леучсенринг, "не будучи соціалістом, Марті звертав свій погляд до Маркса, до І Інтернаціоналу". Маркс, за словами Марті, був не тільки "титанічною рушійною силою гніву європейських трудящих, а й прозорливим ясновидцем причин людських злиднів і долі людей, людиною, охопленою жадобою робити добро. Повсюди він бачив те, що було йому властиве: дух боротьби і повстання, шлях до високої мети".

Основою політичної концепції Марті, спрямованою на націо­нальне звільнення народів від колоніального гніту, є гуманістичне утвердження свободи, справедливості та гідності людської особи. Принагідно зауважимо, що Марті був насамперед політиком, а не проповідником-морадістом з яскраво вираженим релігійним за­барвленням. Заслуга Марті, зазначав О. Тененбаум, полягає в тому, що він "зумів наповнити абстрактні й не позбавлені релігій­ного забарвлення поняття свободи, справедливості та гідності кон­кретним соціально-політичним змістом, перевести на "етичну" мову політичні вимоги і сподівання широких народних мас". Виз­наючи релігію як чинник, що впливає на маси у створенні ідеалу, мрії, здійснення якої ввижається людині можливою лише за ме­жами цього світу, у світі майбутнім, Марті наголошував, що всі релігії однакові, мають одну природу і всі однаково вимагають поклонінням ідолам. Однак, коли люди, відмовившись вірити і кланятись ідолу, "зірвуть з нього зловісний вінець, всипаний яскравими самоцвітами, вони замість слова божого, якому зво­дяться пишні храми, не знайдуть нічого, крім немічного... бовдура, "рідного брата помітних карнавальних чучел". "Свобода - ось наша віра", - зауважував Марті, обстоюючи звільнення особи від релігійного дурману.

Марті виступав проти колоніального гноблення, обстоюючи свободу: національну, політичну і соціальну. Він трактував понят­тя свободи як ідеал справедливого суспільного і державного ладу, ідеал дружби і миру між народами. Мрія про це втілена в його заклику: "То нехай же... усі люди землі здобудуть свободу і спра­ведливість, і нехай ніхто ніколи не зловживе своєю могутністю на лихо іншим, нехай же жодна країна не посміє вирвати свободу з рук іншої, а якщо все ж один народ підніме на інший руку, то не­хай не буде йому допомоги у віроломстві й нехай захистять свобо­ду беззахисного народу його брати..."

Марті розумів, що свобода може бути завойована тільки в жор­стокій боротьбі з гнобителями трудового народу. У статті "З усіма і для блага всіх", звертаючись до співвітчизників із закликом до революційної боротьби, він висловив впевненість, що в цій бо­ротьбі вони неминуче переможуть, позаяк мета її благородна.

"Вирішуючи знову кинутись у криваву січу, - зазначав Мар­ті, - ми шукаємо не зміни форм пригнічення, не намагаємось за­мінити господаря-іспанця новим паном в американському мунди­рі. Ні, наша мета - побудувати республіку, справедливу і засновану на здорових началах; нам не по дорозі з тими, хто вра­жений хворобливим страхом перед свободою думки і слова, з тими, хто, прикриваючись іменем свободи, править насильством, позбавляючи своїх співвітчизників права на вільне життя".

У Марті немає спеціальних праць, присвячених питанням пра­ва, однак аналіз таких його творів, як "Абдала", "Політична тюрма на Кубі", "З усіма і для блага всіх" засвідчує, що він розумів право як засіб захисту свободи, справедливості й людської гідності. "Якщо б з усіх благ, - стверджував Марті, - потрібних для моєї батьківщини, мені було б надано право вибирати найважливі­ше - основу і джерело народного щастя, то я сказав би: "Я хочу, щоб першим законом нашої республіки стала повага до людської гідності".

У політико-правових поглядах Марті помітний вплив прогре­сивних аспектів теорії природного права. Ототожнюючи право зі справедливістю, він не визнавав правовими всі законодавчі поло­ження, які не відповідають ідеалам справедливості та свободи і розглядав їх як грубе насильство над трудовим народом. Такими, на його думку, є закони, які впроваджують колоніальні системи і рабство. У статтях "За чечевичну похльобку", "Наша Америка", "Моя раса", нарисі "Три герої" Марті обстоював природні права кубинців-негрів. Він засуджував рабство, расизм, доводив природ­ну рівність людей незалежно від кольору шкіри, раси і національ­ності й закликав до боротьби з урядами і законами, що ігнорують природні права людей. "Той, хто збуджує і поширює расову во­рожнечу і ненависть, - заявляв Марті, - скоює злочин проти людства". Захищаючи необхідність здійснення природних прав людини, Марті різко викривав антинародну сутність буржуазного законодавства в сучасних йому капіталістичних державах.

У статті "Морський міністр Уїтні. Політика нападу" Марті до­волі зневажливо характеризував панівний клас капіталістів США. На його думку, "ці люди - втілення грубої сили", "коротконогі циклопи", "товстопузі дітища циганської епохи", це "ненаситні", "злобні" і "небезпечні шахраї", які в політиці "розчищають собі шлях кулаками", дотримуються "закону звірів: пожирають слаб­ких і поважають тільки силу". Марті зауважував, що ці "величаві шахраї" купують все і вся, і закон стає втіленням їхньої волі тому, що вони "оплутують конгрес невидимими сітками, ведуть за со­бою немов за уздечку законодавство, ніби добре об'їждженого коня", і "змінюють закони країни відповідно до власних інтересів".

Розвінчуючи реакційну сутність, корисливі цілі зовнішньої політики тогочасних капіталістичних країн, Марті наголошував: "Злодії, які заради власної наживи сіють горе і ворожнечу між на­родами, заслуговують на те, щоб їх з петлею на шиї, босими, з бритими головами провели вулицями мирних міст. Хто вони?

Банкіри? Ні, бандити - ось їхнє справжнє ім'я!" Марті школи не мав ілюзій щодо буржуазного законодавства і не вважав його засо­бом вирішення соціальних конфліктів. Тому він невтомно закли­кав народ до революційної війни за звільнення. "Якщо уряд при­гнічує народні маси, - зазначав Марті, - вони поваляють його і правлять самі, крім того, незадоволений несправедливістю народ ліквідує правосуддя, якщо воно ґрунтується на мертвих законах, почерпнутих із книг, а не відправляється відповідно до істинних потреб країни".

Справедливий суспільний та державний лад, який буде створе­ний у результаті переможної визвольної війни, повинен, за тверд­женням Марті, ґрунтуватись на високій свідомості народних мас, на усвідомленні обов'язку перед суспільством кожною окремою людиною. І управляти революційним народом може не той, хто орієнтується на загальновідомі штампи, що спостерігалися в ін­ших країнах, а той, хто знає "з яких елементів складається насе­лення його країни", знає, як і якими методами його об'єднати. Вести народ до великої мети, говорив Марті, можна лише тоді, "коди кожна людина, пізнавши саму себе, розів'є власні здібності та знайде їм застосування". В результаті цього всі "користувати­муться багатими дарами природи", які народ приумножує своєю працею і обстоює, не жаліючи життя". У народу, що завоював свою свободу, "уряд повинен бути діти щем країни, дух правління повинен бути духом її народу".

У сучасних умовах ідеологічної боротьби, як і завжди, надзви­чайно актуальне положення Марті про необхідність надання лю­дині духовної свободи як важливого засобу досягнення політичної свободи. "Справа кожної людини, - наголошував він, - перебу­дувати власне життя, і як тільки вона загляне в себе, вона його пе­ребудує... Ворог людства той, хто під приводом керівництва мо­лоддю нав'язує їй комплекс відірваних від життя, беззаперечних догм і нишком проповідує замість світлого вчення любові вар­варське євангеліє зла - ненависть".

Заперечуючи ворожу, чужу трудовому народові ідеологію, Марті прозорливо передбачав майбутнє, застерігав кубинців і на­роди Латинської Америки від експансії імперіалізму США як ідео­логічної, так і військової. За день до героїчної загибелі (один, з шашкою, на коні кинувся в бій на шеренги наступаючого ворога) у листі до свого товариша Мануедя Меркадо Марті наголошував: "Ми повинні добитися незалежності Куби, інакше Сполучені Штати захоплять Антильські острови і звідси обрушаться на землі нашої Америки. Все, що я зробив до цього часу, і все, що мені ще належить звершити, - все для цього".

Ці висловлювання деякі ідеологи намагаються проголосити не­прийнятними для теперішнього часу, оскільки соціальна система у США тепер нібито змінилась. Як організатор підривних акцій проти Республіки Куба правлячі кола США намагаються спотво­рити істинний зміст вчення Марті. Яскравим прикладом цього е рішення уряду США назвати іменем Хосе Марті радіостанцію, яка з травня 1985 р. веде передачі, спрямовані проти Республіки Куба, проти революції, духовним вождем якої був Хосе Марті. "Ця без­соромна акція, - слушно зауважує кубинський дослідник Луїс Толедо Санде, - ще раз підтверджує, що агресивна і цинічна при­рода імперіалізму якщо й змінюється, то тільки на гірше".

Революційні заповіти Хосе Марті живуть у творчій, натхненній праці кубинського народу, який здійснив його мрію. "Оце та Бать­ківщина, - заявив Ф. Кастро, - про яку ніколи не можна буде більше сказати, що вона власність небагатьох, де користуються благами лише окремі; Батьківщина, яка нині й у майбутньому завжди буде такою, якою її прагнув побачити Марті, коли сказав: "Батьківщина всіх і для блага всіх!"