Розділ 2. Політичні та правові вчення у Давній Греції

2.1. Основні напрями і головні проблеми політичної думки

Головні напрями політичної думки будь-якого рабовласниць­кого суспільства залежать від його структури. Особливості розвит­ку рабовласницької держави у Давній Греції позначилися і на політичних ідеях. У VII-VI ст. до н. е. в умовах розпаду первіснооб­щинного ладу і виникнення антагоністичних класів у Греції почи­нає розвиватись рабовласницька держава. У цей період зарод­жується й політична думка, яка особливо розквітла у V-IV ст. до н. е„ переважно у рабовласницьких демократіях (Афіни, Абдера та ін.).

Поряд із землеробством і скотарством у Давній Греції великого поширення набуло ремесло. Потреби мореплавства, заморської торгівлі призводили до широкого використання рабської праці. Особливого розвитку набуло гончарне і металеве виробництво (зброя, посуд, лампи та ін.).

Про те, як широко застосовувалася праця рабів, свідчить той історичний факт, що на кожного вільного громадянина припада­ло 18 рабів і більше ніж двоє неповноправних.

Правляча верхівка грецького рабовласницького суспільства повністю звільнялась від важкої фізичної праці. Це сприяло тому, що частина населення займалась розвитком літератури, мистец­тва і науки. Як відомо, давні греки залишили людству видатні тво­ри науки і мистецтва. Ф, Енгельс у праці "Анти-Дюрінг" зауважу­вав, що тільки рабство створило умови для розвитку культури, науки і держави давніх греків. За цих історичних умов воно як від­повідний етап у розвитку людського суспільства відіграло певною мірою прогресивну роль. Давні греки назавжди залишаться вчи­телями людства. У Греції тих часів можна знайти елементи і за­чатки філософських ідей сучасності. Політична думка у цій дер­жаві широко розвинулась у VI-IV ст. до н. е. в період жорстокої класової боротьби.

Політична ідеологія рабів дійшла до наших часів опосередко­вано, у незначному вигляді. Про діяльність рабів можна дізнатися лише побічно з описів рабовласницьких ідеологів.

Беззаперечно, в цей період у Греції панували два головних на­прями: політична ідеологія рабовласницької аристократії та тор­гових промисловців й ідеологія бідноти.

Всередині панівного класу рабовласників так само відбувалася боротьба між представниками торгової знаті, промисловцями і землевласниками, зокрема за переваги, насамперед за рівень участі у здійсненні політичної влади. Формально неімуща біднота майже прирівнювалась за станом до рабів. Загалом ідеологічні на­прями того часу можна визначити ще більш узагальнюючи:

• ідеологія заможних класів;

• ідеологія пригноблених (пригнічених класів).

Перед цими ідеологіями поставали такі проблеми:

• рабства:

• характеру власності;

• ставлення до закону;

• міждержавних відносин.

Як бачимо, вже перед давніми мислителями поставали майже всі найважливіші політичні і правові проблеми.

У країнах Сходу політичні вчення отримали менш розвинену форму, позаяк рабство там було розвинене меншою мірою.

У Греції, на думку окремих вчених, політична думка розвину­лась найбільшою мірою тому, що грецькі мислителі нібито були ревнішими прихильниками філософії, ніж, наприклад, у Римі.

Проте Греція - це класичний зразок розвитку рабовласниць­кого ладу з високими рівнями розвитку виробничих сил і культу­ри. Саме це й зумовило розвиток гострої класової боротьби та бо­ротьби ідеологій антагоністичних класів.

Грецькі поліси (держави-міста) виникли внаслідок запеклої бо­ротьби, яку маси міської та сільської бідноти вели разом з міськи­ми прошарками рабовласницького класу проти старої родової знаті - евпатридів. Боротьба аристократії і демократії набула в Греції повсюдного, всеохоплювального характеру. Цьому сприяла ворожнеча між державами рабовласницької демократії на чолі з Афінами та аристократичними рабовласницькими державами на чолі зі Спартою. Ця боротьба й відобразилась у ранніх творах дав­ньогрецької літератури. Принагідно зауважити, що давньогрецькі вчені першими привернули увагу людини до проблеми демок­ратії, народу.

Як розгорталась боротьба між прибічниками рабовласницької демократії, розглянемо на прикладах життя і діяльності окремих мислителів.