11.5. В. М. Татищев

Захисником петровських перебудов був також Василь Мики­тович Татищев (1686-1750 pp.) - відомий свого часу державний діяч і вчений. Походив від знатного дворянського роду. Закінчив Московську артилерійську школу і багато часу присвятив самоос­віті. Він був військовим, дипломатом, географом, істориком, здіб­ним адміністратором, політичним мислителем. Всебічний життє­вий досвід покладений в основу його праць, зокрема "Історія Російська зі стародавніх часів", "Лексикон російський історичний, географічний, політичний і громадянський", "Розмова двох приятелів про користь наук та училищ".

Татищев - прибічник теорії природного права. За природою, вважав він, людина є істотою вільною, але ця воля повинна вико­ристовуватись "з розумом і осмислено". Тому задля користі люди­ни необхідно накласти на неї "вуздечку неволі". Ця вуздечка буває трьох видів: вуздечка "за природою", "з власної волі" і "за приму­сом". Перша йде від покори владі батьків і переходить до влади монаршої; друга пов'язана з договором, згідно з яким виникає за­лежність холопа і слуги від господаря; третя вуздечка виходить від рабства і поневолення, а саме, пов'язана з позбавленням волі на­сильницьким шляхом, а тому вона протиприродна і з нею люди­на, позбавлена волі, вправі боротися.

У питанні про походження держави Татищев використовував відому гіпотезу Т. Гоббса про додержавний "природний стан", де панувала "війна всіх проти всіх". Розумна потреба людей у взаєм­ному спілкуванні (поділ праці) призвела їх до необхідності ство­рення держави за суспільним договором, укладеним з метою за­безпечення безпеки народу і "пошуків загальної користі". Встановлення певної форми правління, на думку мислителя, зале­жить від об'єктивних чинників. Демократія більшою мірою підхо­дить малим державам, де народ може швидко зібратися для вирі­шення нагальних питань. Аристократія придатна для більших країн, захищених від ворогів природними умовами (острівні дер­жави) і в яких народ "науками освічений" і тому здатний дотри­мувати законів без страху і примусу.

Найкращою формою влади для великих держав, до яких Тати­щев зараховував і Росію, може бути тільки монархія. При цьому він вважав за доцільне для Росії створити виборний двопалатний орган з верхньою палатою - Сенатом і нижньою - Радою. Зав­дання цього представницького органу полягало в підготовці за­конів та обговоренні найважливіших проблем держави, які після цього повинні затверджуватись монархом.

Історія Росії, на думку Татищева, доводить необхідність зосе­редження самодержавної влади у монарха. Державний порядок у суспільстві повинен підтримуватись законом. Закони природні слід відрізняти від законів цивільних (позитивних), які встановлю­ються за бажанням властей і ґрунтуються на міркуваннях політи­ки. Ці позитивні закони часто змінюються разом зі зміною потреб держави.

Універсального рецепту для створення законів не існує, проте, на думку Татищева, існують певні правила "законозапису". З ме­тою виключення заплутаності та казуїстичності законодавства він вимагав, щоб закон був зрозумілий для кожного і відомий усім; виконувався особами, яким адресований; не містив суперечностей; був спадкоємним щодо стародавніх законів та звичаїв.

Обов'язкове знання законів повинно бути встановлене для всіх підданих у державі. Кращим законознавцем має бути монарх. На відміну від тирана він повинен захищати "загальне благо", благо підданих. Поряд із цим Татищев обстоював безмежні права помі­щика на особу закріпаченого селянина. Він вважав закономірним право кожного поміщика здійснювати вотчинний суд над кріпа­ками, для чого в кожному мастку мають бути тюрми для покаран­ня лінивих та інших непокірних селян. Татишев вимагав суворого дотримання станових меж. Дворянство з дитинства і "до старості" служить державі. Як і Посошков, Татищев вважав, що купецтво і "рукоділля" мають "посідати почесне місце", оскільки це основ­ний показник могутності держави і "корінь її багатства".

Щодо кріпацтва, то всяке рабство, стверджував Татищев, су­перечить природі людини. Тому введення кріпацтва Борисом Годуновим вважав помилкою. Проте скасувати його тепер немож­ливо. По-перше, це спричинить смуту, а по-друге, воля селянства "з нашою формою правління монаршого не узгоджується і зви­чай неволі, що вкорінився, змінити небезпечно". На думку Гатищева, без опіки дворянина - мудрого і освіченого - лінивий і темний селянин загине.

Як прибічник освіченої монархії Татищев засуджував папську владу за переслідування єретиків та інквізицію. Велику увагу мис­литель приділяв просвітництву народу, вважаючи, що неосві­ченість людей є джерелом суперечок у суспільстві, заважає управ­лінню ним.

В. Татищев вважав, що держава повинна мати невелику, але добре навчену армію, утримання якої не було б тягарем для краї­ни. І лише під час війни варто озброювати весь народ, щоб захис­тити вітчизну від агресора.