11.4. І. Т. Посошков

Іван Тихонович Посошков (1652-1726 pp.) - відомий захис­ник абсолютизму, представник політико-правової думки часів Петра. Народився в підмосковному селі Покровське на річці Яузі. Від діда і батька набув навичок (професію) "срібних справ майс­тра". Займався виробництво,м, видобуванням сірки, аптечною справою та іншими видами торгівлі як успішний представник ку­пецької справи.

У зв'язку з різнобічною діяльністю Посошков багато подоро­жував країною, добре вивчив сучасні йому порядки і глибоко за­мислився над проектами поліпшення політичного устрою і еко­номічного становища держави.

Результатом його "багатосправного" досвіду стала адресована царю Петру І "Книга про бідність і багатство" (1724 p.). У цій пра­ці Посошков розглянув багато проблем суспільного життя, які, на його думку, потребували термінового вирішення. Це були питан­ня про визначення положення станів, організації економіки, пра­восуддя, військової справи, освіти, духовенства та ін.

Посошков - прибічник теологічного обґрунтування царської влади, її суверенітету, тотожного божественній владі. Влада повин­на здійснювати тотальну регламентацію, примушувати всіх пра­цювати і бути бережливими. Стани в суспільстві, на його думку, з'явилися в результаті поділу праці, і справа держави полягає в тому, щоб примусити кожний стан робити власну справу ("царс­тво воїнством розширяється, а купецтвом прикрашається").

Усі дворяни повинні перебувати на військовій або державній службі. Торгівлею, внутрішньою і зовнішньою, а також про­мисловістю мали опікуватися купці. Дворянам і духовенству ці види діяльності за проектом Посошкова заборонялись.

Не заперечуючи кріпацтво, Посошков багато уваги приділяв селянському питанню. Він стверджував, що причиною бідності се­лянського життя є "неувага правителів і насильство поміщиків". Щоб виправити цей стан, цар,, на його думку, повинен видати указ, який би заборонив поміщикам розорювати селян, "оскільки селянське багатство є багатство царське" і селянам "поміщики не споконвічні володарі..., а прямий володар їх всеросійський само­держець". ! якщо поміщик "стриже селянина, як вівцю, наголо", то селяни змушені тікати до "понизових місць", або гірше того, "в зарубіжні країни" і "чужі країни населяти, а свої порожніми за­лишати". Тому, вважав Посошков, царський указ повинен точно визначити: скільки з селян брати оброку, скільки днів у тижні на поміщика працювати, щоб для них "терпимо було государеву по­дать і поміщику заплатити, і себе прокормити без нужди".

Посошков наполягав на необхідності надання освіти селянсь­ким дітям. Навчання селянських дітей різних національностей по­винно бути обов'язкове та повсюдне і тоді, на його думку, серед селян не буде "неписьменних і беззаступних людей".

Надаючи v своєму проекті селянину право оренди землі та право звернення до суду за захистом своїх інтересів, Посошков явно виводив його за межі кріпосництва.

Не покладаючись тільки на укази царя як важливий засіб розв'язання соціальних і державних проблем, Посошков вважав за потрібне створити "Судову книгу" - Укладання, де передбача­лися б рішення "з істинним розсудом на всякі справи", а "судити на власний розсуд..., як кому заманеться" суворо заборонити. Складену комісією з представників різних станів "Судову книгу" (Укладання) необхідно всім народом "оглянути вільним голосом" і подати на підпис государю. Слово государя, стверджував Посош­ков, має бути вирішальне: "Які статті його величності угодні, то такі і будуть". Закони повинні бути всім відомі, "щоб кожен їх чи­тав і волі його величності відав... і від усяких неправих справ відда­лявся". Гарантом законності (справедливості) має бути суд. А для цього треба викорінити в судах "неправду" (хабарництво, тягани­ну, неправосуддя). Судді повинні бути неупереджені та незалежні. Дляпопередження зловживань у судовій системі Посошков про­понував суворі покарання винним суддям аж до смертної кари.

Покарання за дачу неправдивих свідчень у суді мало бути заля­куюче і швидке: "Голову відрубають..., покладуть на кілок і постав­лять перед входом до Канцелярії, щоб усім видимо було", і якою б не була кількість неправдивих свідків, "усіх рядом голови на кіл­ки тикати, а майно їх конфісковувати. А якщо знайдеться замов­ник такого свідчення, то й його судити так само".

У суді всі повинні бути рівні, а судді підпорядковуватися тільки царю і Богові. Встановлення правди в суді - це багатство держави і народу.

Посошков завершив розглядувану працю в 1724 р. і при вру­ченій її Петру І просив нікому не відкривати його імені. Він бояв­ся, що "сильні люди, ябедники і кривдники не попустять мені і малого часу на світі жити". А через рік, після смерті Петра І, По­сошков був заарештований по "важливій і таємній государевій справі", закритий в одиночний каземат Петропавловської фор­теці, де і помер, не дочекавшись суду.

Книга І. Т. Посошкова була опублікована тільки в 1842 р. В ній піднято багато суспільно-політичних проблем, співзвучних і на­шому часу.