11.2. Симеон Полоцький

Симеон Полоцький (Самійло Омелянович Петровський-Ситніанович) (1629-1680 pp.) - виступив з обґрунтуванням правомір­ності освіченої абсолютної монархії. Народився в місті Полоцьку, закінчив Києво-Могилянську академію. У 1659 р. постригся в чен­ці під іменем Симеона у православному монастирі. З 1664 р. про­живав у Москві. Керував школою піддячих, а наприкінці 60-х років XVII ст. став вчителем царських дітей. Відомий як всебічно освіче­на людина в різних сферах богословського і наукового знання. Ві­домі його праці "Жезл правління", "Вертоград многоцветньїй" і "Рифмологіон".

У своїх творах Симеон був провідником західної культури й ос­віти. Він обстоював соціальну нерівністьу суспільстві, вбачаючи в ній проекцію небесних порядків на землі.

На його думку, усі люди мають виконувати покладені на них обов'язки, передбачені долею. У цьому й полягає основне призначен­ня людини на землі, де кожному відведено певне місце.

Водночас Симеон закликає багатих "начальників" турбуватися про підлеглих і не доводити їх до жебрацтва, правити ними ро­зумно і тактовно, без насильства.

Симеон засуджує лінощі й неробство у суспільстві, вважає обов'язковою для всіх плідну працю. Він один із перших в історії політико-правової думки теоретично обґрунтував необхідність вста­новлення освіченої монархії. Симеон активно возвеличував автори­тет царської персони, порівнював царя із сонцем. Формулу "Цар - сонце", що є характерним атрибутом абсолютної монар­хії, у російську політичну літературу ввів саме він. Цар і Бог у ньо­го майже рівні. В розумінні Симеона Полоцького цар і держава тотожні. Багато уваги він приділяв опису образу царя. Цар має бути освіченою, вихованою людиною, здобувати знання з книг і бесід з "премудрими людьми", вивчати історичний досвід інших країн та народів і за їх прикладом "живот свой править". Цар має не лише здобувати освіту, а й народ свій освічувати. Посилаючись на Аристотеля, він виявляє відмінності між царем і тираном. Си­меон наголошує, що освічена монархія повинна бути державою, діяльність якої заснована тільки на законах. "Под законом все козни (наказания) должны страдать" і винятків з цього правила немає ані для самого царя, ані для його сина. Усі громадяни мають боятись закону тому, що покора законові зміцнює державу.

Симеон ототожнював поняття "правда" і "закон". Він закликав царя "зберігати правду", стверджувати її в усьому царстві і верши­ти суд "в образі правди".

Симеон був противник жорстоких санкцій. Він вважав, що суд повинен відновити правду, а не вершити помсту. Симеон мріяв про рівний для всіх суд, який "рівно судитиме від малого до вели­кого" незважаючи на особистості ("на лице не зри, равен суд твой буди"). Судові справи радив вершити своєчасно і без тяганини.

Мислитель схвалював приєднання Білорусії та України до Росії і вважав за необхідне поєднати всі слов'янські народи під егідою російського царя.

Симеон наголошував на мирному вирішенні всіх міжнародних конфліктів, вважав запотрібне вступати у війну тільки в разі напа­ду ворога, до переможених виявляти милосердя. Слава Росії має поширюватися не мечем, "по скоротечным типом через книги". Симеон Полоцький ще при житті був доволі знаний як "благо­родний муж, погребний церкви и государству". Його ідеї зажили неабиякої популярності в XVII-XVIII ст. Безпосередньо їх продов­жив і розвив сучасник Симеона - Юрій Крижанич.