Розділ 10. Політичні та правові вчення у сша в період боротьби за незалежність

10.1. Загальна характеристика основних напрямів політичної думки

Багате подіями XVIII ст. успішно крокувало не тільки європей­ськими країнами. Прогресивна політична і правова думка дістала поширення і в англійських колоніях, що утворились на території сучасних США у XVII - першій половині XVIII ст.

Верховна влада в колоніях (штатах) належала королю і парла­менту, виконавча влада - губернатору. У восьми із тринадцяти штатів губернатор призначався, у трьох (фактично приватних) - затверджувався королем і тільки у двох -- обирався колоністами. Колоністи могли приймати будь-які закони, якщо вони не супере­чили законам метрополії. Законодавча влада належала двом па­латам: цензовій - нижній та верхній - фактичній раді при губернаторі штату. Суддів призначав король безпосередньо або за поданням губернатора.

Основну масу переселенців становили протестанти-кальвіністи з їх культом праці та заповзятливості, хоча в окремих штатах були сильні позиції й офіційної англіканської церкви. Цілком законо­мірно, що американцям, які звикли покладатись лише на самих себе, імпонували насамперед ідеї представників природно-правової школи: Т. Гоббса, Дж. Локка, Ш. Монтеск'є, Ж.-Ж. Руссо. Ідея невідчужуваних прав людини широко заволоділа народними ма­сами і стада своєрідним знаменом у боротьбі за незалежність від метрополії.

Високий інтерес до політичних теорій у США був пов'язаний з інтенсивним розвитком капіталістичних відносин і загостренням у цьому зв'язку економічних та політичних суперечностей між ко­лоніями і метрополією, а також посиленням класових суперечнос­тей.

До основних чинників економічного піднесення в колоніях на­лежали такі:

по-перше, сприятливі природні умови, необхідні для успішного розвитку сільського господарства;

по-друге, надлюдська експлуатація трудящих: дрібних фермерів, ремісників, робітників і особливо негрів-рабів;

по-третє, пограбування і масове знищення корінного населен­ня - індіанців - "цивілізованими" європейцями.

Усе призводило до загострення класової боротьби, народних повстань, які жорстоко придушувалися спільними діями ко­лоніальних властей та метрополії. Сталося так, що економічний розвиток колоній випереджав розвиток безпосередньо Англії. Тому влада намагалася всіляко загальмувати цей ефективний роз­виток введенням низки обмежень щодо використання вільних зе­мель і вільної торгівлі.

Політично колонії цілковито залежали від метрополії, хоча мали законодавчі збори, які фактично не мали влади. У багатьох колоніях робітники, ремісники і фермери були позбавлені політичних прав.

Наслідком посилення внутрішніх суперечностей з метро­полією виявилась війна за незалежність 1775-1783 pp. За характе­ром вона була прогресивною, оскільки, за свідченням істориків, "це була війна американського народу проти розбійників - анг­лійців, що пригнічували й утримували в колоніальному рабстві Америку..."

За своєю сутністю це була буржуазно-демократична, антико­лоніальна революція, класова громадянська війна. її рушійні сили - фермери і робітники - обстоювали не лише незалежність країни, а й соціально-економічні перетворення, політичні права і свободи. Вони визначально вплинули на перебіг революції і пере­могу американських колоній у війні проти англійської метрополії. Декларація незалежності Сполучених Штатів Америки (4 липня 1776 р.) проголосила незалежну суверенну державу, а в деклара­ціях прав людини і громадянина (прийнятих окремими штатами) основні положення зводились до того, що всі люди мають від на­родження право на життя, свободу, власність, щастя і безпеку, що народ є джерелом влади і йому належить суверенітет, що уряд - слуга народу і народ має право скинути уряд, який йому не до вподоби.

Як відомо, плодами перемоги, здобутої американським наро­дом, скористалися насамперед велика торговельно-промислова буржуазія Півночі та плантатори-рабовласники Півдня. Трудящі прошарки населення - робітники, дрібні фермери, ремісники - від завоювання незалежності не дістали істотного покращання свого матеріального стану. Тому одразу ж після війни соціальні суперечності загострилися з новою силою і нерідко виливалися у народні повстання (у штаті Массачусетс у 1786-1787 pp. під керів­ництвом Даніедя Шейса). Повстанці вимагали оголосити землю надбанням суспільства і забезпечити народу справжні права і сво­боди. Однак ці виступи жорстоко придушувалися зміцнілою бур­жуазією.

Саме в таких умовах і сформувалися основні напрями політич­ної думки американського суспільства в період боротьби за неза­лежність і після її перемоги. Ця ідеологія обстоювала протилежні інтереси різних соціальних груп, що брали участь у війні, і спра­вила певний вплив на політичні та правові настанови, що виникли після переможного завершення війни і буди закріплені в Консти­туції США 1787 р. Раніше єдиний табір революціонерів розколов­ся на поміркованіше крило, що увійшло в історію під назвою "фе­дералістів", та радикальніше - "республіканців".

Федералісти - О. Гамільтон, Дж. Медісон, Дж. Адамс та інші - вимагали зміцнення централізованої федеральної влади, здатної всебічно обстоювати інтереси великої буржуазії. Вони намагались максимально обмежити політичні свободи і права трудящих мас, зокрема шляхом створення сильного апарату виконавчої влади і встановлення високого майнового центру для виборців.

Республіканці - Т. Джефферсон, Т. Пейн, Б. Франклін - були ідеологами широких мас: дрібних власників і робітників. Вони ви­магали демократизації державного ладу США, розширення прав і свобод громадян, загального виборного права та ін. Саме під тис­ком масового народного руху в 1791 р. до тексту Конституції 1787 р. було внесено десять поправок, що містили окремі буржу­азно-демократичні права і свободи громадян США.

Таким чином, ідеологічна боротьба точилася навколо таких пи­тань:

• корінних питань політичного устрою держави;

• форми державного правління і меж державної влади;

• характеру відносин між державою і народом;

• демократичних прав і свобод особи.