6.6. Індепенденти (Дж. Мільтон, Олджерон Сідней)

Політичні погляди індепендентів (незалежних) висвітлені у працях їхніх ідейних лідерів - Джона Мільтона (1608-1674 pp.) і Олджерона Сіднея (1622-1683 pp.). Індепенденти виступали за­хисниками ширших прошарків середньої буржуазії і частини но­вого дворянства. Свої вимоги вони ґрунтували також на природ­но-правовій теорії і релігії.

Центральною вони висували ідею невідчужуваних, природжених прав людини, які передбачали ши­роке коло демократичних прав і свобод. Люди вільні від природи і мають право на участь у вирішенні державних справ. Індепенден­ти висували гасло релігійної свободи, вимагали широкої віротер­пимості, протестували проти переслідування пуритан (противни­ків феодальної церкви), вимагали нової буржуазної церкви з виборними священиками і спрощеним "дешевим" богослужін­ням, невеликої кількості релігійних свят, пропагували помірність і бережливість.

Поєднуючи широкі кола буржуазії, ця партія висувала порів­няно помірну програму. Джон Мільтон із теорії суспільного дого­вору доходив висновку, що народ є не тільки джерелом державної влади, а й її носієм, він має право на революційний виступ проти тирана. На противагу цій ідеї народного суверенітету індепенден­ти вважали за доцільне зберігати майновий ценз, багатоступеневі вибори і навіть королівську владу, обмежену парламентом.

6.7. Джон Лільберн

Інтереси дрібної буржуазії, селянства і міської бідноти виража­ла партія левеллерів ("зрівнювачів"), яка утворилась на початку 1647 р. з лівого крила індепендентів.

Левеллери вставали на захист демократичних принципів, на­магались ці принципи якнайпослідовніше розвивати і застосову­вати. Це була найрадикальніша партія англійської буржуазної ре­волюції. Левеллери обстоювали республіку і рішуче заперечували монархію. Вони вимагали скасування палати лордів, а нижню па­лату пропонували організувати на демократичних засадах, встано­вивши рівність виборчих округів, щорічні вибори до парламенту і підзвітність усіх посадових осіб парламенту.

Ідейним лідером партії левеллерів був Джон Лільберн (1613- 1657 pp.), який походив із дрібнопомісних дворян. Він написав ба­гато політичних памфлетів, у яких різко критикував існуючий лад і висував власні політичні вимоги. Після неодноразових арештів за політичну діяльність, у липні 1645 р. Лільберна було відправлено до тюрми за опубліковану брошуру "Лист до товариша", де він вперше виклав низку положень власної політичної програми. У тюрмі він написав новий памфлет "Виправдання природного права Англії", де в загальних рисах описав майже всі основні по­ложення політичної доктрини вождя левеллерів.

У середині жовтня 1645 р. Лільберна звільнено з тюрми, але менш як за рік знову заарештовано за звинуваченням в образі па­лати лордів.

Лорди наклали на "бунтівника" величезний штраф, а також винесли вирок про ув'язнення на сім років до Тауера і поз­бавлення права обіймати державні посади упродовж всього його життя.

Принципи природного права Лільберн сформулював своєрід­но. Він збільшив кількість невідчужуваних природних прав, вклю­чивши в них багато демократичних прав і свобод, зокрема свободу думки, слова, друку, зборів, право подання петицій, свободу від свавільних арештів, принцип законності. До природних прав Лільберн відносив навіть інститут присяжних у суді, а також пра­во кожного громадянина на участь в управлінні державою.

Із договірної теорії походження держави Лільберн дійшов та­кож висновку про суверенітет народу. На цій підставі він висунув цілу низку буржуазно-демократичних вимог:

• про право народу на повстання проти антинародної влади;

• про ліквідацію будь-якого майнового цензу при виборах до парламенту (однак позбавляв права голосу жінок і слуг);

• про право народу не тільки обирати, а й відкликати своїх депутатів:

• про свободу віросповідання і виборність священнослужи­телів.

Лільберн один із перших висунув ідею поділу влади на законо­давчу і виконавчу, але при цьому передбачав необхідність підзвіт­ності виконавчої влади парламенту (однопалатному, без палати лордів).

У питаннях кримінального права він вважав за потрібне дотри­мувати такого принципу: немає злочину і не повинно бути пока­рання без відповідного кримінального закону (nullum crimen nulla poena sine lega).Лільберн обстоював формальну рівність усіх перед законом. "Усі громадяни рівні перед законом і однаково відпові­дальні перед ним". Окремо він зауважував, що казнокрадів треба вішати там, де їх схоплять за крадіжку.

Слід зауважити, що "зрівняння", яке обстоювали левеллери, не торкалося приватної власності, а обмежувалося тільки сферою політичних прав. "Парламент, - наголошував Лільберн, - не має права зрівнювати майновий стан людей, руйнувати власність або робити всі речі спільними". Він вважав несправедливою назву їх партії "зрівнювачі", намагався довести, що він противник майно­вої рівності.

Таким чином, на відміну від індепендентів левеллери намага­лись рішучіше і послідовніше здійснювати принципи буржуазної демократії, і в цьому аспекті може йтися про прогресивність їхніх вимог.